Координати: 13°30′ пн. ш. 144°48′ сх. д. / 13.500° пн. ш. 144.800° сх. д. / 13.500; 144.800

Гуам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гуам (значення).

Гуам
чам. Guåhån
англ. Territory of Guam

Прапор Печатка
Гімн: Fanohge Chamoru
Розташування Гуаму
Розташування Гуаму
Столиця Хагатна
Офіційні мови англійська, чаморро
Форма правління Представницька демократія
 - Президент Джо Байден (D)
 - Губернатор Лу Леон Герреро (D)
 - Лейтенант-губернатор Джош Теноріо (D)
 - Делегат у Конгресі Майкл Сан Ніколас (D)
Площа
 - Загалом 541,3 км²
 - Внутр. води negligible %
Населення
 - перепис 2015  161,785
 - Густота 320/км² (37а)
ВВП (ПКС) 2010 р., оцінка
 - Повний $4.6 млрд 
 - На душу населення $28,700 
Валюта Долар США (USD)
Часовий пояс  (UTC+10)
Коди ISO 3166 316 / GUM / GU
Домен .gu
Телефонний код ++1-671
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Гуам

Гуа́м або Ґуа́м[1] (чам. Guåhån, англ. Territory of Guam) — найбільший з Маріанських островів у західній частині Тихого океану, з заходу омивається Філіппінським морем. Є організованою неінкорпорованою територією США.

Площа острова — 540 км²; столиця Гаґатна; уряд — губернатор, що всенародно обирається, з 2018 р. — Лу Леон Герреро й однопалатний законодавчий орган; населення — 167 772 (оцінка, липень 2018 року); мови: англійська, чаморро (одна із західних малайсько-полінезійських мов).

Історія

[ред. | ред. код]

Гуам був заселений одним з індонезійських народів, чаморро, близько 3,5 тисяч років тому. До початку XVI століття, коли експедиція Магеллана відкрила Гуам (в 1521), у чаморро вже почало утворюватися ранньокласове суспільство. Чаморро ділилися на три основних соціальних шари: вождів, рядових мешканців і рабів.

Гуам оголосили колонією Іспанії 1565 року. З 1600 року острів використовували іспанські галеони, які прямували з Мексики на Філіппіни, для відпочинку команд і поповнення провіанту. У результаті почалося фізичне змішання аборигенів-чаморро з іспанцями, мексиканцями та філіппінцями, які входили до складу команд іспанських галеонів. Фактична іспанська колонізація, що супроводжувалася християнізацією чаморро, почалася з 1668 року, з прибуттям на острів католицьких проповідників. Період з 1670 по 1695 ознаменувався серією бунтів чаморро, пригнічених іспанськими солдатами. Чисельність чаморро, особливо чоловіків, сильно скоротилася. Це призвело до подальшого змішання чаморро з іспанцями, філіппінцями та мексиканцями. Однак у чаморро збереглися своя мова і деякі звичаї.

США завоювали острів під час Іспано-американської війни у 1898 році і отримали його за підписаною в тому ж році Паризькою мирною угодою. Після цього Гуам служив уже перевальною базою для американських суден, які вирушали з Філіппін або на Філіппіни. Під час Другої світової війни Гуам зазнав нападу збройних сил імператорської Японії в битві за Гуам (1941) через три години після атаки на Перл-Гарбор. Гуам здався японським військам 10 грудня. У розпал війни на острові були розквартировані приблизно 19 000 японських солдатів і матросів. Морська піхота США захопила Гуам 21 липня 1944 під час Гуамської операції, через 13 днів після початку битви за визволення острова від японських загарбників.

Географія

[ред. | ред. код]

Гуам простягнувся вздовж Маріанської западини. За 340 км на південний захід від Гуаму розташована найглибша точка світового океану — «Безодня Челленджера». Острів витягнутий з півночі на південь на 50 км, ширина в найвужчій середній частині — 12 км. Рельєф північної частини острова різко відрізняється від південної. Північна частина — це вапнякове плато, складене коралами. На північному заході й півночі плато круто обривається до берега. Південна частина острова — вулканічного походження й має горбистий рельєф. Найвища точка — гора Ламлі (406 м). Пагорби складені лавами, а також кварцитами й глинистими сланцями. Є виходи гранітів і пісковиків.

Ґрунти острова — родючі фералітні, місцями малопотужні. Північна частина Гуаму вкрита саванною рослинністю. Вологі тропічні ліси трапляються лише в долинах річок і на схилах пагорбів південної частини острова. Уздовж узбережжя — гаї кокосових пальм. Тваринний світ Гуаму бідний. Водяться гризуни (щури, миші), кажани. У лісах трапляються олені, завезені іспанцями з Філіппін. Раніше на острові водилося досить багато птахів; наразі більшість з них винищені завезеною в 1940-х рр. змією — коричневою бойгою. Вона має слабку отруту й безпечна для людей, однак стала справжнім лихом. Змії знищили майже всіх птахів і часто замикають дроти високої напруги[2]. Раніше на Гуамі змій не було, зараз щільність змій одна з найвищих у світі — 2000 на квадратний кілометр. Для запобігання поширенню отруйних змій (коричнева бойга) на територію острова будуть скидати отруєних мишей[3].

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат острова тропічний мусонний. Середньодобова температура цілий рік становить 26—27 °C. Сезон дощів триває з травня по листопад. Найсприятливіший період для туризму — з грудня до травня. Найбільша кількість опадів — у серпні (410 мм), найменша — у квітні (55 мм). У сухий зимово-весняний період (з січня по квітень) дмуть північно-східні вітри. Річна кількість опадів перевищує 2000 мм.

У літній дощовий період острів потерпає від тайфунів. Вони тут утворюються й набирають сили, завдають шкоди острову, а потім прямують до берегів Південно-Східної Азії. Гуам іноді називають Алеєю тайфунів (англ. Typhoon Alley). Один з найпотужніших тайфунів 1962 року зруйнував майже всі будівлі на Гуамі. 1976 року по острову вдарив тайфун Памела, який завдав шкоди Гуаму на пів мільярда доларів. З цього часу були посилені будівельні норми, дерев'яні конструкції та стовпи були значною мірою замінені бетонними.[4][5]

8 грудня 2002 року на острів обрушився ще один потужний тайфун, Понгсона. Швидкість вітру досягала 232 км/год, а швидкість максимальних поривів вітру — 278 км/год. Збиток від урагану перевищив 700 мільйонів доларів, проте завдяки вжитим раніше заходам загинула лише одна жінка (отримала поранення від уламків скла і померла від серцевого нападу).[6] [7]


Клімат Гуаму
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 34,4 33,9 33,9 35,6 34,4 35 35 34,4 33,9 33,9 33,3 32,8 35,6
Середній максимум, °C 29,6 28,7 30,1 30,8 31,6 31,6 31,1 30,8 30,9 31,1 31 30,4 30,9
Середня температура, °C 26,9 26,7 27,3 28,1 28,3 28,4 27,9 27,7 27,7 27,9 28 27,6 27,7
Середній мінімум, °C 23,4 23,2 24,1 24,7 25,2 25,2 24,7 24,6 24,5 24,8 24,9 24,6 24,6
Абсолютний мінімум, °C 18,9 18,3 18,9 20 21,1 21,1 21,1 21,1 21,1 19,4 20 20 18,3
Норма опадів, мм 100.6 96 59.7 72.1 108.7 196.9 290.8 406.4 344.9 298.2 205.2 158.5 2338.1
Кількість сонячних годин 176,7 186,0 217,0 213,0 220,1 195,0 155,0 142,6 132,0 133,3 135,0 142,6 2048,3
Кількість днів з опадами 18,8 15,7 16,8 17,0 19,3 22,6 24,7 25,3 24,3 25,1 23,4 22,1 254,9


Джерело: NOAA (normals)[8]

Політичний устрій

[ред. | ред. код]

Гуам має офіційний статус «Неприєднаної організованої території США». Керується на підставі Органічного закону острова Гуам, ухваленого конгресом США в 1950 році. Цей закон надав острову право на місцеве самоврядування та оголосив його жителів громадянами (nationals) США. Столиця острова — Хагатна.

Виконавча влада здійснюється губернатором (обирається населенням Гуаму на 4-річний термін), який призначає місцевий уряд. Гуам має одного делегата у палаті представників США, але він не має права голосу. Законодавчий орган — Законодавчі збори, що складається з 15 сенаторів (обираються населенням на 2-річний термін).

