Гікорі
| Гікорі | |
|---|---|
| |
| Carya tomentosaтиповий | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Горіхові (Juglandaceae) |
| Підродина: | Juglandoideae |
| Триба: | Juglandeae |
| Підтриба: | Caryinae |
| Рід: | Гікорі (Carya) Nutt. |
| Типовий вид | |
| Carya tomentosa (Poir.) Nutt.[2]
| |
 Вікісховище: Carya
| |
.jpg)
Гікорі[3] (Carya) — рід квіткових рослин із родини горіхових. Містить 18–19 видів, які поширені в Південно-Східній Азії й Північній Америці. Кілька видів гікорі використовуються для таких продуктів, як їстівні горіхи або деревина. Це лісові дерева (рідкісно кущі) перисто-складним листям і великими горіхами. Суцвіття гікорі — малі жовто-зелені сережки, що з'являються навесні. Вони запилюються вітром. Плід — кулястий чи овальний горішок 2—5 см завдовжки і 1.5—3 см у діаметрі, укладений у чотиристулкову лушпину, яка при дозріванні розривається. Горіхова шкаралупа товста і кістляста у більшості видів і тонка у деяких, особливо у пекана; вона розділена на дві половини, які розпадаються, коли насіння проростає.
Це дерева, рідше кущі, 3–52 метрів заввишки. Кора сіра чи коричнева, гладка з тріщинами у молодих дерев, стає ребристою, іноді глибоко борозниста або відшаровується з дрібними пластинчастими лусочками або довгими смужками чи широкими пластинками. Гілочки зеленуваті, помаранчеві, червонуваті, або іржаво-коричневі, або бронзові, тонкі чи міцні, запушені та лускаті чи голі. Листя непарноперисті. Листових фрагментів 3–17(21), дистальні листочки найбільші, 2–26 × 1–14 см; поверхні абаксіально з незалозистими волосками і залозистими лусочками; адаксіально з розкиданими волосками та від розкиданими до рясними лусочок навесні або зосередженими вздовж середньої жилки та вторинних жилок до практично голих восени. Тичинкові сережки в пучках по 3, тичинок 3-10(15) у квітці. Маточкові квітки в кінцевих малоквіткових колосках. Плоди горіхів, укладені в лушпиння, стиснені чи ні; горіхи коричневі, червонувато-коричневі або коричневі, іноді з плямами чорного або коричневого кольору, стиснуті або не стиснуті, кутасті або некутасті, гладкі, зморщені або бородавчасті; оболонки тонкі чи товсті. Насіння солодке чи гірке. x = 16[4].
Згідно з Plants of the World Online і Catalogue of Life[5][6]:
- Carya aquatica (F.Michx.) Nutt. ex Elliott
- Carya carolinae-septentrionalis (Ashe) Engl. & Graebn.
- Carya cathayensis Sarg.
- Carya cordiformis (Wangenh.) K.Koch
- Carya floridana Sarg.
- Carya glabra (Mill.) Sweet
- Carya hunanensis C.C.Cheng & R.H.Chang
- Carya illinoinensis (Wangenh.) K.Koch
- Carya kweichowensis Kuang & A.M.Lu
- Carya laciniosa (F.Michx.) G.Don
- Carya myristiciformis (F.Michx.) Nutt. ex Elliott
- Carya ovata (Mill.) K.Koch
- Carya pallida (Ashe) Engelm. & Graebn.
- Carya palmeri W.E.Manning
- Carya poilanei (A.Chev.) Leroy
- Carya sinensis Dode
- Carya texana Buckley
- Carya tomentosa (Lam.) Nutt.
- Carya tonkinensis Lecomte
- ↑ "Carya". Fossilworks. Архів оригіналу за 11 серпня 2023. Процитовано 1 серпня 2022.
- ↑ Carya Nutt. TROPICOS. Missouri Botanical Garden. Процитовано 19 жовтня 2009.
- ↑ Carya // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Carya. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 01.08.2022.
- ↑ Carya. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 01.08.2022.
- ↑ Carya. Catalogue of Life. Процитовано 01.08.2022.