Еліс Манро

Еліс Енн Манро
Еліс Енн Манро
Alice Ann Munro
	Портрет Еліс Манро
Ім'я при народженні	англ. Alice Ann Laidlaw
Народилася	10 липня 1931; Вінґем, Онтаріо, Канада
Померла	13 травня 2024 (92 роки); Порт-Гоп, Нортамберленд, Онтаріо, Канада
Громадянство	Канада
Діяльність	письменниця, сценаристка, письменниця-романістка, авторка оповідань, журналістка
Сфера роботи	літературна діяльністьd, проза і оповідання
Alma mater	Університет Західного Онтаріо
Мова творів	англійська
Роки активності	1950 — 2024
Жанр	оповідання
Magnum opus	Too Much Happinessd, Dear Lifed і Something I've Been Meaning to Tell Youd
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Королівське літературне товариство
У шлюбі з	James Munrod і Gerald Fremlind
Премії	Міжнародна Букерівська премія; Нобелівська премія з літератури (2013)
	Еліс Манро у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манро.

Еліс Енн Манро, до шлюбу Лейдлоу (англ. Alice Ann Munro, 10 липня 1931, Вінґем, Онтаріо, Канада — 13 травня 2024^[6]) — канадська письменниця, сценаристка, журналістка. Лауреатка Нобелівської премії з літератури за 2013 рік та Букерівської премії, триразова лауреатка канадської премії генерал-губернатора в галузі художньої літератури.

Біографія

Її батько — фермер Роберт Ерік Лейдлоу, мати — шкільна вчителька Енн Кларк Лейдлоу.

Еліс почала писати у підлітковому віці й опублікувала своє перше оповідання «Виміри тіні» у 1950 році під час навчання в університеті Західного Онтаріо (Western University), де вивчала англійську мову з 1949 року. У цей період вона працювала офіціанткою, на збиранні тютюну, в бібліотеці.

У 1951 покинула університет, одружилася з Джеймсом Манро, з яким разом вчилася і переїхала до Ванкувера. Народила доньок Шейлу (* 1953), Кетрін (* 1955) і Дженні (* 1957). Кетрін померла через 15 годин після народження.

У 1963 родина переїхала до Вікторії, де Еліс відкрила книгарню під назвою «Книги Манро». У 1966 році народила доньку Андреа.

Еліс Манро розлучилася у 1972 році. Повернулася до Онтаріо і почала працювати в Університеті Західного Онтаріо.

1976 року одружилася з географом Джеральдом Фремліні. Подружжя переїхало на ферму неподалік від Клінтона, Онтаріо. Пізніше родина переїхала з ферми до міста.

Першу збірку Еліс Манро «Танок щасливих тіней» (1968) було високо оцінено, завдяки цьому Манро виграла премію генерал-губернатора, найвищу літературну премію Канади. Цей успіх закріпив твір «Життя дівчаток і жінок» (1971 рік), збірка взаємопов'язаних оповідань, яку іноді помилково називають романом^[7].

У 1978 було опубліковано збірку «А хто ти, власне, така?». Ця книга дозволила Манро виграти премію генерала-губернатора вдруге.

У 1979-1982 вона подорожувала по Австралії, Китаю та Скандинавії, представляючи свою творчість.

У 1980 обіймала посаду письменниці-резидентки в Університеті Британської Колумбії та Квінслендському університеті.

У 1980-х і 1990-х роках публікувала збірки оповідань приблизно раз на 4 роки.

У 2002 її донька Шейла Манро опублікувала мемуари про своє дитинство і життя матері.

Історії Еліс Манро часто з'являються у таких виданнях як The New Yorker, The Atlantic, Grand Street, Mademoiselle та The Paris Review. Її останню збірку «Забагато щастя» було опубліковано у серпні 2009 року.

Її оповідання «Ведмідь перейшов через гору» було адаптовано для екрану режисером Сарою Поллі як кінофільм Без неї (у ролях Джулі Крісті та Гордон Пінсент). Фільм дебютував у 2006 році на кінофестивалі у Торонто. Фільм було висунуто на Оскар за найкращий адаптований сценарій, однак премію здобув інший фільм.

Еліс Манро померла 13 травня 2024 року в себе вдома у місті Порт-Гоуп, провінція Онтаріо, в 92-річному віці^[8]^[9].