У Гуамі існує рух за повну незалежність від США, але більшість жителів Гуаму воліють зберегти нинішній статус в модифікованому вигляді, отримавши ширшу автономію.

Адміністративний устрій

[ред. | ред. код]
Адміністративний устрій Гуаму (2006)

Гуам розділений на 19 муніципалітетів (муніципальних сіл):

№ Муніципалітет Регіон
[9] 		Площа,
км² 		Населення,
осіб (2010) 		Густота,
осіб/км²
1 Аган'я-Хейтс Центральний 2,68 3808 1420,90
2 Агат Південний 27,19 4917 180,84
3 Асан Центральний 14,35 2137 148,92
4 Баррігада Центральний 21,96 8875 404,14
5 Чалан-Паго-Ордот Центральний 14,73 6822 463,14
6 Дедедо Північний 79,16 44 943 567,75
7 Хагатна Центральний 2,33 1051 451,07
8 Інараджан Південний 48,82 2273 46,56
9 Мангілао Центральний 26,45 15 191 574,33
10 Меризо Південний 16,39 1850 112,87
11 Монгмонг-Тото-Маїте Центральний 4,79 6825 1424,84
12 Піті Центральний 19,26 1454 75,49
13 Санта-Рита Південний 41,89 6084 145,24
14 Сінаяна Центральний 2,20 2592 1178,18
15 Талофофо Південний 45,81 3050 66,58
16 Тамунінг Північний 14,66 19 685 1342,77
17 Уматак Південний 16,63 782 47,02
18 Йїго Північний 91,71 20 539 223,96
19 Дзон'я Південний 52,53 6480 123,36
Всього 543,52 159 358 293,20

Військові бази

[ред. | ред. код]

Гуам — найбільша стратегічна військова база США в Тихому океані[10]. Військові бази (військово-морська, військово-повітряна, база берегової охорони та т. ін.) займають близько 160 км² (29 % від загальної площі острова) і включають такі об'єкти:

  • Військово-морська база Гуам,
  • Сектор берегової охорони Гуам,
  • База ВПС Андерсен,
  • Апра-Харбор,
  • Військові склади Ordnance Annex,
  • Станції зв'язку ВМС США,
  • Об'єднані штаби ВМС, ВПС, берегової охорони.

Більша частина військовослужбовців США зосереджена на авіабазі Андерсен і військово-морській базі Апра-Харбор.

В жовтні 2020 року на острові розпочались роботи зі спорудження бази корпусу морської піхоти США «Кемп Блаз» (англ. Camp Blaz). Введена в експлуатацію в січні 2023 року[11].

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність населення — 180,9 тис. (Оцінка на липень 2010);

Річний приріст — 1,3 %;

Народжуваність — 18,1 на 1000; Смертність — 4,6 на 1000;

Середня тривалість життя — 75 років у чоловіків, 81 рік у жінок;

Етно-расовий склад: чаморро — 37,3 % (59 381 особа), чуукці — 7,0 % (11 230 осіб), інші народи Океанії — 5,0 % (7 971 особа), філіппінці — 26,3 % (41 944 осіб), інші народи Азії — 5,9 % (9 437 осіб), змішаного походження — 9,4 % (14 929 осіб), європейці — 7,1 % (11 321 особа), афроамериканці — 1,0 % (1 540 осіб), інші — 1,0 % (1 605 осіб) (за переписом 2010 року)[12];

Мови: англійська — 43,6 % (63238 осіб), Чаморро — 17,8 % (25827 осіб), Філіппінські мови — 21,2 % (30720 осіб), Мови Океанії — 10,0 % (14441 особа), азійські мови — 6,3 % (9192 осіб), інші мови — 1,1 % (1651 осіб) (за переписом 2010 року)[12];

Грамотність — 99 %;

Міське населення — 93 %.

