Жан-Франсуа Мілле
.jpg)
Франсуа́ Мілле́, повне ім'я Жан-Франсуа Мілле (фр. Jean-Francois Millet; 4 жовтня 1814 — 20 січня 1875) — французький художник XIX століття, один з засновників так званої Барбізонської школи, хоча його твори мають надзвичайне значення в мистецтві попри всі мистецькі течії. Малював жанрові композиції, пейзажі, створив декілька портретів. Картина Міллє «Сіяч» надихнула Ван Гога на створення своїх композицій на подібну тему. А його «Анжелюс» була улюбленою картиною Далі, яскравого представника сюрреалізму. Далі звертався до образів «Анжелюс» усе своє життя.
Народився в селі Грюші, що поблизу міста Шербур, це на березі Ла-Маншу. Грамоти навчився у школі при сільській церкві. Як і всі селянські діти, багато допомагав родині в полі. Пізніше він напише: «Природа цього краю залишила в моїй душі незабутні враження, бо вона зберегла в собі таку первісну створеність, що я іноді відчував себе сучасником Брейгеля (мав на увазі Пітера Брейгеля Старого, видатного художника з Нідерландів 16 століття)».
Помітивши хист в дитині, батьки зробили все можливе, аби син вирвався з села. Його відправили в Шербур, де влаштували в майстерню художника Мошеля, місцевого портретиста. Успіхи Франсуа привели його в іншу майстерню до художника Ланглуа. Той так вірив в учня, що здобув для нього стипендію від муніципалітету Шербура і право на навчання в Парижі. Так колишній селянин перебрався в столицю.
Колись бабця заповідала йому не малювати нічого ганебного, навіть якщо про таке проситиме сам король. Онук виконав заповіт бабці — і зробив багато корисного для мистецтва Франції, та й всього світу.
За першим своїм фахом він портретист. Він брався і малював портрети. Але відчував незадоволення. До того ж в Парижі він навчався у історичного живописця Делароша. Задоволення ані від Делароша, ані від тодішнього Парижа він не відчував. Та й так, бо і Париж пустеля для бідних. Душею він відпочивав у музеї Лувр, бо треба було набрати досвіду, який ніхто не міг йому дати, окрім старих майстрів мистецтва.
-
-
«Портрет Армана Оно», 1843 р. -
«Купання»
_009.jpg)
Поліна Оно — перша дружина художника. Вони побралися у 1841 році. Через чотири роки Поліна помре від сухот (туберкульозу). Не все гаразд було і з картинами — їх ніхто не купував. Жив художник на гроші від замовлених портретів.
Туди їхали не за натхненням. Там просто було дешево жити і це недалеко від Парижа. Село розташоване в лісі Фонтенбло. Мілле згадав, що він селянин і в Барбізоні обробляв землю, як і його батько, а у нечасті вільні години малював картини. Вони потроху продаються. А одну придбав навіть міністр внутрішніх справ за ціну, яка вдесятеро перевищила ціну художника.
Але кількість видатних пейзажистів тут була такою великою, що село уславилось на весь світ. Малював пейзажі і Мілле. І почував, що стає майстром, не схожим ні на кого. А в мистецтві це, після здібностей і працездатності, — головне.
Серед художників — іноземців Мілле приятелював з англійцем віртуозом Фредеріком Лейтоном, залишаючись ні в чому на нього не схожим.
-
«Автопортрет», 1846 р. -
«В майстерні каменяра» -
«Урок шиття», близько 1860, Мистецький музей Крокера. -
«Каша», 1861
-
-
Сільська ферма Тур -
-
Веселка, 1868-1873. Музей д'Орсе, Париж
_004.jpg)
_006.jpg)
-
-
«Пралі на річці» -
«Картопляне поле», Бостонський музей образотворчих мистецтв, США. -
«Селянка пече хліб» -
Пастушка, Лувр, Париж.
_013.jpg)
_005.jpg)
_012.jpg)
У Мілле майже неможливо знайти картини великі за розмірами: довжина уславленого полотна «Анжелюс» — 66 см, «Збирачок колосся» — 111 см, «Відпочинку на жнивах» — 116 см. І ці, здається, найбільші.
Маленьким шедевром стали і «Збирачки хмизу», всього 37 на 45 см. Сюжет картини у свій час вражав незвичайністю і разом з тим простотою. Дві маленькі постаті намагаються витягти суху застряглу деревину. Працю, яку гідно б робити худобі, роблять дві селянки, самі, не чекаючи допомоги. Це той страшний світ, де допомоги просто не дочекатись.
