Перейти до вмісту

Гутурама

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гутурама
Гутурама фіолетова (Euphonia violacea)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Підродина: Euphoniinae
Рід: Гутурама (Euphonia)
Desmarest, 1806[1]
Види
Синоніми
Acroleptes Cabanis, 1861[2]
Посилання
Вікісховище: Euphonia
Віківиди: Euphonia
EOL: 45510363
ITIS: 179892
NCBI: 62198

Гутура́ма[3] (Euphonia) — рід горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Представники цього роду мешкають в Неотропіках.

Гутурами — це дрібні птахи, середня довжина яких становить 9-11 см, а вага 8-20 г. Вони мають кремезну будову тіла, загострені крила, короткі, квадратної форми хвости і міцні дзьоби. Гутурамам притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла переважно синювато-чорна, часто з металевим відблиском, а нижня частина тіла яскраво-жовта. У багатьох самців на лобі є помітна жовта пляма. Самиці мають менш яскраве, переважно оливково-зелене забарвлення.

Гутурами живуть переважно у вологих і сухих тропічних лісах та на узліссях. Вони живляться дріюними плодами і ягодами, зокрема ягодами омели, іноді доповнюють свій раціон дрібними комахами. Їхні гнізда мають кулеподібну форму з бічним входом[4].

Таксономія і систематика

[ред. | ред. код]

Гутурам традиційно відносили до родини саякових (Thraupidae), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження вони були переведені до родини в'юркових[5][6].

Виділяють двадцять п'ять видів:[7]

Таксономічний аналіз, результати якого були опубліковані у 2020 році, показав, що рід Euphonia був парафілітичним до роду Органіст (Chlorophonia). За результатами цього дослідження, три види, яких раніше відносили до роду Гутурама (Euphonia), були переведені до роду Chlorophonia[9].

Етимологія

[ред. | ред. код]

Наукова назва роду Euphonia походить від сполучення слів дав.-гр. ευ — добрий і φωνη — голос[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Desmarest, Anselme Gaëtan (1806). Histoire naturelle des tangaras, des manakins et des todiers (French) . Paris: Garnery. с. 35 and plate 27 (pages and plates are not numbered). Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
  2. J. Cabanis. Uebersicht der im Berliner Museum befindlichen Vögel von Costa Rica. „Journal für Ornithologie”. 9, s. 89, 1861. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 15 July 2015. (необхідна підписка)
  5. Banks, Richard C.; Cicero, Carla; Dunn, Jon L.; Kratter, Andrew W.; Rasmussen, Pamela C.; Remsen, J.V. Jr.; Rising, James D.; Stotz, Douglas F. (2003). Forty-fourth supplement to the American Ornithologists' Union Check-List of North American Birds. The Auk. 120 (3): 923—931. doi:10.1642/0004-8038(2003)120[0923:FSTTAO]2.0.CO;2.
  6. Zuccon, Dario; Prŷs-Jones, Robert; Rasmussen, Pamela C.; Ericson, Per G.P. (2012). The phylogenetic relationships and generic limits of finches (Fringillidae) (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 62 (2): 581—596. doi:10.1016/j.ympev.2011.10.002. PMID 22023825. Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2018. Процитовано 3 квітня 2017.
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finches, euphonias, longspurs, Thrush-tanager. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 04 червня 2022.
  8. Euphonia godmani у базі Avibase.
  9. Imfeld, Tyler S.; Barker, F. Keith; Brumfield, Robb T. (2020). Mitochondrial genomes and thousands of ultraconserved elements resolve the taxonomy and historical biogeography of the Euphonia and Chlorophonia finches (Passeriformes: Fringillidae). The Auk. doi:10.1093/auk/ukaa016.
  10. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 153. ISBN 978-1-4081-2501-4.