Туристичні зони

[ред. | ред. код]

Північний район Гуаму найменше заселений на острові. Його найменше відвідують туристи. Більша частина регіону зайнята військовими базами США. Тут же розташований Рітідіан-Біч (Ritidian Beach), який вважається найкрасивішим пляжем Гуаму. Центральний регіон — найгустіше населений і найбільш відвідуваний туристами. Саме тут розташована столиця Гуаму, а також головний, і по суті єдиний туристичний центр острова — Тумон. 90 % туристів проводять свою відпустку там. Південний регіон — наймальовничіший на острові, але найменш розвинений. У цьому районі найкраще збереглася культура корінних жителів Гуаму — чаморро. Туристів тут приваблюють Кокосовий острів[en] і пляжі затоки Талофофо[en]. Тихоокеанські пляжі Талофофо можуть бути цікаві серферам і кайт-серферам, особливо в сезон вітрів. Зокрема, саме в південній частині острова висадився Магеллан під час своєї навколосвітньої подорожі. На острові збереглися пам'ятки історії. Це — стародавні наскельні малюнки й традиційні житла аборигенів чаморро, що заселили острів приблизно 3,5 тис. років тому, свідоцтва колишнього панування іспанців, а також пам'ятники Другої світової війни. Береги Гуама, дарують любителям дайвінгу можливість оглянути коралові рифи та досліджувати остови затонулих кораблів. Крім того, любителі активного відпочинку можуть зайнятися віндсерфінгом і парасейлінгом, пограти в гольф.

Транспорт і зв'язок

[ред. | ред. код]

Місцевий транспорт представлений головним чином автобусами-шаттлами, що курсують від різних районів острова до основних торгових та інших центрів. Серед автобусів є двоповерхові. Вартість проїзду становить $2, проїзний на день коштує $5, на тиждень — $8. Працюють дві компанії, кожна з яких приймає тільки власні проїзні, тож варто звертати увагу на те, чий саме автобус під'їхав до зупинки. Одна з компаній має також екскурсійний маршрут по острову, що триває чотири години та коштує $25. Таксі широко доступні. Середній тариф становить $3 за першу милю, і $0,6 за кожні наступні чверть милі[джерело?].

Рух правосторонній. Вуличний рух надзвичайно спокійний і законослухняний. Прийнято фанатичне дотримання ПДР, а також взаємна ввічливість і поступливість (іноді навіть зайва). Пішохід має перевагу всюди. При цьому, на дорогах слід побоюватися пішоходів і водіїв — японців, які звикли до лівостороннього руху і праворульних машин. Дороги в основному хороші — з крайнього півдня до півночі на машині можна неспішно проїхати за 3 години (стосується траси вздовж східного узбережжя). Стан траси вздовж Тихоокеанського (західного) узбережжя трохи гірший.

Острів пов'язаний з рештою світу 12 оптоволоконними кабелями Інтернету[13].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У серіалі «Загублені» пасажири рейсу «Аджира» летіли на літаку, який мав здійснити посадку на Гуам.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Вакуленко, О. В. Ґуам. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 6 вересня 2024.
  2. ↑ Змія, яка завоювала острів. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 8 квітня 2016.
  3. ↑ Для запобігання поширенню змій на острів Гуам скинуть більше 2000 отруєних мишей. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 8 квітня 2016.
  4. ↑ Guam Catastrophe Model. Risk Management Solutions. Архів оригіналу за 7 лютого 2011. Процитовано 16 червня 2007.
  5. ↑ Winds. PacificWorlds.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2007. Процитовано 16 червня 2007.
  6. ↑ Federal Emergency Management Agency (2003). Update on Recovery Efforts in Guam and Rota following Super Typhoon Pongsona. Архів оригіналу (DOC) за 30 вересня 2006. Процитовано 29 червня 2007.
  7. ↑ John J. Kelly Jr. (2003). Super Typhoon Pongsona Service Assessment (PDF). United States Department of Commerce. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2006. Процитовано 7 жовтня 2006. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  8. ↑ NOWData – NOAA Online Weather Data. National Oceanic and Atmospheric Administration. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 17 листопада 2012.
  9. ↑ アーカイブされたコピー. Архів оригіналу за 31 жовтня 2007. Процитовано 31 грудня 2007.
  10. ↑ Страны и народы. Том 16, 1981.
  11. ↑ Emma Helfrich (26 січня 2023). Marine Corps Activates Sprawling New Base On Highly Strategic Guam. The War Zone. The Drive.
  12. ↑ а б Перепис населення (2010)[недоступне посилання]
  13. ↑ Greg's Cable Map. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 8 квітня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Малаховский К. В. Гуам // Страны и народы. Австралия и Океания. Антарктида / Редкол. П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гуам

  • Guam : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 24 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.

13°30′ пн. ш. 144°48′ сх. д. / 13.500° пн. ш. 144.800° сх. д. / 13.500; 144.800

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуам&oldid=43445132