Анн Ловержон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анн Ловержон
фр. Anne Lauvergeon
Народилася2 серпня 1959(1959-08-02)[1][2][…] (65 років)
Діжон
Країна Франція
Діяльністьінженерка, політична діячка, фізикиня, підприємиця, підприємниця
Alma materВища нормальна школа, Гірнича школа Парижа, lycée Voltaired і Ліцей Ланакаль
Знання мовфранцузька[4]
ЧленствоFrench-American Foundationd
Посадаголова правління[d], deputy managing directord, голова і Assistant Secretary General of the Presidency of the French Republicd
У шлюбі зOlivier Fricd
Нагороди
офіцер ордену «За заслуги» офіцер ордена Почесного легіону

manager de l'annéed (2007)

Член Королівської інженерної академії Британії[d]

IMDbID 3213904

Анн Ловержон (2 серпня 1959(1959-08-02), Діжон) — французька бізнес-леді, яка працювала генеральним директором Areva з 2001 по 2011 рік.[5] За даними The Wall Street Journal, вона відома в усьому світі як один із найвидатніших захисників ядерної енергії.[6]

Походження та навчання

[ред. | ред. код]

Ловержон народилася 1959 року в сім'ї середнього класу в Діжоні французького департаменту Кот-д'Ор ; її батько викладав історію, а мати була соціальним працівником. Її дід обирався мером села в Бургундії.[7] Пізніше Анн виросла в Орлеані, де її батько працював на посаді професора географії.[8]

Ловержон навчалася в École normale de jeunes filles, де одержала науковий ступінь агреже з фізики. Потім вона вступила до Corps des Mines . З 1983 року Анн навчалася на своєму першому професійному курсу в Corps de Mines з питань розвитку металургійної промисловості в компанії Usinor . Другий професійний курс у 1984 році пройшов у Commissariat à l'énergie atomique, де вона вивчала хімічну безпеку в Європі.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Початок діяльності

[ред. | ред. код]

З 1985 по 1988 рік Ловержон працювала в l'Inspection générale des carrières (IGC). У 1990 році вона була призначена президентом Франції Франсуа Міттеран відповідальною за місію з міжнародної економіки та закордонних справ. Наступного року вона стала помічником генерального секретаря. Потім вона обійняла посаду « шерпа» — особистого представника президента Франції, відповідального за підготовку міжнародних зустрічей, таких як саміт G7 .

У 1995 році Ловержон приєдналася до банківського сектору та стала керуючим партнером Lazard ; вона була єдиною жінкою-партнером у цій фірмі.[9] Під час роботи в Lazard Анн провела кілька місяців в офісі інвестиційного банку в Нью-Йорку.[8] Наприкінці 1996 року вона залишила фірму після труднощів з Едуардом Стерном ; згідно з повідомленнями ЗМІ того часу, Стерн позитивно підтримав перехід Ловержон до правління французької алюмінієвої компанії Pechiney .[9]

У березні 1997 року Ловержон було призначено генеральним директором Alcatel, а потім вона увійшла до складу виконавчого комітету цієї групи. На цій посаді Анн відповідала за міжнародну діяльність і супровід пакетів акцій компанії в енергетичній та ядерній сферах.

Кар'єра в Areva

[ред. | ред. код]

У червні 1999 року Ловержон було призначено на посаду генерального директора групи Cogema, змінивши Жана Сироту, який пішов у відставку під тиском французьких зелених . У липні 2001 року вона об'єднала Cogema, Framatome та інші компанії, щоб створити Areva . На чолі нової компанії Ловержон увійшла до вузького кола жінок, які керують міжнародними корпораціями. У вересні 2002 року щоденна економічна газета Les Échos оприлюднила звіт Рахункової палати Франції, посилаючись на винагороду Ловержона (заробітна плата 305 000 євро з премією 122 000 євро) і « золотий парашут» у розмірі дворічної заробітної плати.

