Гамбіт
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |              | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
Гамбі́т, або ґамбі́т (від італ. gambetto — «підніжка») — загальна назва дебютів, в яких одна зі сторін в інтересах якнайшвидшого розвитку, створення атаки на короля суперника, захоплення центру або просто для загострення гри жертвує матеріал (зазвичай пішака, але іноді і легку фігуру). Розрізняють прийнятий гамбіт (жертва прийнята), відхилений гамбіт (жертва відхилена) і контргамбіт (замість прийняття жертви противник, в свою чергу, сам жертвує матеріал).
Термін «гамбіт» уперше було використано Руї Лопесом (1561) для назви дебюту 1. e4 e5 2. Кf3 f6 3. К:e5.
Гамбітна гра отримала широке розповсюдження у період панування італійської шахової школи. Гамбітну гру широко використовували Л. Лабурдонне, А. Мак-Доннелл, А. Андерсен, Й. Цукерторт. Особлива заслуга у розробці гамбітів належить П. Морфі, який довів на практиці ефективність гамбітного методу гри та Михайлові Чигоріну, який значно розширив трактування гамбітної гри: грав гамбіти як білими, так і чорними, постійно вдосконалював методи не тільки атаки але й контратаки.
Розвиток позиційних принципів гри та вдосконалення техніки захисту наприкінці 19 — поч. 20 століття значно зменшили популярність гамбітної гри. Основним методом боротьби проти гамбіту стало своєчасне повернення матеріалу з метою перехоплення ініціативи або вигідного спрощення гри.
У середині 1930 рр. гамбітна гра знову стала популярною, але вже на досконалішому позиційному підґрунті. Головна роль у розвитку теорії гамбітів того часу належала Олександрові Алехіну, чиї сміливі, хоч і ризиковані пошуки призвели до перегляду усталених канонів позиційної гри.
Головна задача сучасних гамбітів — отримати за жертву матеріалу істотну позиційну перевагу, яка компенсує матеріальні втрати у гострій та складній боротьбі. Прихильником гамбітної гри у дебюті є Гаррі Каспаров.
На теперішній час розрізняють такі гамбіти:
- Королівський гамбіт: 1. e4 e5 2. f4
- Контргамбіт Фалькбеєра. Різновид відхиленого королівського гамбіту: 1. e4 e5 2. f4 d5
- Віденський гамбіт. Виник як спроба білих уникнути контргамбіту Фалькбеєра: 1. e4 e5 2. Nc3 Nf6 3. f4.
- Гамбіт Яніша: 1. e4 e5 2. Nf3 Nc6 3. Bb5 f5.
- Шотландський гамбіт. Виникає у шотландській партії після ходів: 1.e4 e5 2.Nf3 Nc6 3.d4 exd4 4.Bc4
- Гамбіт Еванса: 1.e4 e5 2. Nf3 Nc6 3. Bc4 Bc5 4. b4. У сучасній практиці майже не зустрічається.
- Північний гамбіт: 1. e4 e5 2. d4 exd4 3. c3. У сучасній практиці майже не зустрічається.
- Латиський гамбіт. Виник як спроба грати королівський гамбіт за чорних: 1. e4 e5 2. Nf3 f5. У сучасній практиці майже не зустрічається.
- Гамбіт Кохрена. Виникає у російській партії. У сучасній практиці майже не зустрічається.
- Гамбіт Руссо. Виникає після ходів 1. e4 e5 2. Кf3 Кc6 3. Сc4 f5. Запропонований американцем Еженом Руссо
- Сицилійський гамбіт: 1. e4 c5 2. b4
- Скандинавський гамбіт: 1. e4 d5 2. exd5 c6 - вважається необгрунтованим і майже не зустрічається в скандинавському захисті майстер-рівня (Blackburne-Kloosterboer Gambit).
- Ферзевий гамбіт. Зазвичай так називають відмовлений ферзевий гамбіт який зустрічається набагато частіше за прийнятий ферзевий гамбіт. Починається ходами 1. d4 d5 2. c4
- Прийнятий ферзевий гамбіт: 1. d4 d5 2. c4 dxc4
- Гамбіт Блюменфельда: 1. d4 Nf6 2. c4 e6 3. Nf3 c5 4. d5 b5
- Будапештський гамбіт:1. d4 Nf6 2. c4 e5
- Контргамбіт Альбіна: 1. d4 d5 2. c4 e5
- Волзький гамбіт (Гамбіт Бенко): Виникає у захисті Беноні: 1. d4 Nf6 2. c4 c5 3. d5 b5
- Гамбіт Стаунтона. Виникає у голландському захисті: 1. d4 f5 2. e4
- Шахматы: Энциклопедический словарь/Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва:Советская энциклопедия, 1990. — 621 с.