Дисменорея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дисменорея
Менструальний цикл і зміни у виробленні гормонів
Менструальний цикл і зміни у виробленні гормонів
Менструальний цикл і зміни у виробленні гормонів
Інші назвиМенструальний біль, болісні менструації, менструальні болі
СпеціальністьГінекологія
СимптомиБіль протягом перших кількох днів менструації, діарея, нудота[1][2]
ПочатокПротягом року після першої менструації[1]
ТривалістьМенше 3 днів (первинна дисменорея)[1]
ПричиниВідсутність основної проблеми, міома матки, аденоміоз[en], ендометріоз[3]
Метод діагностикиГінекологічний огляд, ультразвук[1]
Диференціальна діагностика[en]Позаматкова вагітність, запальні захворювання жіночих статевих органів, інтерстиційний цистит, хронічний біль в області тазу[en][1]
ЛікуванняГрілка, ліки[3]
ПрепаратиНестероїдні протизапальні препарати такі як ібупрофен, гормональна контрацепція[en], гормональна внутрішньоматкова спіраль[en][1][3]
ПрогнозиЧасто покращується з віком[2]
Частота50–90 % дівчат-підлітків і жінок репродуктивного віку[4]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11GA34.3
МКХ-10N94.4 і N94.6
DiseasesDB10634
MeSHD004412
CMNS: Dysmenorrhea у Вікісховищі

Дисменорея (англ. Dysmenorrhea), також відома як менструальний біль чи болісні менструації, є болем під час менструації.[4][5][2] Зазвичай починається приблизно одночасно з менструацією[1], проте може початися ще в середині циклу. Симптоми зазвичай тривають менше трьох днів.[1] Біль зазвичай віддає в таз або в низ живота.[1] Інші симптоми можуть включати біль у спині[en], діарею або нудоту.[1]

Найпоширеніший розлад менструального циклу (від 50 % до 90 % підлітків і жінок репродуктивного віку[4][6])[2], дисменорея може виникнути без особливих причин (первинна дисменорея).[3][6] Основні проблеми, які можуть спричинити вторинну дисменорею, включають ендометріоз (70 % підлітків), міому матки, аденоміоз[en][7], лейоміому,[8][9], кісти яєчників, синдром застійних явищ в малому тазу[en],[10] а також порожнисту та додаткову масу матки.[11][3] Найчастіше зустрічається в тих, хто мають сильні менструальні кровотечі[en], нерегулярний цикл, при менархе до 12 років і в жінок з низькою масою тіла.[1]

Гінекологічний огляд та ультразвукове дослідження жінок, які ведуть сексуальне життя, можуть бути корисними для діагностики.[1] Захворювання, які можуть викликати схожі симптоми, включають позаматкову вагітність, запальні захворювання жіночих статевих органів, інтерстиційний цистит і хронічний біль в області тазу[en].[1]

Рідше виникає при регулярних заняттях спортом і ранніх пологах.[1] Лікування може включати грілки[3], нестероїдні протизапальні засоби, такі як ібупрофен, гормональна контрацепція[en] та гормональна внутрішньоматкова спіраль[en].[1][3] Може допомагати прийом вітаміну B1 або магнію.[2] Не існує достатньо доказів щодо користі йоги, акупунктури та масажу.[1] Хірургічне втручання може бути корисним при певних показниках.[2]

Як правило, дисменорея починається протягом року після першої менструації.[1] У випадках, коли дисменорея не викликана особливими причинами, біль часто зменшується з віком або після пологів.[2]

Епідеміологія

[ред. | ред. код]

Дисменорея є одним із найпоширеніших гінекологічних захворювань, незалежно від віку чи раси. Це одна з найпоширеніших причин болю в області таза у жінок з менструаціями. За оцінками, дисменорея вражає від 50 % до 90 % підлітків і жінок репродуктивного віку.[4] В іншому звіті стверджується, що оцінки можуть коливатися від 16 % до 91 % опитаних, причому сильний біль спостерігається у 2 %-29 % жінок (дівчат) з менструацією. Повідомлень про дисменорею найбільше серед дівчат у пізньому підлітковому віці та жінок 20 років, причому кількість повідомлень зазвичай зменшується з віком. За даними одного дослідження[12] поширеність серед підлітків становить 67,2 %, а за іншими — 90 %.[13]

Було заявлено, що немає істотної різниці в поширеності або захворюваності між расами[13], хоча одне дослідження латиноамериканських підлітків показало підвищену поширеність і вплив у цій групі.[14] Інше дослідження показало, що дисменорея була присутня у 36,4 % учасниць і була значною мірою пов'язана з молодшим віком і нижчим відсотком[en].[15]

Кажуть, що вагітність полегшує дисменорею, але це відбувається не завжди. Одне дослідження показало, що у жінок, які не народжували[en] з первинною дисменореєю, інтенсивність менструального болю значно зменшилася після 40 років.[16]

Опитування, проведене в Норвегії, показало, що 14 % жінок у віці від 20 до 35 років відчувають симптоми настільки серйозні, що вони не відвідують школу або роботу і залишаються вдома.[17] Серед підлітків дисменорея є основною причиною повторюваних короткочасних пропусків навчання в школі.[18]

Симптоми

[ред. | ред. код]
Частина серії
Жіноче здоров'я
Портал Проєкт Стиль

Основним симптомом дисменореї є біль, що зосереджується внизу живота або тазу.[1] Біль також зазвичай відчувається в правій або лівій частині живота, може поширюватися на стегна та поперек.[1]

Симптоми, які часто виникають разом із менструальним болем, включають нудоту та блювання, діарею, головний біль, запаморочення, дезорієнтацію[en], непритомність і втому.[19] Симптоми дисменореї часто починаються відразу після овуляції і можуть тривати до кінця менструації. Це пояснюється тим, що дисменорея часто пов'язана з гормональними змінами в організмі, які відбуваються з овуляцією. Зокрема, простагландини викликають скорочення черевної порожнини, що може викликати біль і гастроентерологічні симптоми.[20][21] Використання певних типів протизаплідних таблеток може запобігти симптомам дисменореї, оскільки вони зупиняють овуляцію.

Дисменорея пов'язана з підвищеною больовою чутливістю[en] та сильними менструальними кровотечами[en].[22][23]

У багатьох жінок первинна дисменорея поступово зникає в кінці другого покоління. Також було продемонстровано, що вагітність зменшує тяжкість дисменореї, коли менструація відновлюється. Однак дисменорея може тривати до менопаузи. 5–15 % жінок із дисменореєю відчувають симптоми досить серйозні, щоб заважати повсякденній діяльності.[24]

Причини

[ред. | ред. код]

Існує два типи дисменореї, первинна та вторинна. Первинна дисменорея виникає без супутнього основного захворювання, тоді як вторинна дисменорея має конкретну основну причину, як правило, стан, який впливає на матку або інші репродуктивні органи.[5]

Первинна дисменорея

[ред. | ред. код]

Болісні менструальні спазми можуть бути результатом надлишку простагландинів, що виділяються з матки. Простагландини змушують м'язи матки напружуватися і розслаблятися, викликаючи менструальні болі. Цей тип дисменореї називається первинною дисменореєю.[5] Первинна дисменорея зазвичай починається в підлітковому віці незабаром після першої менструації.[25]

Вторинна дисменорея

[ред. | ред. код]

Вторинна дисменорея — тип дисменореї, спричинений іншим захворюванням, таким як ендометріоз, міома матки[5], аденоміоз[en] матки та синдром полікістозних яєчників. Рідко вторинну дисменорею викликають вроджені дефекти, внутрішньоматкові спіралі, деякі види раку та інфекції органів малого тазу. Якщо біль виникає між менструаціями, триває довше, ніж у перші кілька днів менструації, або не знімається належним чином за допомогою нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) або гормональних контрацептивів[en], це може свідчити про інше захворювання, що спричиняє вторинну дисменорею.[26]

Мембранозна дисменорея — це тип вторинної дисменореї, при якому вся слизова оболонка матки відшаровується відразу, а не протягом кількох днів, як це трапляється зазвичай.[27] Ознаки та симптоми включають кров'янисті виділення, кровотечі, біль у животі та менструальні спазми.[джерело?] Отримана маткова тканина називається децидуальним зліпком і повинна проходити через шийку матки та вагіну.[28] Як правило, вона приймає форму самої матки. Мембранозна дисменорея зустрічається вкрай рідко, зареєстровано дуже мало випадків. Основна причина невідома, хоча деякі дані свідчать про те, що це може бути пов'язано з позаматковою вагітністю або використанням гормональної контрацепції.

Фактори ризику

[ред. | ред. код]

Факторами ризику дисменореї є генетичні фактори, стрес і депресія.[29] Фактори ризику первинної дисменореї включають: ранній вік менархе, тривалі або сильні менструальні періоди, паління та родинна історія дисменореї.

Дисменорея є дуже полігенним[en] і спадковим захворюванням.[30] Існують переконливі докази родинної схильності та генетичних факторів, що підвищують сприйнятливість до дисменореї. Існують численні поліморфізми та генетичні варіанти як у метаболічних генах, так і в генах, відповідальних за імунітет, які були пов'язані з цим розладом.[31]

Для дисменореї було визначено три різні можливі фенотипи, які включають «численні важкі симптоми», «помірний локалізований біль» і «сильний локалізований біль». Хоча існують ймовірні відмінності в генотипах, що лежать в основі кожного фенотипу, конкретні корелюючі генотипи ще не ідентифіковані. Ці фенотипи поширені на різних рівнях у різних демографічних групах населення, що свідчить про різні частоти алелів у популяціях (з точки зору раси, етнічної приналежності та національності).[32]

Поліморфізм гена ESR1 зазвичай асоціюється з важкою дисменореєю.[30] Варіанти генотипів у метаболічних генах, таких як CYP2D6 і GSTM1, так само корелюють з підвищеним ризиком сильного менструального болю, але не з помірними або випадковими фентотипами.[33]

Виникнення та частота вторинної дисменореї (ВД) була пов'язана з різними алелями та генотипами тих, хто має основні патології, які можуть вражати тазову область або інші ділянки тіла. Люди з розладами можуть мати генетичні мутації, пов'язані з їхніми діагнозами, які спричиняють дисменорею як симптом їх первинного діагнозу. Було виявлено, що люди з фіброміалгією, які мають варіацію гена ESR1 Xbal і мають генотип Xbal AA, більш сприйнятливі до відчуттів легкого або сильного менструального болю, що є наслідком первинної патології.[34] Як правило, генетичні мутації, які є ознакою певних розладів або по'язані з ними, можуть викликати дисменорею як симптом, який супроводжує первинне захворювання.

На відміну від вторинної дисменореї, первинна дисменорея (ПД) не має основної патології.[35] Тому вважалося, що в основі цього розладу лежать генетичні мутації та варіації і що вони сприяють патогенезу хвороби Паркінсона.[36] Існують численні однонуклеотидні поліморфізми (SNP), пов'язані з ПД. Два з найбільш добре вивчених включають SNP в промоторі фактора інгібітору міграції макрофагів і SNP в гені фактора некрозу пухлини (TNF-α). Коли цитозин з 173 базових пар перед промотором фактора інгібітору міграції макрофагів (англ. MIF) був замінений на гуанін, це призвело до підвищення ймовірності того, що особа зазнає хвороби Паркінсона. У той час як генотип CC/GG призвів до збільшення ймовірності того, що людина відчуває сильний менструальний біль, генотип CC/GC призвів до більш значної ймовірності того, що захворювання вплине на людину в цілому та збільшить ймовірність будь-якого з трьох фенотипів.[37] Другий асоційований SNP був розташований на 308 базових пар вище від стартового кодону гена TNF-α, в якому гуанін був замінений на аденін. Генотип GG у локусах асоціюється з розладом і був запропонований як можливий генетичний маркер для прогнозування хвороби ПД.[37]

Вважається, що існує також причинний зв'язок із мутаціями в гені MEFV і дисменореєю.[38] Фенотипи, пов'язані з цими мутаціями в генах MEFV, вивчені краще; індивідууми, гетерозиготні[en] за цими мутаціями, частіше страждають від хвороби Паркінсона, яка проявляється фенотипом сильного болю.[30]

Було визначено, що гени, пов'язані з імунітетом, також відіграють значну роль у ПД. Було виявлено, що IL1A є геном, найбільш пов'язаним з первинною дисменореєю з точки зору його фенотипічного впливу.[30] Цей ген кодує білок, необхідний для регуляції імунітету та запалення. Хоча механізм його впливу на ПД ще не встановлено, припускають, що можливі мутації IL1A або генів, які з ним взаємодіють, впливають на регуляцію запалення під час менструації. Таким чином, ці мутації можуть впливати на рівень болю під час менструації, що призводить до різних фенотипів, пов'язаних з дисменореєю.

Два додатково добре вивчених SNP, які, ймовірно, сприяють ПД, були знайдені в ZM1Z1 (мутантний алель під назвою rs76518691) і NGF (мутантний алель під назвою rs7523831). І ZMIZ1, і NGF пов'язані з аутоімунними реакціями та захворюваннями, а також больовими реакціями.[30] Вплив цих генів на дисменорею є значним, оскільки це свідчить про те, що мутації, які впливають на імунну систему (зокрема, на запальну реакцію), і реакція на біль також можуть бути причиною первинної дисменореї.

Механізм

[ред. | ред. код]

Основним механізмом первинної дисменореї є скорочення мускулатури матки, що викликає локальну ішемію.[39]

Під час менструального циклу ендометрій потовщується, готуючись до потенційної вагітності. Після овуляції, якщо яйцеклітина не запліднена і не настає вагітність, створена тканина матки не потрібна і відшаровується.

Простагландини та лейкотрієни виділяються під час менструації завдяки накопиченню омега-6 жирних кислот.[40][41] Вивільнення простагландинів та інших медіаторів запалення в матці викликає скорочення матки та може призвести до системних симптомів, таких як нудота, блювота, здуття живота та головний біль або мігрень.[40] Вважається, що простагландини є основним фактором первинної дисменореї.[42] Коли м'язи матки скорочуються, вони звужують кровопостачання[en] тканини ендометрія, який, у свою чергу, руйнується і відмирає. Ці скорочення матки тривають, оскільки вони видавлюють стару, мертву тканину ендометрію через шийку матки та виводять її з тіла через вагіну. Вважається, що ці скорочення та тимчасова недостатність кисню до сусідніх тканин є причиною болю або спазмів, які виникають під час менструації.

Порівняно з жінками без дисменореї, у жінок з первинною дисменореєю спостерігається підвищена активність м'язів матки з підвищеною скорочувальною здатністю та збільшенням частоти скорочень.[43]

Діагностика

[ред. | ред. код]

Діагноз дисменореї зазвичай ставиться просто на основі історії хвороби менструального болю, який заважає повсякденній діяльності. Однак не існує загальноприйнятої стандартної методики кількісного визначення тяжкості менструального болю.[44] Існують різні кількісні моделі, які називаються менструальною симптоматикою, які можна використовувати для оцінки тяжкості менструального болю, а також для співвіднесення їх із болем в інших частинах тіла, менструальною кровотечею та ступенем перешкод у повсякденній діяльності.[44]

Подальше обстеження

[ред. | ред. код]

Після постановки діагнозу дисменореї необхідне подальше обстеження для пошуку будь-якої вторинної основної причини, щоб мати можливість лікувати конкретно її та уникнути загострення, можливо, серйозної основної причини.

Подальше обстеження включає конкретну історію хвороби щодо симптомів і менструальних циклів, а також гінекологічний огляд.[6] На основі цих результатів можуть бути рекомендовані додаткові тести, наприклад:

Лікування

[ред. | ред. код]

Лікування, спрямоване на механізм болю, включає нестероїдні протизапальні засоби (НПЗ) і гормональні контрацептиви. НПЗ пригнічують вироблення простагландинів. При тривалому лікуванні гормональна контрацепція зменшує кількість маткової рідини / тканини, що виділяється з матки. Таким чином, менструація коротша, менш болюча.[45] Ці препарати зазвичай більш ефективні, ніж лікування, яке не спрямоване на джерело болю (наприклад, ацетамінофен).[46] Регулярна фізична активність може зменшити тяжкість спазмів матки.[24][47]

Нестероїдні протизапальні засоби

[ред. | ред. код]

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗ), такі як ібупрофен і напроксен, ефективні для полегшення болю при первинній дисменореї.[48] Вони можуть мати такі побічні ефекти[en], як нудота, диспепсія, виразкова хвороба та діарея.[49][48]

Гормональна контрацепція

[ред. | ред. код]

Використання гормональних контрацептивів[en] може полегшити симптоми первинної дисменореї.[50][40] Систематичне дослідження 2009 року виявило обмежені докази того, що низькі або середні дози естрогену, що містяться в протизаплідних пігулках, зменшують біль, пов'язаний з дисменореєю.[51] Крім того, не виявлено відмінностей між різними препаратами протизаплідних таблеток.[51]

Норплант[en][52] і Депо-провера[en][53][54] також ефективні, оскільки ці методи часто викликають аменорею. Внутрішньоматкова система[en] (внутрішноматкова спіраль Мірена) може бути корисною для зменшення симптомів.[55]

Інше

[ред. | ред. код]

Дослідження засвідчило ефективність трансдермального[en] нітрогліцерину.[56] Дослідження показали, що добавки магнію виявилися ефективними.[57][2] Дослідження вказало на корисність використання блокаторів кальцієвих каналів.[39] Нагрівання є ефективним порівняно з НПЗ, і багато пацієнтів віддають перевагу цьому варіанту, оскільки до нього легко отримати доступ і не має відомих побічних ефектів.[58]

Тамоксифен ефективно використовувався для зменшення скорочувальної здатності матки та болю у пацієнтів з дисменореєю.[59]

Є деякі докази того, що вправи, які виконуються 3 рази на тиждень протягом приблизно 45-60 хвилин, без особливої інтенсивності, зменшують менструальний біль.[47]

Альтернативна медицина

[ред. | ред. код]

Немає достатніх доказів, щоб рекомендувати використання багатьох рослинних або дієтичних добавок для лікування дисменореї, включаючи мелатонін, вітамін Е, фенхель, кріп, ромашку, корицю, дамаську троянду, ревінь, гуаву та узару.[1][60] Рекомендується провести подальші дослідження, щоб перевірити неочевидні докази користі: пажитника, імбиру, валеріани, затарії, сульфату цинку, риб'ячого жиру та вітаміну B1. Дослідження 2016 року показало, що для більшості дієтичних добавок не існує достатніх доказів їх безпеки.[60] Є деякі докази користі використання пажитника.[61]

Одне дослідження показало, що тіамін і вітамін Е, ймовірно, ефективні.[62] Було встановлено, що вплив риб'ячого жиру та вітаміну B12 невідомий.[62] Дослідження знайшли попередні докази того, що імбирний порошок може бути ефективним при первинній дисменореї.[63] Дослідження виявили багатонадійні докази китайської фітотерапії для первинної дисменореї, але докази були обмежені через низьку методологічну якість.[64][65]

При дослідженні акупунктури при дисменореї організацією Кокранівська співпраця 2016 року зроблено висновок, що невідомо, чи є ефективною акупунктура або точковий масаж.[66] Існували також занепокоєння щодо упередженості в дизайні дослідження та публікації, недостатніх звітів (мало де розглядалися побічні ефекти[en]) і того, що вони були непослідовними.[66] У літературі є суперечливі повідомлення, включно з одним дослідженням, яке виявило, що точковий масаж, місцеве тепло та поведінкові втручання, ймовірно, ефективні.[62] Було виявлено, що ефект акупунктури та магнітів невідомий.[62]

Систематичне дослідження 2007 року виявило деякі наукові докази того, що поведінкові втручання можуть бути ефективними, але до результатів слід ставитися з обережністю через низьку якість даних.[67]

Спинна маніпуляція не приносить користі.[62] Незважаючи на те, що були зроблені заяви щодо хіропрактики, відповідно до теорії, згідно з якою лікування підвивихів[en] у хребті може зменшити симптоми,[68] систематичне дослідження 2006 року виявило, що загалом немає доказів того, що спинна маніпуляція[en] є ефективною для лікування первинної та вторинної дисменореї.[69]

Валеріана, Хміль звичайний і Пасифлора інкарната можуть бути безпечними та ефективними при лікуванні дисменореї.[22]

Черезшкірна електростимуляція нервів

[ред. | ред. код]

В дослідження 2011 року зазначено, що високочастотна черезшкірна електростимуляція нервів[en] (ЧЕН) може зменшити біль порівняно з фіктивним ЧЕН, але, здається, менш ефективна, ніж ібупрофен.[62]

Хірургія

[ред. | ред. код]

Одним із крайніх засобів лікування є пресакральна невректомія[en].[70]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Osayande AS, Mehulic S (March 2014). Diagnosis and initial management of dysmenorrhea. American Family Physician (англ.). 89 (5): 341—346. PMID 24695505.
  2. ↑ а б в г д е ж и American College of Obstetricians and Gynecologists (Jan 2015). FAQ046 Dynsmenorrhea: Painful Periods (PDF) (англ.). Архів (PDF) оригіналу за 27 June 2015. Процитовано 26 червня 2015.
  3. ↑ а б в г д е ж Menstruation and the menstrual cycle fact sheet. Office of Women's Health (англ.). 23 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 June 2015. Процитовано 25 червня 2015.
  4. ↑ а б в г McKenna KA, Fogleman CD (August 2021). Dysmenorrhea. Am Fam Physician (англ.). 104 (2): 164—170. PMID 34383437.
  5. ↑ а б в г Period Pain. MedlinePlus (англ.). National Library of Medicine. 1 березня 2018. Процитовано 7 листопада 2018.
  6. ↑ а б в г д Dysmenorrhea and Endometriosis in the Adolescent. ACOG (англ.). American College of Obstetricians and Gynecologists. 20 листопада 2018. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
  7. ↑ Janssen EB, Rijkers AC, Hoppenbrouwers K, Meuleman C, D'Hooghe TM (2013). Prevalence of endometriosis diagnosed by laparoscopy in adolescents with dysmenorrhea or chronic pelvic pain: a systematic review. Human Reproduction Update. 19 (5): 570—582. doi:10.1093/humupd/dmt016. PMID 23727940.
  8. ↑ Hilário SG, Bozzini N, Borsari R, Baracat EC (January 2009). Action of aromatase inhibitor for treatment of uterine leiomyoma in perimenopausal patients. Fertility and Sterility. 91 (1): 240—243. doi:10.1016/j.fertnstert.2007.11.006. PMID 18249392.
  9. ↑ Nabeshima H, Murakami T, Nishimoto M, Sugawara N, Sato N (2008). Successful total laparoscopic cystic adenomyomectomy after unsuccessful open surgery using transtrocar ultrasonographic guiding. Journal of Minimally Invasive Gynecology. 15 (2): 227—230. doi:10.1016/j.jmig.2007.10.007. PMID 18312998.
  10. ↑ Hacker, Neville F., J. George Moore, and Joseph C. Gambone. Essentials of Obstetrics and Gynecology, 4th ed. Elsevier Saunders, 2004. ISBN 0-7216-0179-0[сторінка?]
  11. ↑ Acién P, Acién M, Fernández F, José Mayol M, Aranda I (November 2010). The cavitated accessory uterine mass: a Müllerian anomaly in women with an otherwise normal uterus. Obstetrics and Gynecology. 116 (5): 1101—1109. doi:10.1097/AOG.0b013e3181f7e735. PMID 20966695.
  12. ↑ Sharma P, Malhotra C, Taneja DK, Saha R (February 2008). Problems related to menstruation amongst adolescent girls. Indian Journal of Pediatrics. 75 (2): 125—129. doi:10.1007/s12098-008-0018-5. PMID 18334791.
  13. ↑ а б Holder, A; Edmundson, LD; Mert, E (31 грудня 2009). Dysmenorrhea. eMedicine (англ.). Архів оригіналу за 22 лютого 2011.
  14. ↑ Banikarim, C; Chacko, MR; Kelder, SH (December 2000). Prevalence and impact of dysmenorrhea on Hispanic female adolescents. Archives of Pediatrics & Adolescent Medicine. 154 (12): 1226—1229. doi:10.1001/archpedi.154.12.1226. PMID 11115307.
  15. ↑ Sule ST, Umar HS, Madugu NH (June 2007). Premenstrual symptoms and dysmenorrhoea among Muslim women in Zaria, Nigeria. Annals of African Medicine. 6 (2): 68—72. doi:10.4103/1596-3519.55713. PMID 18240706.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ Juang CM, Yen MS, Horng HC, Cheng CY, Yuan CC, Chang CM (October 2006). Natural progression of menstrual pain in nulliparous women at reproductive age: an observational study. Journal of the Chinese Medical Association. 69 (10): 484—488. doi:10.1016/S1726-4901(09)70313-2. PMID 17098673.
  17. ↑ Mozon: Sykemelder seg på grunn av menssmerter (англ.). Mozon. 25 жовтня 2004. Архів оригіналу за 17 березня 2007. Процитовано 2 лютого 2007.
  18. ↑ French L (2008). Dysmenorrhea in adolescents: diagnosis and treatment. Paediatric Drugs. 10 (1): 1—7. doi:10.2165/00148581-200810010-00001. PMID 18162003.
  19. ↑ Dysmenorrhea. www.hopkinsmedicine.org (англ.). 13 травня 2019. Процитовано 4 жовтня 2019.
  20. ↑ Period pain. nhs.uk (англ.). 19 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2019.
  21. ↑ Using Foods Against Menstrual Pain. Physicians Committee for Responsible Medicine (англ.). Процитовано 4 жовтня 2019.
  22. ↑ а б Gomathy N, Dhanasekar KR, Trayambak D, Amirtha R (November 2019). Supportive therapy for dysmenorrhea: Time to look beyond mefenamic acid in primary care. Journal of Family Medicine and Primary Care. 8 (11): 3487—3491. doi:10.4103/jfmpc.jfmpc_717_19. PMC 6881953. PMID 31803641.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  23. ↑ Payne LA, Rapkin AJ, Seidman LC, Zeltzer LK, Tsao JC (2017). Experimental and procedural pain responses in primary dysmenorrhea: a systematic review. Journal of Pain Research. 10: 2233—2246. doi:10.2147/JPR.S143512. PMC 5604431. PMID 29066929.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  24. ↑ а б [неякісне джерело]Dysmenorrhea - Gynecology and Obstetrics. Merck Manuals Professional Edition (англ.). Архів оригіналу за 10 September 2017.
  25. ↑ Period problems | Office on Women's Health. www.womenshealth.gov (англ.). Процитовано 14 листопада 2022.
  26. ↑ Carlson, Karen J.; Eisenstat, Stephanie A.; Ziporyn, Terra (2004). The New Harvard Guide to Women's Health (англ.). Harvard University Press. с. 479. doi:10.2307/j.ctv1b9f66x. ISBN 978-0-674-01282-0. JSTOR j.ctv1b9f66x.
  27. ↑ How to manage a decidual cast, aka shedding your entire uterus lining in one go (англ.). 3 листопада 2020.
  28. ↑ What is a Decidual Cast? (англ.).
  29. ↑ Ju H, Jones M, Mishra G (2014). The prevalence and risk factors of dysmenorrhea. Epidemiologic Reviews. 36: 104—113. doi:10.1093/epirev/mxt009. PMID 24284871.
  30. ↑ а б в г д Li Z, Chen J, Zhao Y, Wang Y, Xu J, Ji J, Shen J, Zhang W, Chen Z, Sun Q, Mao L, Cheng S, Yang B, Zhang D, Xu Y, Zhao Y, Liu D, Shen Y, Zhang W, Li C, Shen J, Shi Y (April 2017). Common variants in ZMIZ1 and near NGF confer risk for primary dysmenorrhoea. Nature Communications. 8 (1): 14900. Bibcode:2017NatCo...814900L. doi:10.1038/ncomms14900. PMC 5414039. PMID 28447608. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  31. ↑ Ju H, Jones M, Mishra G (1 січня 2014). The prevalence and risk factors of dysmenorrhea. Epidemiologic Reviews. 36 (1): 104—113. doi:10.1093/epirev/mxt009. PMID 24284871.
  32. ↑ Chen, CX; Carpenter, JS; Ofner, S; LaPradd, M; Fortenberry, JD (January 2021). Dysmenorrhea Symptom-Based Phenotypes: A Replication and Extension Study. Nursing Research. 70 (1): 24—33. doi:10.1097/NNR.0000000000000477. PMC 7736149. PMID 32956256. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |authros= (довідка)
  33. ↑ Wu D, Wang X, Chen D, Niu T, Ni J, Liu X, Xu X (November 2000). Metabolic gene polymorphisms and risk of dysmenorrhea. Epidemiology. 11 (6): 648—653. doi:10.1097/00001648-200011000-00006. PMID 11055624.
  34. ↑ Influence of ESR1 Variants on Clinical Characteristics and Fibromyalgia Syndrome in Turkish Women. Endocrine, Metabolic & Immune Disorders Drug Targets. 21 (7): 1326—1332. 26 серпня 2021. doi:10.2174/1871530320666200910110915. PMID 32914729.
  35. ↑ Osayande AS, Mehulic S (March 2014). Diagnosis and initial management of dysmenorrhea. American Family Physician. 89 (5): 341—346. PMID 24695505.
  36. ↑ Osonuga A, Ekor M (December 2019). Risk factors for dysmenorrhea among Ghanaian undergraduate students. African Health Sciences. 19 (4): 2993—3000. doi:10.4314/ahs.v19i4.20. PMC 7040311. PMID 32127874. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |authros= (довідка)
  37. ↑ а б Dogru HY, Ozsoy AZ, Karakus N, Delibas IB, Isguder CK, Yigit S (August 2016). Association of Genetic Polymorphisms in TNF and MIF Gene with the Risk of Primary Dysmenorrhea. Biochemical Genetics. 54 (4): 457—466. doi:10.1007/s10528-016-9732-2. PMID 27105877.
  38. ↑ Erten S, Altunoglu A, Keskin HL, Ceylan GG, Yazıcı A, Dalgaci AF, Uyanık G, Avsar AF (September 2013). Increased frequency of MEFV gene mutations in patients with primary dysmenorrhea. Modern Rheumatology. 23 (5): 959—962. doi:10.3109/s10165-012-0779-6. PMID 23053724. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  39. ↑ а б Fenakel K, Lurie S (December 1990). The use of calcium channel blockers in obstetrics and gynecology; a review. European Journal of Obstetrics, Gynecology, and Reproductive Biology. 37 (3): 199—203. doi:10.1016/0028-2243(90)90025-v. PMID 2227064.
  40. ↑ а б в Harel Z (December 2006). Dysmenorrhea in adolescents and young adults: etiology and management. Journal of Pediatric and Adolescent Gynecology. 19 (6): 363—371. doi:10.1016/j.jpag.2006.09.001. PMID 17174824.
  41. ↑ Bofill Rodriguez M, Lethaby A, Farquhar C (September 2019). Non-steroidal anti-inflammatory drugs for heavy menstrual bleeding. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2019 (9): CD000400. doi:10.1002/14651858.CD000400.pub4. PMC 6751587. PMID 31535715.
  42. ↑ Wright, Jason and Solange Wyatt. The Washington Manual Obstetrics and Gynecology Survival Guide. Lippincott Williams and Wilkins, 2003. ISBN 0-7817-4363-X[сторінка?]
  43. ↑ Rosenwaks Z, Seegar-Jones G (October 1980). Menstrual pain: its origin and pathogenesis. The Journal of Reproductive Medicine. 25 (4 Suppl): 207—212. PMID 7001019.
  44. ↑ а б Wyatt KM, Dimmock PW, Hayes-Gill B, Crowe J, O'Brien PM (July 2002). Menstrual symptometrics: a simple computer-aided method to quantify menstrual cycle disorders. Fertility and Sterility. 78 (1): 96—101. doi:10.1016/s0015-0282(02)03161-8. PMID 12095497.
  45. ↑ Miller L, Notter KM (November 2001). Menstrual reduction with extended use of combination oral contraceptive pills: randomized controlled trial. Obstetrics and Gynecology. LWW Journals. 98 (5 Pt 1): 771—778. doi:10.1016/s0029-7844(01)01555-1. PMID 11704167.
  46. ↑ Marjoribanks J, Ayeleke RO, Farquhar C, Proctor M (July 2015). Nonsteroidal anti-inflammatory drugs for dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2015 (7): CD001751. doi:10.1002/14651858.CD001751.pub3. PMC 6953236. PMID 26224322.
  47. ↑ а б Armour M, Ee CC, Naidoo D, Ayati Z, Chalmers KJ, Steel KA, de Manincor MJ, Delshad E (September 2019). Exercise for dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2019 (9): CD004142. doi:10.1002/14651858.CD004142.pub4. PMC 6753056. PMID 31538328. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  48. ↑ а б Marjoribanks J, Ayeleke RO, Farquhar C, Proctor M (July 2015). Nonsteroidal anti-inflammatory drugs for dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2015 (7): CD001751. doi:10.1002/14651858.CD001751.pub3. PMC 6953236. PMID 26224322.
  49. ↑ Rossi S, editor. Австралійській довідник з ліків[en] 2006. Adelaide: Australian Medicines Handbook; 2006. ISBN 0-9757919-2-3
  50. ↑ Archer DF (November 2006). Menstrual-cycle-related symptoms: a review of the rationale for continuous use of oral contraceptives. Contraception. 74 (5): 359—366. doi:10.1016/j.contraception.2006.06.003. PMID 17046376.
  51. ↑ а б Wong CL, Farquhar C, Roberts H, Proctor M (October 2009). Oral contraceptive pill for primary dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2009 (4): CD002120. doi:10.1002/14651858.CD002120.pub3. PMC 7154221. PMID 19821293.
  52. ↑ Power J, French R, Cowan F (July 2007). Subdermal implantable contraceptives versus other forms of reversible contraceptives or other implants as effective methods of preventing pregnancy. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2007 (3): CD001326. doi:10.1002/14651858.CD001326.pub2. PMC 7025801. PMID 17636668.
  53. ↑ Glasier, Anna (2006). Contraception. Endocrinology (англ.) (вид. 5th). Philadelphia: Elsevier Saunders. с. 2993–3003. ISBN 978-0-7216-0376-6.
  54. ↑ Loose, DS; Stancel, GM (2006). Estrogens and Progestins. Goodman & Gilman's The Pharmacological Basis of Therapeutics (англ.) (вид. 11th). New York: McGraw-Hill. с. 1541–1571. ISBN 978-0-07-142280-2.
  55. ↑ Gupta HP, Singh U, Sinha S (July 2007). Laevonorgestrel intra-uterine system--a revolutionary intra-uterine device. Journal of the Indian Medical Association. 105 (7): 380, 382—380, 385. PMID 18178990.
  56. ↑ Morgan PJ, Kung R, Tarshis J (May 2002). Nitroglycerin as a uterine relaxant: a systematic review. Journal of Obstetrics and Gynaecology Canada. 24 (5): 403—409. doi:10.1016/S1701-2163(16)30403-0. PMID 12196860.
  57. ↑ Parazzini F, Di Martino M, Pellegrino P (February 2017). Magnesium in the gynecological practice: a literature review. Magnesium Research. 30 (1): 1—7. doi:10.1684/mrh.2017.0419. PMID 28392498.
  58. ↑ Nagy, H.; Khan MAB (2020). Dysmenorrhea. StatPearls. PMID 32809669. Text was copied from this source, which is available under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
  59. ↑ Thomas B, Magos A (2009). Modern management of dysmenorrhoea. Trends in Urology, Gynaecology & Sexual Health. 14 (5): 25—29. doi:10.1002/tre.120.
  60. ↑ а б Pattanittum P, Kunyanone N, Brown J, Sangkomkamhang US, Barnes J, Seyfoddin V, Marjoribanks J (March 2016). Dietary supplements for dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2016 (3): CD002124. doi:10.1002/14651858.CD002124.pub2. PMC 7387104. PMID 27000311.
  61. ↑ Nagulapalli Venkata KC, Swaroop A, Bagchi D, Bishayee A (June 2017). A small plant with big benefits: Fenugreek (Trigonella foenum-graecum Linn.) for disease prevention and health promotion. Molecular Nutrition & Food Research. 61 (6): 1600950. doi:10.1002/mnfr.201600950. PMID 28266134.
  62. ↑ а б в г д е Latthe PM, Champaneria R, Khan KS (February 2011). Dysmenorrhoea. BMJ Clinical Evidence. 2011. PMC 3275141. PMID 21718556.
  63. ↑ Daily, JW; Zhang, X; Kim, DS; Park, S (December 2015). Efficacy of Ginger for Alleviating the Symptoms of Primary Dysmenorrhea: A Systematic Review and Meta-analysis of Randomized Clinical Trials. Pain Medicine. 16 (12): 2243—2255. doi:10.1111/pme.12853. PMID 26177393.
  64. ↑ Zhu X, Proctor M, Bensoussan A, Wu E, Smith CA (April 2008). Chinese herbal medicine for primary dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews (2): CD005288. doi:10.1002/14651858.CD005288.pub3. PMID 18425916.
  65. ↑ Gao L, Jia C, Zhang H, Ma C (October 2017). Wenjing decoction (herbal medicine) for the treatment of primary dysmenorrhea: a systematic review and meta-analysis. Archives of Gynecology and Obstetrics. 296 (4): 679—689. doi:10.1007/s00404-017-4485-7. PMID 28791471.
  66. ↑ а б Smith CA, Armour M, Zhu X, Li X, Lu ZY, Song J (April 2016). Acupuncture for dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2016 (4): CD007854. doi:10.1002/14651858.CD007854.pub3. PMC 8406933. PMID 27087494.
  67. ↑ Proctor ML, Murphy PA, Pattison HM, Suckling J, Farquhar CM (July 2007). Behavioural interventions for primary and secondary dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2007 (3): CD002248. doi:10.1002/14651858.CD002248.pub3. PMC 7137212. PMID 17636702.
  68. ↑ Chapman-Smith D (2000). Scope of practice. The Chiropractic Profession: Its Education, Practice, Research and Future Directions. West Des Moines, IA: NCMIC. ISBN 978-1-892734-02-0.[сторінка?]
  69. ↑ Proctor ML, Hing W, Johnson TC, Murphy PA (July 2006). Spinal manipulation for primary and secondary dysmenorrhoea. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 3 (3): CD002119. doi:10.1002/14651858.CD002119.pub3. PMC 6718213. PMID 16855988.
  70. ↑ Ramirez C, Donnellan N (August 2017). Pelvic denervation procedures for dysmenorrhea. Current Opinion in Obstetrics & Gynecology. 29 (4): 225—230. doi:10.1097/GCO.0000000000000379. PMID 28683027.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дисменорея


Класифікація
Зовнішні ресурси


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дисменорея&oldid=43647715