Апофеоз

Апофео́з, або апотео́з (грец. αποθεωσις — обожування) — прославляння якоїсь особи або події; святкове завершення події.

У Стародавній Греції та Стародавньому Римі апофеозом називали обряд зарахування видатних правителів за їхні особливі заслуги до сонму богів.

В наш час словом «апофеоз» позначають :

• Обожнювання, уславлення, звеличування якоїсь особи, події чи явища.

• Урочисте завершення чогось. Наприклад у театральному мистецтві — урочиста фінальна масова сцена вистави сцена спектаклю, святкової концертної програми чи циркової вистави, яка уславлює народ, героя або якусь подію. Зазвичай монументальна, сповнена піднесення. Форма апофеозу розроблена в західноєвропейському театрі (опери Ж.-Б. Люллі), а також в українському театрі XVI–XVIII ст. — драми «Володимир» (1705) Феофана (Прокоповича), «Милість Божа» невідомого автора.

• В образотворчому мистецтві (зокрема живописі епохи бароко та класицизму) — зображення вознесіння душі померлого (зазвичай католицького святого, хоча трапляються сюжети про видатних полководців і державних діячів).

• Вищий ступінь чогось.

Література

• Литературная энциклопедия терминов и понятий. — ISBN 5-93264-026-X.
• Словарь литературоведческих терминов. — 300 000 прим.
• Eugénie Strong. Apotheosis and after life: three lectures on certain phases of art and Religion in the Roman Empire. 1915 [Архівовано 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]

Посилання

• Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 59.