У 2004 році Ловержон відмовилася від пропозиції Ніколя Саркозі, тодішнього міністра фінансів, допомогти врятувати французьку транспортну та енергетичну компанію Alstom .[6] Коли в 2008 році керівництво Alstom оголосило про плани створити конгломерат підприємств важкого машинобудування шляхом об'єднання Alstom і Areva в одну компанію, Ловержон знову повторила свою відмову.[10][11]

Під керівництвом Ловержон Areva натомість перетворилася на універсального виробника в галузі ядерної енергетики. Компанія стала одним із провідних світових виробників урану, а діяльність в ній принесла Анн 12 відсотків її доходів за 2010 рік.[12] 10 липня 2008 року у французькій економічній газеті Challenges вона заявила: «Уран є головною частиною нашого успіху. Наша модель така. . . Nespresso: ми продаємо кавоварки та каву, яка до них підходить. А кава дуже прибуткова. Тож у Китаї ми продали два ядерні острови плюс 35 % нашого виробництва урану. Це наша інтегрована бізнес-модель».

Наприкінці 2006 року компанія Areva зіткнулася з труднощами зі своїм новим європейським реактором під тиском зелених і оголосила про очікувану затримку його запуску від вісімнадцяти місяців до трьох років, повідомляє французька щоденна газета «La Tribune».

Ближче до кінця 2006 року компанія Areva зіткнулася з труднощами зі своїм новим євзбитків у сумі ропем реактів євроором під тиском і оголосила ро очікувану затримку його доставки від вісімнадцяти місяців до трьох років, повідомляє французька щоденна газета La Tribune . Реактор має бути першим у своєму роді у Фінляндії . Затримка може коштувати 700 євро мільйон.[13] Після аварії на АЕС « Фукусіма -Даїчі» у 2011 році вона часто їздила до Японії та регулярно виступала на телебаченні на підтримку ядерної енергетики.[6]

Окрім своєї ролі в Areva, Ловержон також продукувала та реалізовувала ряд інших політичних і бізнес-ініціатив. У 2001 році міністр науки Франції Роже-Жерар Шварценберг обрав її головою «Національного конкурсу сприяння створенню компаній інноваційних технологій». У червні 2010 року Ловержон взяла участь у Більдербергській конференції в Сіджасі в Іспанії.[14]

До 2011 року діяльність Ловержон неодноразово критикували через перевищення витрат на побудованій Areva атомній електростанції Олкілуото та втрату контракту на 40 мільярдів доларів в Абу-Дабі, який виборов південнокорейський консорціум.[15] 16 червня 2011 року прем'єр-міністр Франсуа Фійон оголосив, що її повноваження на посаді керівника Areva, термін дії якого завершується наприкінці червня 2011 року, не будуть продовжені. Її змінив Люк Урсель, член правління Areva з 2007 року[16].

З моменту відходу з Areva Ловержон була партнером та керуючим директором інвестиційної компанії Efficiency Capital, яка спеціалізується на енергетиці, технологіях і природних ресурсах. Вона також є головою та генеральним директором консалтингової компанії ALP SAS. До 2016 року ЗМІ повідомляли, що президент Франсуа Олланд запропонував Анн Ловержон стати головою правління авіабудівної компанії EADS і заручився підтримкою канцлера Німеччини Ангели Меркель щодо цієї кандидатури.[17][18]

Протистояння

[ред. | ред. код]

16 жовтня 2009 року Ловержон виступила перед журналістами в ході «Жіночого форуму», організованого в Довілі. Вона заявила: «Щоб було зрозуміло, з однаковими компетенціями, вибачте, ми виберемо жінку або щось інше, а не білого чоловіка». Ці слова вона сказала у прямому включенні під час вечірнього випуску новин France 2 .[19] Ця заява викликала реакцію і була обрана як приклад Еріком Земмуром та Марін Ле Пен, щоб пояснити, що позитивна дискримінація є різновидом расизму.

У 2011 році Ловержон подала судову скаргу після того, як виявила конфіденційний звіт приватних детективів про бізнес-діяльність її чоловіка Олів'є Фріка.[20] У 2012 році вона звернулася до французького суду з проханням призначити експерта для вивчення обставин, за яких Areva замовила у 2010 році розслідування покупки у 2007 році канадської урановидобувної компанії UraMin; запит було згодом відхилено.[21] Внутрішній аудит угоди не виявив шахрайства, але заявив, що презентації, зроблені державній холдинговій компанії APE та раді Areva щодо запланованого придбання UraMin, не надали достатнього значення сумнівам, які висловили внутрішні технічні команди.[22]

Спочатку Areva затримала Ловержон вихідну допомогу в розмірі 1,5 мільйона євро (2 мільйони доларів) через суперечку щодо UraMin.[12] Також у 2012 році суд зобов'язав компанію підписати контракт, який дозволяв Ловержон отримати вихідну допомогу.[21]

За 11 днів до першого туру президентських виборів у Франції 2012 року Ловержон звинуватила Саркозі в інтерв'ю французькому тижневику L'Express у тому, що він намагався продати атомний реактор лівійському лідеру Муаммару Каддафі до середини 2010 року.[23] В інтерв'ю Ловержон також сказала, що Саркозі пропонував їй місце в кабінеті міністрів, коли він був обраний президентом у 2007 році, але вона відмовилася.[23] Прес-секретар Саркозі Валері Пекресс у відповідь звинуватила Ловержон у спробі «звести рахунки», назвавши її заяви «фіктивними».[23] У той час кандидатуру Ловержон називали як можливого міністра в соціалістичному уряді під керівництвом Франсуа Олланда .[24]

У 2016 році щодо Ловержон було розпочато офіційне розслідування за її роль у придбанні UraMin[25] через питання про те, чи навмисно вона подала оманливу річну звітність, яка приховувала величезні списання її інвестицій в UraMin на суму 1,8 мільярда євро.[18] Крім того, французькі судові органи розслідували роль Фріка за інсайдерську торгівлю та відмивання грошей через поидбання UraMin.[26]

Інші види діяльності

[ред. | ред. код]

Корпоративні ради

[ред. | ред. код]
  • IB2, голова правління (з 2019)[27]
  • Koç Holding, член ради директорів (з 2016)
  • Avril Group, член ради директорів
  • Сігфокс, голова ради директорів (з 2014 р.)
  • Суез, незалежний член ради директорів (з 2014)[28]
  • American Express, член ради директорів (з 2013)
  • Rio Tinto, член ради директорів (2014—2017)[29]
  • Airbus, член ради директорів (2013—2016)[30][31]
  • Total SA, член ради директорів (−2015)
  • Libération, член ради директорів (2011—2014)
  • Vodafone, невиконавчий член ради директорів (2005—2014)[32]
  • Safran, член ради директорів (2001—2009)[33]

Некомерційні організації

[ред. | ред. код]
  • École Nationale Supérieure des Mines de Nancy, президентка ради директорів
  • Тристороння комісія, член Європейської групи[34]
  • Global Business Coalition on HIV/AIDS, член Консультативної ради[35]
  • Міжнародна комісія з ядерного нерозповсюдження та роззброєння (ICNND), член Консультативної ради[36]

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

У французьких ЗМІ Ловержон часто називали однією з найвпливовіших жінок у світі під час її роботи в Areva.[25] У рейтингу Fortune Global 500 2006 року, опублікованому американським журналом Fortune, вона була другою найвпливовішою жінкою в Європі після Патриції Руссо, майбутнього президента Alcatel-Lucent Technologies . Також у 2006 році експерти журналу Forbes помістили її на восьме місце серед найвпливовіших жінок у світі, а в 2008 і 2009 роках вона займала дев'яте місце в рейтингу найвпливовіших жінок[37] .

У 2007 році Анн була названа найкращою бізнес-леді Європи в щорічному рейтингу Financial Times .[38]

У липні 2011 року Ловержон було обрано міжнародним співробітником Королівської інженерної академії Великої Британії .[39]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #137474547 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ GeneaStar
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Five Reasons Anne Lauvergeon is Still the Bomb. Forbes. Процитовано 31 січня 2013.
  6. ↑ а б в Geraldine Amiel and John M. Biers (17 June 2011), France Replaces Areva's CEO The Wall Street Journal.
  7. ↑ Steven Erlanger (18 March 2011), ‘Atomic Anne’ Keeps France Spinning The New York Times.
  8. ↑ а б John Tagliabue (26 November 2007), The woman behind Areva of France International Herald Tribune.
  9. ↑ а б Peter Truell (13 November 1996), Heir to the Throne at Lazard Freres May Not Be Anymore International Herald Tribune.
  10. ↑ Nick Antonovics (26 February 2008), Areva 2007 net up 14.5 pct, dismisses Alstom tie-up Reuters.
  11. ↑ David Gauthier-Villars (23 February 2009), France's Areva Feels Its Power Wane The Wall Street Journal.
  12. ↑ а б Caroline Jacobs and Benjamin Mallet (22 February 2012), Court tells Areva to sign Atomic Anne's payoff Reuters.
  13. ↑ LeMonde.fr : Le retard de l'EPR finlandais va coûter 700 millions d'euros au français. Le Monde. Архів оригіналу за 5 May 2020. Процитовано 25 січня 2007.
  14. ↑ Meeting 2010 Participants | Bilderberg Meetings. Архів оригіналу за 14 January 2015. Процитовано 25 серпня 2011.
  15. ↑ Lionel Laurent and Nina Sovich (21 March 2011), Nuclear scare an opportunity for embattled Areva CEO Reuters.
  16. ↑ Areva enterre l'ère Lauvergeon, Challenges, 2 September 2014
  17. ↑ Emmanuel Jarry and Tim Hepher (28 January 2013), Lauvergeon takes center-stage in EADS board shake-up Reuters.
  18. ↑ а б Michael Stothard (13 May 2016), Areva ex-chief under formal investigation over UraMin affair Financial Times.
  19. ↑ Areva, l'extrême droite et le "mâle blanc" (фр.). Архів оригіналу за 25 October 2009. Процитовано 18 серпня 2013.
  20. ↑ Gerard Bon and Marie Maitre (21 December 2011), French prosecutor opens Areva ex-CEO spying probe Reuters.
  21. ↑ а б Caroline Jacobs (29 February 2012), Ex-Areva CEO demand for UraMin report probe denied Reuters.
  22. ↑ Geert De Clercq, Gerard Bon and Nicolas Bertin (3 June 2014), Areva office, former staff's homes searched in UraMin probe Reuters.
  23. ↑ а б в Paul Taylor (11 April 2012), «Atomic Anne» tries to nuke France's Sarkozy Reuters.
  24. ↑ Emmanuel Jarry and Yann Le Guernigou (17 April 2012), French Sarkozy denies hawking nuclear reactor to Gaddafi Reuters.
  25. ↑ а б Simon Carraud (13 May 2016), Former Areva CEO Lauvergeon is put under formal investigation Reuters.
  26. ↑ Geert De Clercq (30 March 2016), Former Areva CEO's husband under investigation for insider trading-source Reuters.
  27. ↑ Anne Lauvergeon rejoint l'expert de la bauxite Yves Occello au sein d'iB2 Africa Intelligence, 2 April 2019.
  28. ↑ Anne Lauvergeon - SUEZ Group. www.suez.com (англ.). Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  29. ↑ Mehreen Khan (10 February 2017), Rio Tinto appoints ex-Centrica boss to board in series of major appointments Financial Times.
  30. ↑ Cyril Altmeyer and Tim Hepher (January 28, 2013), France backs Lauvergeon for «major» EADS role Reuters.
  31. ↑ Airbus Group Proposes New Board Members For Approval At AGM Airbus, press release of 17 March 2016.
  32. ↑ Anne Lauvergeon – Vodafone. Архів оригіналу за 28 September 2013. Процитовано 21 січня 2011.
  33. ↑ Safran — About Safran
  34. ↑ Liste des membres en 2010
  35. ↑ 2011 Annual Report Vodafone.
  36. ↑ Advisory Board.
  37. ↑ The 100 Most Powerful Women: Anne Lauvergeon. Forbes. 19 серпня 2009. Процитовано 17 листопада 2010.
  38. ↑ Andrew Hill and Joanna Chung (10 October 2007), Anne Lauvergeon named Europe's top businesswoman Financial Times.
  39. ↑ Academy celebrates 59 New Fellows. RAEng. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анн_Ловержон&oldid=39682538