Перейти до вмісту

Джуді Чикаго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джуді Чикаго
Judy Chicago
При народженніJudith Sylvia Cohen
Народження20 липня 1939(1939-07-20)[1][2][…] (85 років)
Чикаго, Іллінойс, США[4][5]
Країна США[6]
Жанрінсталяція, скульптура, живопис
НавчанняКаліфорнійський університет в Лос-Анджелесі
Діяльністьхудожниця, скульпторка, письменниця, активістка за права жінок, serigrapher, художниця інсталяцій, візуальна мисткиня
Напрямокфеміністичне мистецтво, сучасне мистецтво
Роки творчості1999
ПрацівникУніверситет штату Каліфорнія у Фресноd
ЧленФі Бета Каппа
ТвориThe Dinner Party
The Birth Project
Powerplay
The Holocaust Project
Роботи в колекціїХудожній інститут Чикаго, Національна галерея мистецтв, Тейт, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), New Mexico Museum of Artd, Бруклінський музей, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[7], Смітсонівський музей американського мистецтва[8] і Музей американського мистецтва Вітні
Нагороди
Сайтjudychicago.com
CMNS: Джуді Чикаго у Вікісховищі

Джудіт Сильвія Коен; нар. 20 липня 1939, Чикаго), відома як Джу́ді Чикаго (англ. Judy Chicago) — американська художниця, скульпторка, феміністка, викладачка мистецтв,[9] письменниця. Авторка терміну «феміністичне мистецтво» і першої освітньої програми з феміністичного мистецтва у США. У своїх роботах використовує стереотипи щодо навичок жінок і чоловіків у мистецтві. Серед найвідоміших робіт — масштабна інсталяція «Звана вечеря» («The Dinner Party»), яка належить до колекції Бруклінського музею.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Джудіт Сильвія Коен[10] народилася у 1939 році в сім'ї Артура та Мей Коен в Чикаго (штат Іллінойс). Артур Коен помер у 1953 році.

Малювати почала у три роки, відвідувала заняття у Чиказькому художньому інституті.[11][12] Отримала стипендію від Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.[11] У червня 1959 року зустрілася з Джеррі Ґеровітцом. Залишає навчання, подавшись з ним до Нью-Йорка, одружилася з Ґеровітцом у 1961 році.[13] Згодом повертається до Лос-Анджелеса і в Чикаго, щоб отримати диплом: диплом бакалавра образотворчого мистецтва отримала у 1962 році, магістра — у 1964.[11] Після смерті Ґеровітца у 1963 році в ДТП і з огляду на те, що саме в Чикаго її визнали як художницю, Джудіт відмовилася від прізвища Коен і взяла псевдонім «Чикаго», таким чином ставши вільною від зв'язку з чоловіком через шлюб чи спадок.[11] У 1965 році одружилася зі скульптором Ллойдом Гамролом (розлучилися у 1979).[14]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1965 представляє роботу на своєму першому сольному виступі у Rolf Nelson Gallery в Лос-Анджелесі, будучи там однією з чотирьох жінок-учасниць.[15] У 1968 році на питання, чому вона не бере участі у виставці «California Women in the Arts» у Lytton Center, відповіла: «Я не буду присутня у жодній групі, яку визначаються як Жінки, Євреї чи Каліфорнія. Одного дня, коли ми всі виростемо, ярликів не буде».

Згодом почала працювати з льодовими скульптурами, що відображають «метафору цінності життя».[16]

У 1970 році Чикаго починає викладати у Коледжі Фресно, щоб навчити жінок висловлювати у роботах власну, жіночку точку зору.[17] Зібравши клас, який складається лише з жінок, започатковує термін «феміністичне мистецтво»,[18] і по суті, створює першу програму з феміністичного мистецтва у США.[14] Ця група стає частиною феміністичного мистецького руху у Європі і Сполучених Штатах початку 1970-х років.[19]

Звана вечеря (The Dinner Party)

[ред. | ред. код]
Фрагмент «Званої Вечері»

Грандіозну інсталяцію «Звана вечеря» Чикаго присвятила вшануванню жіночого внеску в усі сфери культури, науки, воєнної справи та історію західної цивілізації. Проєкт включав 39 святкових застільних столових приборів (скульптура тарілки + оздоблений рушник), розставлених на трикутному столі, що символізував рівність між жінками та чоловіками. Кожне гостьове місце було унікально стилізоване в пам'ять про видатну жінку, з вишивкою її імені та символами життєвого шляху, особистості, здобутків, суспільної ролі, відбитими у характері . Серед «гостей» — Сапфо, Сакаджавея, Сожурне Трус, імператриця Феодора, Вірджинія Вулф, Сьюзен Ентоні, Джорджія О'Кіф.

Крім цього, 999 відлитих вручну плиток були укладені всередні трикутника. На кожній з них було ім'я видатної жінки, пов'язане в блок з особистістю жінки зі «столу». Разом ці плитки утворювали під-об'єкт «Поверх спадщини» (Heritage Floor).

Див. також

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Beyond the Flower: The Autobiography of a Feminist Artist. New York: Penguin (1997). ISBN 0-14-023297-4.
  • The Birth Project. New York: Doubleday (1985). ISBN 0-385-18710-6.
  • з Frances Borzello. Frida Kahlo: Face to Face. New York: Prestel USA (2010). ISBN 3-7913-4360-2.
  • Kitty City: A Feline Book of Hours. New York: Harper Design (2005). ISBN 0-06-059581-7.
  • Through the Flower: My Struggle as a Woman Artist. Lincoln: Authors Choice Press (2006). ISBN 0-595-38046-8.
  • Institutional Time: A Critique of Studio Art Education. New York: The Monacelli Press (2014). ISBN 9781580933667.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Judy Chicago — 2008.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Yood J. W. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ https://www.judychicago.com/about/biography/
  5. ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  6. ↑ Museum of Modern Art online collection
  7. ↑ Artists + Artworks
  8. ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
  9. ↑ Chicago, Judy. (2014).
  10. ↑ Levin in Bloch and Umansky, 305
  11. ↑ а б в г Felder and Rosen, 279.
  12. ↑ Wydler and Lippard, 5.
  13. ↑ Levin in Bloch and Umansky, 311
  14. ↑ а б Felder and Rosen, 280.
  15. ↑ Chicago, Judy.
  16. ↑ Levin in Bloch and Umansky, 314
  17. ↑ Levin in Bloch and Umansky, 317
  18. ↑ Wydler and Lippard, 9.
  19. ↑ Thomas Patin and Jennifer McLerran (1997).

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Bloch, Avital (editor) and Lauri Umansky (editor). Impossible to Hold: Women and Culture in the 1960s. New York: NYU Press (2005). ISBN 0-8147-9910-8.
  • Felder, Deborah G. and Diana Rosen. Fifty Jewish Women Who Changed the World. Yucca Valley: Citadel (2005). ISBN 0-8065-2656-4.
  • Lewis, Richard L. and Susan Ingalls Lewis. The Power of Art. Florence: Wadsworth (2008). ISBN 0-534-64103-2.
  • Wylder, Thompson Viki D. and Lucy R. Lippard. Judy Chicago: Trials and Tributes. Tallahassee: Florida State University Museum of Fine Arts (1999). ISBN 1-889282-05-7.

https://collegelisted.com/colleges/california-state-university---fresno/gpa-calculator

Посилання

[ред. | ред. код]
Мона Ліза Це незавершена стаття про діячку мистецтва.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джуді_Чикаго&oldid=43974279