Дослідники дивувались — нема ні ефектної композиції, ні яскравих фарб. Нікого не вбивають і ніхто не кричить. А глядачі хапались за серце. Мілле навертав обличчя буржуазного суспільства до народу, до надмірної праці селян, до співчуття тим, хто важко і страшно працював на землі. Він навертав суспільство (і мистецтво Франції) до гуманізму. І це перекривало і маленькі розміри картин Міллє, і відсутність колористичних скарбів, театральних жестів, криків тощо. В мистецтво поверталася гірка правда сьогодення.
Його поклик почули. Мілле став авторитетом в живописі. І як завжди, одні закричали про його заполітизованість, інші вбачали в ньому надзвичайність, феномен. Його картини почали купувати.
Колись «Збирачок хмизу» придбав С. М. Третьяков — брат Павла Третьякова, збирач творів митців Європи. Зазвичай він відсилав гроші в Париж своєму агенту, а той, на свій розсуд, побачивши гідне, купував і відсилав у Москву. І розсуд, і купівля виявились дуже вдалими. В Москві це майже єдина (окрім ще одного пейзажу) сюжетна картина Мілле.
-
«Анжелюс» — вечірня молитва про померлих -
«Збирачки колосся», офорт, після 1857 р. -
Збирачки колосся, Лувр
_001.jpg)
-acquaforte.jpg)
_002.jpg)
Мілле один з майстрів, що звертались до створення гравюр. Це не було головним в його творчості, тому він зробив декілька експериментів в різних техніках: шість літографій, дві геліографії, шість гравюр на дереві. Найбільше він працював в техніці офорт. Серед них є як повтори своїх картин (офорт «Збирачки колосся»), так і досить самостійні сюжети. Надзвичайно вдалим був офорт «Смерть забирає селянина-дроворуба», що високою мистецькою якістю нагадав шедевр німецького майстра 16 століття Ганса Гольбейна з серії «Танок смерті».
Мілле тривалий час шукав композицію. У музеї Лувр зберігають два малюнки Франсуа Мілле з першими пошуками композиції. Ще один малюнок потрапив у Ермітаж у 1929 році. Композиція останнього і лягла в основу як офорту, так і картини на цю ж тему (Нова Карлсбергська гліпкотека, Копенгаген).
_016.jpg)
- ↑ Palais des beaux-arts Lille, Catalogue des expositions "Jean-François Millet", & "Millet USA", 2017 ISBN 9782711870455 // (unspecified title)
- ↑ https://www.mfa.org/collections/object/the-sower-31601
- ↑ http://jameelcentre.ashmolean.org/object/WA1951.25
- ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b4b9a
- ↑ https://collections.frick.org/people/136/jeanfrancois-millet/objects
- ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
- ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/19180/
- ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
- ↑ 'La Fileuse' (De Spinster) — 1855.
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/153751
- ↑ http://kmska.be/collection/work/data/12x0vp
- Dario Durbé, Anna M. Damigella: Corot und die Schule von Barbizon. Pawlak, Herrsching 1988, ISBN 3-88199-430-0
- André Ferigier: Jean-François Millet. Die Entdeckung des 19. Jahrhunderts. Skira-Klett-Cotta, Stuttgart 1979, ISBN 3-88447-047-7
- Ingrid Hessler: Jean-François Millet. Landschaftsdarstellung als Medium individueller Religiosität. Dissertation, Universität München 1983
- Estelle M. Hurll: Jean François Millet. A Collection of Fifteen Pictures and a Portrait of the Painter, with Introduction and Interpretation, New Bedford, MA, 1900. [Mögliche Neuauflage:] ISBN 1-4142-4081-3
- Lucien Lepoittevin: Jean François Millet − Au-delà de l´Angélus. Editions de Monza. Paris 2002, ISBN 978-2-908071-93-1
- Lucien Lepoittevin: Jean François Millet — Images et Symboles. Éditions ISOÈTE Cherbourg 1990, ISBN 2-905385-32-4
- Alexandra R. Murphy (Hrsg.): Jean-François Millet, drawn into the light. Museum of Fine Arts, Boston, Mass. 1999, ISBN 0-87846-237-6
- Alfred Sensier: La vie et l'œuvre de Jean-François Millet. Editions des Champs, Bricqueboscq 2005, ISBN 2-910138-17-8 (neue Auflage des Werks von 1881)
- Andrea Meyer: Deutschland und Millet. Deutscher Kunstverlag, Berlin und München 2009. ISBN 978-3-422-06855-1
- Сто офортов 16-19 веков из собрания гос. Эрмитажа. Л-М, 1964 (рос)
- ГМИИ, каталог картинной галереи, М., Изобразительное искусство, 1986 (рос)