Книги

Танець щасливих тіней (англ. Dance of the Happy Shades) — 1968 рік (лауреат премії 1968 р. генерал-губернатора Канади)
Життя дівчаток і жінок (англ. Lives of Girls and Women) — 1971 рік
Щось я хотів сказати Вам (англ. Something I've Been Meaning to Tell You) — 1974 рік
А хто ти, власне, така? (англ. Who Do You Think You Are?) — 1978 рік (лауреат премії 1978 р. генерал-губернатора Канади)
Супутники Юпітера (англ. The Moons of Jupiter) — 1982 рік (твір номіновано на премію генерал-губернатора Канади)
Прогрес любові (англ. The Progress of Love) — 1986 рік (лауреат премії 1986 генерал-губернатора для художньої літератури)
Друг моєї юності (англ. Friend of My Youth) — 1990 рік (лауреат книжкової премії Trillium)
Відкриті секрети (англ. Open Secrets) — 1994 рік (номіновано на премію генерал-губернатора)
Обрані сюжети — 1996 рік
Любов доброї жінки (англ. The Love of a Good Woman) — 1998 рік (переможець премії Гіллер 1998 року)
Ненависть, дружба, залицяння, закоханість, шлюб (англ. Hateship, Friendship, Courtship, Loveship, Marriage) — 2001 рік
Любов не пропадає — 2003 рік
Вінтаж Манро — 2004 рік
Утікач (англ. Runaway) — 2004 (переможець премії Гіллер 2004 року)
Віднесені: збірка оповідань — 2006 рік
Краєвид з Кесел Рок (англ. The View from Castle Rock) — 2006 рік
Забагато щастя (англ. Too Much Happiness) — 2009 рік
Дороге життя (англ. Dear Life) — 2013 рік

Переклади українською

Оповідання «Обличчя». — «Читайстра», портал «Інтерв'юз», 2013. Перекладач невідомий
Оповідання «Белетристика». . — журнал «Всесвіт», 2016, № 3-4. С. 92 — 107. Переклала Вікторія Зенгва
Забагато щастя. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. Переклала Євгенія Кононенко^[10].

Відгуки

Маргарет Етвуд: «Наш Чехов».
Андрій Курков: «Еліс Манро в основному відома як новелістка, проте до кожного оповідання вона вносить стільки ж глибини, мудрості і влучності, скільки вміщається в об'ємних романах»^[11].

Див. також

Список лауреаток Нобелівської премії

Література

Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
Hooper, Brad. The Fiction of Alice Munro: An Appreciation. Greenwood, 2008. 169 p.
Alice Munro. (Bloom's Modern Critical Views). 2009. 210 p.

Посилання

Еліс Манро на сайті IMDb (англ.)
Лауреат Нобеля з літератури Еліс Манро — найкращий автор оповідань у світі (+ уривок з твору) // texty.org.ua
Alice Munro // Innsbrucker Zeitungsarchiv [Архівовано 2 січня 2016 у Wayback Machine.]
Соломія Кривенко. Літературний Нобель: новели «за кухонним столом» // Збруч, 16.10.2013 [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
БуквоМама: Вийти за межі, або Потаємні коридори життя // Видавництво Старого Лева, 12.10.2016 [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.]

Примітки

↑ Muere la Premio Nobel canadiense Alice Munro
↑ Alice Munro, Canadian author who mastered the short story, dead at 92 — CBC.ca.
d:Track:Q5008982
↑ ^а ^б ^в Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ ^а ^б Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
d:Track:Q3304275 d:Track:Q2567271
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Померла Еліс Манро — перша канадка, лауреатка Нобелівської премії у галузі літератури, Укрінформ, 14.05.2024
↑ Ніч на Венері, 2020, с. 332.
↑ Михайлов, Дмитро (14 травня 2024). Померла лауреатка Нобелівської премії з літератури Еліс Манро. Суспільне. Архів оригіналу за 15 травня 2024. Процитовано 10 грудня 2024.
↑ https://www.theglobeandmail.com/canada/article-alice-munro-death-author/
↑ Забагато щастя. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 22 червня 2017.
↑ Обидві цитати за Лауреат Нобеля з літератури Еліс Манро найкращий автор оповідань у світі (+ уривок з твору) // texty.org.ua

[[https://www.dw.com/es/muere-la-premio-nobel-canadiense-alice-munro/a-69080174_Muere_la_Premio_Nobel_canadiense_Alice_Munro]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] Muere la Premio Nobel canadiense Alice Munro

[[https://www.cbc.ca/news/canada/alice-munro-author-dead-obit-1.7203737_Alice_Munro,_Canadian_author_who_mastered_the_short_story,_dead_at_92]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:d:Q5008982|CBC.ca]].</span><div_style="display:none">[[d:Track:Q5008982]]</div>-2] Alice Munro, Canadian author who mastered the short story, dead at 92 — CBC.ca.
d:Track:Q5008982

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Чеська_національна_авторитетна_база_даних<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-3] а ^б ^в Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1787111_citetype_Q282144_citetype_Q35127_citetype_Q2217301"_data-entity-id="Q2567271">[[:d:Q2567271|Who's_who]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:d:Q3304275|''(untranslated)'']],_1849._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0083-937X_0083-937X]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q3304275]][[d:Track:Q2567271]]</div>-4] а ^б Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
d:Track:Q3304275 d:Track:Q2567271

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-5] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[6] Померла Еліс Манро — перша канадка, лауреатка Нобелівської премії у галузі літератури, Укрінформ, 14.05.2024

[FOOTNOTEНіч_на_Венері2020332-7] Ніч на Венері, 2020, с. 332.

