Йод-131
Йод-131 | |
---|---|
Загальні відомості | |
Назва, символ | Йод-131,131I |
Нейтронів | 78 |
Протонів | 53 |
Властивості ізотопу | |
Період напіврозпаду | 8.0197 діб[джерело?] |
Атомна маса | 130.9061246(12) а.о.м |
Дефект маси | 971 кеВ |
Йод-131 (131I) — радіонуклід (нестійкий ізотоп) йоду відкритий Гленом Сіборгом та Джоном Лівінгудом в 1938 році в Каліфорнійському університеті в Берклі[1]. Період напіврозпаду близько 8,08 діб[2].
Має широке використання в ядерній енергетиці, медичній діагностиці та лікуванні, видобуванні природного газу (особливо методом гідравлічного розриву пластів).
Масова частка 131I серед продуктів поділу ядра урану та плутонію становить майже 3 %. Тому має істотний вплив на погіршення здоров'я населення внаслідок наземних випробувань ядерних озброєнь в 1950-ті, внаслідок Чорнобильської та Фукусімської катастроф.
Зазвичай йод-131 отримують в результаті нейтронного опромінення природного телуру в ядерних реакторах. Опромінення природного телуру дає майже повністю йод-131 як єдиний радіонуклід з періодом напіврозпадом довше кількох годин. Легші ізотопи телуру перетворюються на важчі стабільні ізотопи телуру або стабільний йод та ксенон. Однак, найважчий природний нуклід телуру, телур-130 (34 % природного телуру) приєднує нейтрон та стає телуром-131 , який розпадається з періодом напіврозпаду 25 хвилин у йод-131.
Сполука телуру може бути опромінена у вигляді оксиду в іонній камері, а отриманий йод-131 вимитий лужним розчином[3]. Зазвичай, телур у формі порошку опромінюється, а йод-131 відокремлений від нього в процесі сухої дистіляції йоду, тиск випаровування якого набагато вищий. Отриману речовину потім розчиняють у слабкому лужному розчині, в результаті чого утворюється йодид ізотопу йоду-131[4].
131I утворюється в результаті поділу ядра та складає 2,875 % за масою серед продуктів розпаду урану-235,[5] і тому може залишатись внаслідок випробувань ядерної зброї та аварій на ядерних об'єктах. Проте, через нетривалий період напіврозпаду йод-131 майже відсутній у відпрацьованому ядерному паливі, на відміну від іншого ізотопу йода — йод-129 , період напіврозпаду якого майже у мільярд разів довший.
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2017) |

Йод-131 має період напіврозпаду тривалістю 8,08 днів[2] з β− та γ випроміненням. Отриманий нуклід йоду має 78 нейтронів у ядрі, хоча єдиний стабільний нуклід, йод-127, має 74. При поділі ядра, йод-131 найчастіше (у 89 % випадків) виділяє 971 keV енергії у стабільний ксенон-131 за два кроки:
В листопаді 2011 року спостерігачі в Чехії, Німеччині, Угорщини, Австрії, Швеції повідомили про виявлення підвищення концентрації йоду-131 в атмосфері. Однак виявлені концентрації не становили загрози здоров'ю людини[6]. Трохи згодом IAEA отримала повідомлення від угорської служби ядерної безпеки що найімовірнішим джерелом ізотопів став розташований в Будапешті виробник радіозотопів для промисловості, медицини, та наукових досліджень. Викид ізотопів тривав з 8 вересня до 16 листопада 2011, причини викиду одразу встановлені не були[7].
На початку 2017 року (в другому тижні січня) французький Інститут радіаційного захисту та ядерної безпеки[en] (IRSN) повідомив про виявлене ним підвищення концентрації йоду-131 на півночі Норвегії а потім у Фінляндії, Польщі, Чехії, Німеччині, Франції та Іспанії. Виявлені рівні концентрації не становили загрози життю та здоров'ю людини. Джерело походження ізотопів встановити не вдалось. Дещо згодом стало відомо про перекидання літака радіорозвідки ВПС США WC-135 Constant Phoenix на авіабазу RAF у Мілденхолі та виконання ним польотів над північчю Європи[8][9]
Проте, відсутність інформації про джерело викидання радіонукліду не завадило російській пропаганді покласти відповідальність на Україну. Так, низка російських та проросійських засобів масової інформації (серед них «Комсомольская Правда в Украине», «РИА Новости», та інші) надрукували статті, в яких начебто «Європа звинувачувала Україну за викид йоду-131». В цілому російських агітпроп намагався нав'язати думку про ненадійність українських АЕС, зокрема, через використання палива Westinghouse[10]. Відповідальність за викиди йоду-131 російські ЗМІ також спробували покласти на дослідницький реактор[en] в Галден, Норвегія[11]. 25 жовтня 2016 року на цьому реакторі стався інцидент під час роботи з ядерним паливом, внаслідок якого в атмосферу потрапила незначна кількість йоду-131. Попри те, що проблему було одразу ж усунено, а викид припинено, подія спричинила гучний розголос у західних ЗМІ[12].
В березні 2017 року норвезька агенція радіологічної безпеки (нід. Statens strålevern) повідомила про виявлені нею протягом 10-го тижня (6-13 березня) надмалі дози йоду-131 на станції спостереження в Сванховді, Фіннмарк (північ Норвегії). Помічені радіонукліди мали низьку концентрацію та не становили загрози здоров'ю людини та навколишньому середовищу. На решті станцій спостереження йод-131 помічений не був. Джерело витоку радіонукліду встановити не вдалось[13].
У виступі 1 березня 2018 року Володимир Путін оголосив про створення в Росії низки вундерваффе. Серед наведених ним прикладів новітньої зброї була названа крилата ракета з ядерною силовою установкою та «необмеженим» радіусом дії. Начебто Росія навіть здійснила випробувальні пуски прототипів у 2017 році (що дало підстави до спекуляцій на темі зафіксованих протягом того ж року викидів ізотопу йоду-131 у Європі). Проте жодної інформації про цю ракету більше не відомо[14].
Наприкінці лютого 2018 року спочатку фінські, а потім норвезькі науковці повідомили про помічену ними присутність ізотопів йод-131 в повітрі. Ізотопи були помічені спочатку наприкінці січня, а потім у лютому. При цьому йшлось про незначні концентрації, на рівні 0,7–1,6 мікробекерель на м³ повітря[15].
- ↑ UW-L Brachy Course. wikifoundry. April 2008. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2014.
- ↑ а б Основи радіаційної медицини: Навч. посібник / О. П. Овчаренко, А. П. Лазар, Р. П. Матюшко. — Одеса: ОДМУ, 2002. — 208 с. — (Б-ка студента-медика). ISBN 966-7733-27-0. - С.36
- ↑ Chattopadhyay, Sankha; Saha Das, Sujata (2010). Recovery of 131I from alkaline solution of n-irradiated tellurium target using a tiny Dowex-1 column. Applied Radiation and Isotopes. 68 (10): 1967—9. doi:10.1016/j.apradiso.2010.04.033. PMID 20471848.
- ↑ I-131 Fact Sheet (PDF). Nordion. August 2011. Процитовано 26 жовтня 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Nuclear Data for Safeguards, Table C-3, Cumulative Fission Yields. International Atomic Energy Agency. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 14 березня 2011. (thermal neutron fission)
- ↑ Sylvia Westall, Fredrik Dahl (Nov 11, 2011). Low levels of radioactive particles in Europe: IAEA. Reuters. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
- ↑ Source of Iodine-131 in Europe Identified. IAEA. Nov 17, 2011. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
- ↑ Detection of radioactive iodine at trace levels in Europe in January 2017. IRSN. 13/02/2017. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
- ↑ U.S. Air Force deploys WC-135 nuclear sniffer aircraft to UK as spike of radioactive Iodine levels is detected in Europe. The Aviationist. Feb 19 2017. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
- ↑ Фейк: Европа обвиняет Украину в повышении радиоактивного фона. StopFake.org. Март 02, 2017. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 3 березня 2017.
- ↑ Charles Digges (27 березня 2017). New radioactive Iodine detected in Norway and Finland – more breaking fake news likely to follow. Bellona. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
- ↑ Charles Digges (26 березня 2017). How a Bellona report got swept up in a squall of fake news about a secret nuclear meltdown. Bellona. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
- ↑ Svært lave konsentrasjoner av radioaktivt jod målt på Svanhovd igjen. Statens strålevern. 23.03.2017. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
- ↑ Joseph Trevithick (2 березня 2018). U.S. Has Been Secretly Watching Russia's Nuclear-Powered Cruise Missiles Crash and Burn. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
- ↑ Thomas Nilsen (26 лютого 2018). Traces of radioactive iodine is in the air. The Barents Observer. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
![]() |
![]() |
Це незавершена стаття про ізотоп хімічного елемента чи його сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |