Зілля
Зілля — сукупна назва рослин з надзвичайними властивостями.
Серед барвистого розмаїття української флори є рослини з особливими властивостями, цвітіння та використання яких оточене таємничими чутками та казковими оповідками, чудернацькими історіями та вигадливими бувальщинами. В народі ці трави і квіти називають чар-зіллям або просто зіллям. Чар-зілля — це не одна якась квітка на всі часи і випадки. По степових і лісових усюдах є чимало видів рослин з різноманітними властивостями[1].
Часто слово "зілля" вживають у сполученні зі словом "приворот", тобто приворот-зілля. Нерідко приворот-зілля згадується в художній літературі.
Олесь Гончар: "Колись чарівниці приворот–зіллям вміли приворожувати хлопців на вічну любов, а море, воно теж уміє…" (Берег любові")
Михайло Стельмах: "А сіно цього року пахуче, немов приворотне зілля, дихай — не надихаєшся." (Чотири броди")
Павло Загребельний: "І є приворотне зілля, зване тут anacampseram." ("Єпраксія")
Ліна Костенко:
"А може, то було якесь дання?
Якесь чар-зілля або привороти,
і він не зміг його перебороти.
... А зілля річ, ви знаєте, капризна —
тут воно чари, тут воно й трутизна." ("Маруся Чурай")
Іван Драч: "У кого бучні весілля,
У кого тяжкі похмілля —
Нічого не помагає
Чортове приворот–зілля! —
Падають в приворот–зілля
Сльози тяжкі старечі,
Сльозами найкраще розводити
Зілля оте, до речі!" ("Крила")
Ірен Роздобудько: "А її вино – якесь «приворотне зілля», яким вона намагається звести нанівець увесь чоловічий рід?" ("Ґудзик")
«В наш час у більшості людей склалася думка, що „приворотне“ зілля — це трави, які прийшли до нас із казок, старовинних легенд, переказів. Та вони помиляються. Ще в часи єгипетської цариці Нефертіті вважали, що на людину можна діяти за допомогою чаю з відповідних трав, або підібраних запахів. Всі ці запахи можуть діяти на функції внутрішньої секреції, головного мозку, емоції і навіть на симпатії однієї людини до іншої. Такі рослини, як любисток; підмаренник чіпкий, гравілат гірський, дягель лікарський, деревій — в руках знавця можуть виявитися магічними», — вважає лікар О. І. Анрієков.
- ↑ Супруненко, Володимир (1999). Чар Зілля. Ми — Українці. Енциклопедія українства. Книга I. Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига». с. 1969. ISBN 978-9-667-69100-4.
- Зілля // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- Жайворонок В. В. Зілля // Знаки української етнокультури: Словник-довідник/ Віталій Жайворонок; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — Київ: Довіра, 2006. — С. 245—246. — 703 с. — ISBN 966-507-195-5
- Приворотінь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1489. — 1000 екз.
- Приворотне зілля // Українська міфологія / В. М. Войтович. — Київ: Либідь, 2002. — С. 396. — 664 с. — ISBN 966-06-0273-1.
|
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |