Очікує на перевірку

Клод Брассер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клод Брассер
фр. Claude Brasseur
Ім'я при народженніКлод Еспінасс
(фр. Claude Espinasse)
Дата народження15 червня 1936(1936-06-15) (88 років)
Місце народженняНеї-сюр-Сен, Франція Франція
Дата смерті22 грудня 2020(2020-12-22)[1][2][3] (84 роки)
Місце смертіXIV округ Парижа, Париж, Франція[2]
ПохованняПер-Лашез
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Alma materКурси Симона і College of Juillyd
ДітиAlexandre Brasseurd
IMDbID 0105475
Нагороди та премії
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Сезар (1977, 1980)
Клод Брассер у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Брассер.

Клод Брассе́р (фр. Claude Brasseur, справжнє ім'я — Клод Еспінасс фр. Claude Espinasse); нар. 15 червня 1936, Нейї-сюр-Сен, Франція — 22 грудня 2020) — французький актор. Син актора П'єра Брассера і акторки Одетт Жуає. Дворазовий лауреат премії «Сезар» у 1977 і 1980 роках..

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Клод Брассер народився 15 червня 1936 року в Неї-сюр-Сен у кінематографічній сім'ї акторів П'єра Брассера та Одетт Жуає. Після відвідин акторських курсів Раймона Жирардо та Рене Симона та нетривалого навчання у Консерваторії драматичного мистецтва, Брассер 1955-го року дебютував на театральній сцені у постановках «Юди» Марселя Паньоля та «Смачного, панове» Ельвіра Попеску. Згодом дебютував у кіно, знявшись у фільмах Жоржа Лампена «Зустріч у Парижі» та Марселя Карне «Країна, звідки я родом» (обидва 1956).

У 1956—1959 роках Клод Брассер служив за контрактом у десантних військах. Після закінчення служби повернувся у кінематограф, знявшись разом з Жаном Габеном у стрічці «Лугова вулиця» Дені де Ла Пательєра (1959) та зі своїм батьком у фантастичному фільмі Жоржа Франжю «Очі без обличчя» (1960). Але справжнього успіху Брассер досяг на телебаченні, зігравши у телефільмі «Таємниця жовтої кімнати» (1965) репортера Джозефа Рулетабію та головну роль у серіалі «Нові пригоди Відока» (1971). Разом з тим Брассер працює з молодими талановитими кінематографістами Жаном-Люком Годар («Банда аутсайдерів», 1964), Коста-Гаврасом («Одна людина зайва», 1967) та Франсуа Трюффо («Така красуня, як я», 1972).

На початку 1970-х років Клод Брассер більше уваги приділяє роботі у телесеріалах, а знявшись у кінофільмах Іва Робера «І слони бувають невірні» (1976) та «Супершахрай» (1976) Клода Піното, отримує свій перший «Сезар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Через три роки актор знову отримав «Сезара» — цього разу вже за головну роль у «Війні поліцій» (1979) Робіна Девіса.

Світова слава до Клода Брассера прийшла після ролі Франсуа Береттона, батька головної героїні Софі Марсо, у комерційних фільмах Клода Піното «Бум» (1980) та «Бум 2» (1982).

У 1990-х роках Брассер менше грає головні ролі у кіно, зосередившись на роботу в театрі. У 1992 році актор знався у стрічці Едуара Молінаро «Вечеря», отримавши ще одну номінацію на «Сезара».

У 2007 році Клода Брассера було обрано Президентом 32-ї церемонії вручення кінематографічної премії «Сезар»[4].

За час своєї кар'єри Клод Брассер знявся у понад 140 фільмах та є улюбленим і популярним серед французів, про що свідчить той факт, що ім'ям актора у 2006 році названо один з сортів ароматної троянди[5].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Жакі Ікс та Клод Брассер на фестивалі автомобілів, 2013

Клод Еспінасс — син знаменитого актора П'єра Брассера та акторки Одетт Жуайє, — запозичив сценічний псевдонім батька, ставши Клодом Брассером. Його хрещений батько — всесвітньовідомий американський письменник Ернест Хемінгуей.

27 березня 1961 Клод Брассер одружився з моделлю та журналісткою Пеггі Рош; пізніше, після їхнього розлучення його партнеркою стала Франсуаза Саган (померла у 1991 році)[6], а у 1970 році актор одружився з Мішель Камбон, від якої у Брассера є син Александр[fr], що також став актором[7].

Окрім творчості Клод Брассер доволі успішно займався автоспортом і в 1983-у році переміг на ралі-марафоні «Париж-Дакар» у класі автомобілів, як штурман у Жакі Ікса. У 1964 році входив до олімпійську збірної Франції з бобслею але через серйозний нещасний випадок на тренуваннях команда була вимушена знятися із змагань.

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
▼ Ролі Клода Брассера в кіно ▼
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль Примітки
1956 Зустріч в Парижі Rencontre à Paris
1956 Країна, звідки я родом Le pays d'ou je viens Ролан
1959 Лугова вулиця Rue des prairies Луї Нево
1959 Зелені жнива La Verte Moisson Роберт Бореллі
1960 Ока без особи Les Yeux sans visage інспектор
1960 Розваги Les Distractions Лоран Порте
1960 Ніжний П'єро Pierrot la tendresse Тоні
1961 Відпустивши поводи La bride sur le cou Клод
1962 Пришпилений капрал Le Caporal épinglé «Папа́»
1962 Сім смертних гріхів Les Sept Péchés capitaux Рірі
1962 Вороги Les Ennemis Віго
1962 Місячне світло і Мобежі Un clair de lune à Maubeuge Вальтер
1962 Жерміналь Germinal Мартен Шаваль
1962 Ми поїдемо в Довіль Nous irons à Deauville Дюбуа
1963 Бананова шкірка Peau de banane Чарлі Мейер на прізвисько «Усміхнений красунчик»
1963 Драже з перцем Dragées au poivre слюсар
1964 Щасливчик Джо Lucky Jo Ладак
1964 Сприятливий випадок La bonne occase водій
1964 Банда аутсайдерів Bande à part Артур
1965 Колотнеча в Панамі Du rififi à Paname Джуліо
1965 Дон Жуан, або Кам'яний гість Dom Juan ou le Festin de pierre Сганарель
1967 Одна людина зайва Un homme de trop Грубак
1969 Королівське полювання La Chasse royale Анрі
1972 Довічна рента Le Viager Ноель Галіп'ю
1972 Простак Un cave Граньє
1972 Така красунечка, як я Une Belle Fille Comme Moi мосьє Мурене
1973 Покидьок Bel ordure коханець Марії
1974 Крижані груди Les Seins de glace Франсуа Роллен
1975 Жити треба з ризиком Il faut vivre dangereusement Рішар Дем'є
1975 Акт агресії L'Agression Андре Дюкатель
1976 Обережно — очі! Attention les yeux ! Мануель Кошуа
1976 Бароко Barocco Жуль
1976 І слони бувають невірні Un éléphant ça trompe énormément Деніель
1976 Супершахрай Le Grand Escogriffe Арі
1977 Ми усі потрапимо до раю Nous irons tous au paradis Даніель
1978 Чужі гроші L' Argent Des Autres Клод Шевальє д'Авен
1978 У кожного свій шанс Une histoire simple Серж
1979 Війна поліцій La Guerre des polices комісар Жак Фуш
1979 Омари на обід Aragosta a colazione маріо Спінозі
1979 Побачимося у понеділок Au revoir à lundi Арнольд Самсон
1980 Банкірша La Banquière Ларгу
1980 Бум La Boum Франсуа Береттон
1980 Чорна мантія для вбивці Une robe noire pour un tueur Симон Ріслер
1981 Чоловіча справа Une affaire d'hommes Серволь
1981 Жозефа Josepha Мішель Лоран
1982 Гі де Мопассан Guy de Maupassant Гі де Мопассан
1982 Необхідна самооборона Legitime Violence Мартен Модо
1982 Бум 2 La Boum 2 Франсуа Береттон
1983 Верх добробуту Signes extérieurs de richesse Жан-Жана «Жіжі» Лестард
1983 Криміналка La Crime комісар Мартен Гріффон
1984 Детектив Détective Еміль
1985 Палац Palace Робер Морлан
1985 Серед вовків Les Loups entre eux Ласьє
1986 Циганка La Gitane Юбер Дурьє
1986 Зішестя в пекло Descente aux enfers Алан Кольбер
1989 Радіо Ворон Radio Corbeau Пол Морьє
1989 Священний союз L'Union sacrée полковник Рове
1989 Червоний оркестр L'Orchestre rouge Леопольд Треппер
1990 Танцювальна машина[fr] Dancing Machine інспектор поліції Епарв'є
1991 Брудна, як ангел Salle comme un ange Жорж Деблаше
1992 Бал недотеп Le Bal des casse-pieds спокусник
1992 Вечеря Le Souper Фуше
1993 Раз, два, три… замри! Un, deux, trois, soleil невдаха
1994 Дрібне правопорушення Délit mineur Журен
1999 найщасливіше місце на Землі Le plus beau pays du monde Делабі
1999 Стан паніки La Débandade Поль-Едуар
1999 Помремо разом Fait d'hiver доктор Вогін
2000 Актори Les Acteurs Клод Брассер
2003 Шу-шу Chouchou батько Леона
2003 Сорая Soraya прем'єр-міністр Мохаммед Моссадик телевізійний
2004 Принцеса Малабара Malabar Princess Робер
2005 Кохання на трьох L'Amour aux trousses Жак Пелегрен
2006 Місця у партері Fauteuils d'orchestre Жак
2006 Кемпінг Camping Джекі Пік
2006 Герой сім'ї Le Héros de la famille Габраель Стерн
2006 Російський дядечко L'oncle de Russie Гастон Бойсак телевізійний
2007 Мільйон років до нашої ери 2 Sa majeste Minor Фірос
2010 Кемпінг 2 Camping 2 Джекі Пік
2011 Законний захист Legitime Defense Вотьє
2012 Моя прекрасна зірка Ma bonne étoile Робер
2012 Коли я виросту маленьким Quand je serai petit Моріс
2013 Рудий лис Le renard jaune командувач
2014 Студент та месьє Анрі L'étudiante et monsieur Henri месьє Анрі

