Віллі Форст

Віллі Форст
нім. Willi Forst
Зображення
Ім'я при народженні	Вільгельм Антон Фрос
Дата народження	7 квітня 1903(1903-04-07)
Місце народження	Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті	11 серпня 1980(1980-08-11) (77 років)
Місце смерті	Відень, Австрія
Поховання	Нойштіфтський цвинтарd
Громадянство	Німеччина
Професія	актор, режисер
Кар'єра	1920 — 1957
Нагороди	Німецька кінопремія
IMDb	ID 0286924
Віллі Форст у Вікісховищі

Вільгельм Антон Фрос (нім. Wilhelm Anton Frohs; 7 квітня 1903, Відень — 11 серпня 1980, Відень) — австрійський актор, режисер, продюсер. У 1930—1940-х роках працював у Німеччині.

Життєпис

Вільгельм Антон Фрос народився 7 квітня 1903 року у Відні в сім'ї художника Вільгельма Фроса і доньки мірошника Марії Першль. Після закінчення школи й роботи на любительській сцені, у 1919 році його прийняли до трупи театру в Тешині як «другого молодого коханця і коміка з обов'язковою участю у хорі». Грав на сцені провінційних німецькомовних театрів. З 1925 року виступав в оперетах і ревю в театрі «Метрополь» в Берліні, потім у «Карлтеатре» у Відні, «Театрі Заходу» в Берліні, в театрі «Аполло» у Відні. У 1927 році повернувся в розмовний театр, працював з Ервіном Піскатором і Густавом Хартунгом, з 1928 по 1931 рік грав на сцені Німецького театру Макса Рейнгардта.

У 1920 році дебютував у кіно в австрійському фільмі «Путівник» (Der Wegweiser). У 1927 році став регулярно знімався в кіно, у тому числі у двох фільмах за участю Марлен Дітріх — «Кафе „Електрик“» (Cafe Elektric, 1927) і «Небезпеки шлюбного періоду» (Gefahren der Brautzeit, 1929). У 1929 році звернув на себе увагу роллю музиканта у звуковому фільмі «Атлантик» (Atlantic).

На початку 1930-х років, завдяки ролям в музичних комедіях, став улюбленцем публіки. Після фільму «Три серця розміром ¾» (Drei Herzen im ¾ Takt, 1930) до 1934 року знімався ще шість разів у режисера Гези фон Больварі.

У 1933 році дебютував як режисер і сценарист, поставивши фільм «Тихо благають мої пісні» (Leise flehen meine Lieder) про Франца Шуберта. У своєму другому фільмі «Маскарад» (Maskerade, 1934), який мав всесвітній успіх, зробив кінодебютантку Паулу Весселі кінозіркою. Для фільму «Мазурка» (1935 рік) повернув до Німеччини Полу Негрі. Надалі Форст працював переважно у Відні, де у 1936 році створив фірму «Віллі Форст Фільм-Продукціон». У 1938-1945 роках Форст був членом наглядової ради «Wien-Film GmbH».

Його улюбленими режисерами були Ернст Любіч і Рене Клер. У 1939 році Форст зняв свій найвідоміший фільм «Милий друг» (Bel Ami) за Мопассаном, в якому виконав також головну роль.

У 1944 році, після тривалої підготовки у Празі, Форст розпочав знімання «Віденських дівчат» (Wiener Mädeln), сподіваючись, що це буде перший німецький післявоєнний фільм. Проте цей фільм вийшов в прокат лише у 1949 році та, як і наступні роботи Форста, не мав успіху. У 1948 році його фільм «Оперета» (Operette, 1940) демонструвався як трофей в СРСР.

У 1951 році скандал викликав фільм Форста «Грішниця» (Die Sünderin) — через коротку сцену, в якій оголена Хільдегард Кнеф на задньому плані позувала художникові, а також через «прославляння самогубства». У деяких містах пройшли демонстрації протесту, а покази фільму заборонили. Назва останнього фільму Форста мала програмне значення: «Відень, ти місто моєї мрії» (Wien, du Stadt meiner Träume, 1957). З 1957 року він рідко з'являвся на публіці.

Зі своєю дружиною Мелані, на якій він був одружений з 1934 року, Форст жив у Бріссаго (Тічино). Після її смерті у 1973 році він переїхав у 1977 році до Відня. У тому ж році відмовився знятися в присвяченому йому фільмі з серії «Зірки, які пішли» (Sterne, die vorüberzogen).

Віллі Форст помер 11 серпня 1980 року у Відні.

Обрана фільмографія

Актор

Рік		Назва українською		Назва мовою оригіналу		Опис
1927		Кафе «Електрик»		Cafe Electric		актор
1927		Одинадцять чортів		Die Elf Teufel		актор
1927		Небезпеки шлюбного періоду		Dangers of the Engagement		актор
1933		Незакінчена симфонія		Leise flehen meine Lieder		режисер, сценарист
1934		Так скінчилося кохання		So endete eine Liebe		актор (роль Франца. герцога Моденського)
1934		Маскарад		Maskerade		режисер, сценарист
1935		Король вальсу		Königswalzer		актор (роль графа Фердінанда фон Тетенбаха)
1936		Витівки		Allotria		режисер, сценарист
1937		Серенада		Serenade		режисер, сценарист
1939		Милий друг		Bel Ami		режисер, актор (роль Жоржа Дурюа)
1940		Оперета		Operette		режисер, сценарист, продюсер
1942		Віденська кров		Wiener Blut		режисер, сценарист, продюсер
1949		Віденські дівчата		Wiener Mädeln		сценарист, режисер, продюсер, актор (роль Карла Міхеля Цирера)
1950		Чудові часи		Herrliche Zeiten		актор (камео)
1951		Грішниця		Die Sünderin		режисер
1956		Імператорське полювання		Kaiserjäger		режисер
1957		Відень, ти місто моєї мрії		Wien, du Stadt meiner Träume		режисер, сценарист

Нагороди

1968 — Найвища Золота кінонагорода (Filmband in Gold) Німеччини Bundesfilmpreis.

Література

• Francesco Bono: Willi Forst. Ein filmkritisches Porträt. Edition Text + Kritik, München 2010, ISBN 978-3-86916-054-2.(нім.)
• Robert Dachs: Willi Forst. Eine Biographie. Kremayr und Scheriau, Wien 1986, ISBN 3-218-00437-3.(нім.)
• Armin Loacker (Hrsg.): Willi Forst. Ein Filmstil aus Wien. Film-Archiv Austria, Wien 2003, ISBN 3-901932-24-0.(нім.)

Посилання

• Віллі Форст на сайті IMDb (англ.)
• Звукозапис Віллі Форст // Німецька національна бібліотека
• Віллі Форст [Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.] на oKino.ua
• Віллі Форст [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.) на сайті rolf-krekeler.com