[8] Михайлов, Дмитро (14 травня 2024). Померла лауреатка Нобелівської премії з літератури Еліс Манро. Суспільне. Архів оригіналу за 15 травня 2024. Процитовано 10 грудня 2024.

[9] ttps://www.theglobeandmail.com/canada/article-alice-munro-death-author/

[10] Забагато щастя. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 22 червня 2017.

[11] Обидві цитати за Лауреат Нобеля з літератури Еліс Манро найкращий автор оповідань у світі (+ уривок з твору) // texty.org.ua

[1]

[2]

[3]

[4]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Carnegie Hall linked open data · ČSFD · Discogs · Internet Movie Database · MusicBrainz · PORT.hu · The Numbers · The Movie Database · Europeana · Les Archives du spectacle
Генеалогія та некрополістика	FamilySearch Family Tree · WikiTree
Література та бібліографія	Babelio · Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren · Goodreads · Index Theologicus · Open Library · Perlentaucher · The New York Review of Books · The Unz Review
Наука	NobelPrize.org
Тематичні сайти	SNAC · Німецький літературний архів Марбах · Quora · Zhihu
Словники та енциклопедії	Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Le Dictionnaire universel des Créatrices · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Prabook · Proleksis Encyclopedia · The Canadian Encyclopedia · Treccanis Enciclopedia Italiana
Довідкові видання	Загальний каталог Diamond · Alvin · Deutsche Biographie · Evene · FemBio database · Munzinger IBA · NNDB · Orlando · SNAC
Нормативний контроль	AAR: 12414355 · Autoritats UB: a1241531 · BanQ: 0000028596 · BIBSYS: 90051817 · BLBNB: 000328813 · BNC: a10991797 · BNCHL: 000034512 · BNE: XX1043118 · BNF: 12029814x · CANTIC: 981058517351806706 · CCAB: 000093124 · CiNii: DA04074268 · CONOR.AL: 4263526 · CONOR.BG: 8252005 · CONOR.SI: 7324515 · CONOR.SR: 5643879 · CUT: 102435 · DBC: 87097968732956 · EGAXA: vtls003898572 · ERRR: 12349665 · FAST: 1799206 · Freebase: /m/01qj8f · GND: 119036525 · GTAA: 237474 · ICCU: CFIV110657 · ISNI: 0000000122812833, 000000036865170X · J9U: 987007265779405171 · KRNLK: KAC200507123 · LCCN: n79063498 · LIBRIS: 31fjm6nm5149w5b · LIH: LNB:CTe9;=Bb · LNB: 000059420 · MAK: 9810702997805606 · N6I: vtls000032323 · NCF: ncf10038739 · NDL: 00542960 · NKC: jn19990005898 · NLA: 1206285 · NLC: 049595624 · NLG: 194329 · NLI: 000096356 · NLP: a0000002746029 · NSK: 000026663 · NTA: 073156612 · NUKAT: n01040316 · OpenVlacc: 000034732 · PTBNP: 62949 · RERO: 02-A003618702 · RVK: HQ 5426 · SELIBR: 285349 · SHARE: 465104 · SKMASNL: vtls006486244 · SNK: 152766 · SUDOC: 027724328 · URBS: 245808 · VIAF: 68944521 · РНБ: 770200800

п о р Лауреати Нобелівської премії з літератури
1901—1925	Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Ф. Містраль / Ечегарай-і-Ейсагірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Гейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925)
1926—1950	Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Гар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Г. Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950)
1951–1975	Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Гемінґвей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферис (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Агнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975)
1976–2000	Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінгер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Голдінг (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Гордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамагу (1998) • Грасс (1999) • Ґао (2000)
2001–2025	Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Варгас Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012) • Манро (2013) • Модіано (2014) • Алексієвич (2015) • Ділан (2016) • Ішіґуро (2017) • Токарчук (2018) • Гандке (2019) • Ґлік (2020) • Гурна (2021) • Ерно (2022) • Фоссе (2023) • Хан (2024)