Роботи в театрі

[ред. | ред. код]
Театри Парижа
  • 1955: Юда / Judas (Мішель Паньйоль)
  • 1956: Смачного, панове / Bon Appetit Monsieur (Ж. Лапорт)
  • 1960: Ангел пролетів / Un ange passe (П'єр Брассер)
  • 1966: Britannicus (Ж. Расін)
  • 1966: Коляска / La Caleche (Ж. Жіоно)
  • 1968: Тартюф, або Самозванець / Tartuffe ou l'Imposteur (Мольєр)
  • 1969: 7 + що? / 7 + quoi ? (Ф. Бієтду)
  • 1971: З чужого боку / Du cote de chez l'autre (А. Айкбурн)
  • 1974: Нічні ігри / Les Jeux de la nuit (Ф. Д. Гільруа)
  • 1979: Настала наша черга / А nous de jouer (Ф. Марсо)
  • 1987: Жорж Дандан або Обдурений чоловік / George Dandin ou le Mari confondu (Мольєр)
  • 1993: Вечеря з недоуком / Le Diner de cons (Франсіс Вебер)
  • 2002: Бесіди з моїм батьком / Conversations avec mon pere (Н. Гарднер)
  • 2005: Бог — це ставний стюард / Dieu est un steward de bonne composition (Ів Раві)
  • 2007: Мій батько був правий / Mon pere avait raison (Саша Гітрі)
  • 2012: Тартюф, або Самозванець / Tartuffe ou l'Imposteur (Мольєр)
Театр Монпарнас[fr]
  • 1961: Футбол / Football (П. Квентін та Ж. Беллак)
  • 1964: Матч / Match (Крістіан Жерар)
  • 1989: Вечеря / Le Souper (Ж.-К. Брісвілль)
  • 1995: Прощальний салют / La Derniere Salve (Ж.-К. Брісвілль)
  • 1999: Добром або злом / А torts et а raison (Р. Гарвуд)
  • 2014: Гнів тигра / La Colère du Tigre (Філіп Мадраль)
Театр у Віллербанні
  • 1962: Тартюф, або Самозванець / Tartuffe ou l'Imposteur (Мольєр)
  • 1967: Білий, синій, червоний або Розпусники / Bleus, blancs, rouges ou les libertins (Роже Планшон)
  • 1968: За вітром / Dans le vent (Р. Планшон)
  • 1968: Прощання Армстронга / Le Dernier Adieu d'Armstrong (Джон Арден)
  • 1968: Три мушкетери / Les Trois Mousquetaires (Александр Дюма)
  • 1968: Розпусники / Les Libertins (Роже Планшон)

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди і номінації Клода Брассера[8]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1977 Найкращий актор другого плану Супершахрай
І слони бувають невірні 		Перемога
1979 Найкращий актор другого плану У кожного свій шанс Номінація
Найкращий актор Номінація
1980 Найкращий актор Війна поліцій Перемога
1993 Вечеря Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.lefigaro.fr/cinema/mort-de-claude-brasseur-un-comedien-dans-le-sang-20201222
  2. ↑ а б в Fichier des personnes décédées
  3. ↑ а б Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  4. ↑ Présidences de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015.
  5. ↑ Rosier Claude Brasseur® (Meibriacus): Pot de 2L, Meilland Richardier — Jardinerie TRUFFAUT. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 2 вересня 2015.
  6. ↑ Michaël Delmar, " Sans vous aimer [Архівовано 25 липня 2013 у Wayback Machine.] ", Lire, 1 лютого 2008
  7. ↑ Patricia Boutron-Chansou, Claude Brasseur [Архівовано 14 березня 2012 у Wayback Machine.], tf1.fr, 16 серпня 2010
  8. ↑ Повний перелік нагород на номінацій Клода Брассера на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клод_Брассер&oldid=43306614