Едуард Зюсс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард Зюсс
нім. Eduard Suess
Едуард Зюсс. Літографія роботи Йозефа Кріхубера. Близько 1869 року.
Едуард Зюсс. Літографія роботи Йозефа Кріхубера. Близько 1869 року.
Едуард Зюсс. Літографія роботи Йозефа Кріхубера. Близько 1869 року.
Народився20 серпня 1831(1831-08-20)[1][2][…]
Лондон, Сполучене Королівство[4][5][6]
Помер26 квітня 1914(1914-04-26)[1][2][…] (82 роки)
Відень, Австро-Угорщина[4][5]
ПохованняМарц
Країна Австрійська імперія[6]
 Долитавщина[6]
Діяльністьпалеонтолог, політик, викладач університету, геолог
Alma materВіденський політехнікум
Галузьгеологія
ЗакладВіденський університет
Посадапрезидент Віденської АН (1898—1911)
Вчене званняпрофесор
Відомі учніRudolf Hoernesd
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Шведська королівська академія наук
Баварська академія наук
Геттінгенська академія наук
Національна академія наук США[7]
Австрійська академія наук
Російська академія наук
Прусська академія наук
Королівське фізіографічне товариство в Лундіd
Туринська академія наук[5]
Французька академія наук (30 квітня 1900)
Французька академія наук[8]
ПартіяConstitutional Partyd
Брати, сестриFriedrich Sueßd
ДітиFranz Eduard Suessd
Нагороди

Едуа́рд Зюсс (нім. Eduard Suess нар. 20 серпня 1831, Лондон — пом.26 квітня 1914, Відень) — австрійський геолог і громадський діяч.

З біографії

[ред. | ред. код]

Народився у Лондоні у родині саксонського промисловця й єврейки. З 3 до 14 років віку родина мешкала у Празі. У 1852 закінчив Віденський політехнікум.

З 1857 по 1901 професор геології Віденського університету.

У 1898—1911 президент Віденської Академії Наук. З 1873 був членом рейхсрату. Став членом Геттінгенської академії наук.

Вивчав геологічну будову і тектоніку Альп, Ломбардскої западини, Апеннін. Запровадив термін «біосфера» у 1875 р. Зюсс писав: «…як на Сонці виділяють концентричні оболонки, так, напевно, і на Землі можна відрізнити оболонки, з яких кожна знаходиться у численних зв'язках з іншими… Перша оболонка — атмосфера, друга — гідросфера і третя — літосфера… Одне здається чужорідним на цьому великому, утвореному зі сфер небесному тілі, а саме — органічне життя. Там воно обмежене певною зоною наповерхні літосфери. Рослини, коріння яких у пошуках їжі проникає у ґрунт і піднімається у повітря, щоб дихати, є гарною ілюстрацією розташування органічного життя… Вона (біосфера) простягається тепер як над сухою, так і над вологою поверхнею».

Наукові здобутки

[ред. | ред. код]

Суперечка про шляхи поширення тварин і рослин по планеті почалася із виникненням зоогеографії. В кінці XVIII століття такі вчені, як Ебергардт Циммерман і великий натураліст Бюффон, допускали існування сухопутних «мостів», завдяки яким заселялися острови і материки на кшталт Австралії або Америки. Монографія «Обличчя Землі»[9] Е. Зюсс була першою роботою, в якій питання про Пацифіди ставилося не в плані «загадок зниклої цивілізації» або зоогеографических проблем поширення тварин, а геологічно, на підставі даних наук про Землю[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. а б Зюсс Эдуард // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в www.accademiadellescienze.it
  6. а б в Зюсс, Эдуард // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIа. — С. 734.
  7. NNDB — 2002.
  8. https://www.academie-sciences.fr/fr/Liste-des-membres-depuis-la-creation-de-l-Academie-des-sciences/les-membres-du-passe-dont-le-nom-commence-par-s.html
  9. Gregory, John Walter (29 червня 1905). Review of The Face of the Earth (Das Antlitz der Erde) by Eduard Suess, trans. by H. B. C. Sollas, vol. i, 1904. Nature. 72 (1861): 193—194.
  10. Три Пацифиды [1974 Кондратов А.М. - Загадки Великого океана]. historic.ru. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]