Велика Рача
| село Велика Рача | |
|---|---|
 Озеро в селі 
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Радомишльська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040450070047996 
|
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1758 |
| Населення | 826 (2001) |
| Площа | 2,325 км² |
| Густота населення | 355,27 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12242 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°33′35″ пн. ш. 29°20′08″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
148 м |
| Водойми | р. Глухівка |
| Найближча залізнична станція | Ірша |
| Відстань до залізничної станції |
20 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Мала Житомирська, 12, м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл, 12201 |
| Карта | |
  Велика Рача | |
 Велика Рача | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вели́ка Ра́ча — село в Україні, у Радомишльській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 826 осіб (2001). У 1923—2017 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Розташоване на берегах річки Глухівка, притоки Тетерева, за 9 км північно-східніше від Радомишля та за 20 км від залізничної станції Ірша[1].
В середині 19 століття нараховувалося 450 мешканців[2], у другій половині 19 століття — 672 мешканці[3].
Станом на 1885 рік в селі мешкало 552 особи, налічувалося 87 дворових господарств[4].
Наприкінці 19 століття кількість населення становила 946 осіб, з них чоловіків — 460 та 486 жінок, дворів — 166[5], або 702 мешканці та 145 дворів[6].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 944 особи, з них: православних — 910, чоловіків — 457, жінок — 487[7].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 098 осіб, дворів — 427[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 925 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 826 осіб[8].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,91 % |
| російська | 1,09 % |
Перша писемна згадка про село датується 1758 роком[1]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року, як село, що належало до радомишльського ключа. Сплачувало 4 злотих і 21 грош до замку та 18 злотих і 24 гроші до скарбу[10].
В середині 19 століття — сільце Радомисльського повіту Київської губернії, на струмку Глухівка, входило до православної парафії у Чудині (1 верста). Належало до межиріцького маєтку[2].
У другій половині 19 століття — сільце Чудинської волості Радомисльського повіту, на річці Глухівка, лівій притоці Тетерева, за 2 версти північно-західніше Чудина. В документах зустрічається назва Рачин (пол. Raczyn). В селі була гуральня. Селянам належало 1 296 десятин землі, за яку сплачували 1 053 руб. 81 коп. викупу щороку. Межиріцька власність Злотницьких, раніше належало до радомишльського (поліського) ключа маєтків київських уніатських митрополитів[3].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке сільце Вишевицької волості Радомисльського повіту Київської губернії. Були заїзд, винокурня[4].
Наприкінці 19 століття — власницьке сільце Вишевицької волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де розміщувалася також найближча поштово-телеграфна станції — 15 верст, до волосного центру, с. Вишевичі, де розміщувалася також поштова земська станція — 3 версти, до найближчої залізничної станції Фастів — 85 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво. Землі — 1 557 десятин, з них поміщикам належало 571 десятина, селянам — 986 десятин. Село належало А. І. Злотницькому, господарство вів управитель В. Обух-Вощатинський, застосовував трипільну сівозміну, як і селяни. В селі були школа грамоти, поміщицький водяний млин, запасна комора хліба. Пожежна частина складалася з 4 бочок та 4 багрів[5][6].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Великорачанської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Радомишльського району Малинської округи, адміністративний центр ради[11].
На фронтах Німецько-радянської війни воювали 315 селян, 119 з них загинули, 150 нагороджені орденами й медалями. На їх честь у 1956, 1961 та 1965 роках споруджено пам'ятники.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3 936 га земель, з них 2 689 га — рілля. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, льону, картоплі, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво та птахівництво. У 1972 році запущено цегельний завод. 29 колгоспників нагороджено орденами й медалями СРСР, зокрема голову колгоспу Д. Ф. Петрова — двома орденами Леніна та орденом Жовтневої Революції, колишню ланкову М. М. Чорну — орденом Леніна.
В селі були восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла[1].
30 грудня 1962 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських районів до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь», село, в складі сільської ради, включене до Малинського району. 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Радомишльського району Житомирської області[11].
16 травня 2017 року увійшло до складу новоствореної Радомишльської міської територіальної громади Радомишльського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[13].
- Кривенко Дмитро Тарасович (1941—1994) — український філософ, один з розробників ідеології РУХу й Просвіти та альтернативної української філософії радянських часів.
- Кривенко Костянтин Тарасович (1935—2016) — український економіст, професор, автор відомих підручників.
- Кривенко Лідія Тарасівна (1937—2017) — український та радянський правознавець в галузі конституційного права, член-кореспондент Національної академії правових наук України.
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Велика Рача, Радомишльський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ а б Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 114-115. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ а б Racza 2.) R. Wielka… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 369. (пол.)
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 167. (рос. дореф.)
- ↑ а б Список населенных мест Киевской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 1039. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ а б Racza 2.) R. Wielka… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 532. (пол.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 86. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 152. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 219, 576. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 3 травня 2023.
- ↑ Великорачанська сільська рада Житомирська область, Радомишльський район. Процитовано 14 травня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 травня 2023.
- Погода в селі Велика Рача [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |