Аль-Хакам I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аль-Хакам I
Дирхам аль-Хакама I
Народився771[1][2][3]
Кордова, Андалусія, Іспанія
Помер21 травня 822
Кордова, Андалусія, Іспанія
КраїнаАль-Андалус
Національністьараб
Діяльністьполітик
Знання моварабська[4]
Титулемір
ПосадаEmir of Cordobad
Термін796—822
ПопередникГішам I
НаступникАбдаррахман II
Конфесіяіслам
РідОмеяди
БатькоГішам I
Діти18 синів і 20 доньок

Абу аль-Ас аль-Муртазі Аль-Хакам I бе Гішам (*араб. أبو العاص “المرتضى” الحكم بن هشام‎‎‎; 771 — 21 травня 822) — 3-й емір Кордови у 796-822 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Омеядів. Другий син еміра Гішама I. Після ув'язнення старшого брата став спадкоємцем трону, який успадкував після смерті батька у 796 році. Того ж року відправив війська, що сплюндрували землі на півночі Каталонії.

Втім із самого початку стикнувся з амбіціями своїх стрийків Сулеймана і Абдулли, що повернулися з Марокко. При цьому вони відправили посланців до двору Карла I, короля франків з проханням про допомогу.

Разом з тим аль-Хакам I у 797 році завдав поразки військам Сулеймана, який відступив до Меріди, де його було схоплено, після цього у 798 році за наказом еміра страчено разом з своїм родичем Зафаром. У 801 році Абдалла зазнав поразки й запроторений до в'язниці в Валенсії. З 798 року розпочалися ситучки з франками за Балеарські острови.

У 797 році відправив війська проти Астурії, які спустошили місто Калахора, область аль-Кіла (в подальшому Кастилія), дійшовши до Біскайської затоки. Втім того ж року довелося придушувати повстання в Тулайтулі (Толедо). Військовик еміра Амр ібн-Юсуф захопив місто, стративши заколотників з числа місцевої знаті.

В 799 році війська васконів при підтримці Франкської імперії зуміли захопити Памплону, вбивши місцевого валі (намісника). З цього моменту починається борротьба емірату з франками та басками. У 800 році війська франків сплюндрували міста Уеска і Леріда. У 801 році мусульмани зазнали нової поразки від християн на чолі з Альфонсо II, королем Астурії. Тоді франки зуміли відвоювати частину Каталонії разом з Барселоною, утворивши у 806 році Іспанську марку, яка до 812 розширилася до річки Ебро.

У 806 році було викрито змову знаті, яка намагалася повалити еміра, поставивши замість нього родича Мухаммеда ібн аль-Касіма. За наказом аль-Хакама I 72 аристократів на чолі з Яґ'я бін Мударом було вбито на бенкеті і розп'ято вздовж берегів річки Гвадалквівір. Після цього створив особисту охорону з рабів-християн (більша частина складала слов'яни), що отримала назву «муті». Її очолив перейшовший в іслам вестгот аль-Хараш, з числа вестготів призначив збирача податків Рабі.

У 807 році довелося придушувати повстання берберів в Мериді. У 808 році придушено повстання в Толедо. У 809 році війська еміра зуміли зняти облогу франків з міста Тортоса. У 810 році міста Коїмбра, Лісабон зазнали атаки франко-астурійських військ.

У 813 аль-Хакам I відправив війська для захоплення Барселони, але вони зазнали поразки. Водночас під час володарювання цього еміру на півночі Піренеїв посилився вплив арабізованого роду Бану-Касі (вели свій рід від вестготського аристократа Кассія, що прийняв іслам).

У 816 році відправив військовика Абд аль-Каріма ібн-Абд аль-Вахіда на допомогу Ініго Інігеса, що боровся проти франків, чим сприяв поверненню під контроль північно-західних районів Піренейського півострову. Водночас війська аль-Хакама I сплюндрували Галісію. Того ж року північні райони емірату потерпали від посухи. Задля попередження голоду аль-Хакам I наказав безкоштовно роздавати їжу.

У 819 році придушив потужне повстання в Аль-Рібаду, передмісті Кордови, яке було спрямоване проти підвищення податків. В результаті аль-Хакам I наказав стратити 10 очільників міста, а потім їх родичів (загалом близько 300 осіб). Частина знаті втекла до Марокко, Єгипту, Криту, Ливану.

Помер емір у 822 році, владу успадкував його син Абдаррахман II, якого визначено спадкоємцем трону за 2 тижні до смерті аль-Хакама I.

Характеристика

[ред. | ред. код]

Описується як смаглявий, високий, з трохи кирпатим носом. Арабські автори відзначають схильність аль-Хакама I до тиранії. Разом з тим був схильний до справделивості. У боротьбі з супротивниками виявляв хоробрість. Відомий як красномовний оратор. Емір полюбляв кінні прогулянки, рибальства, вживав алкоголь.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124313280 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аль-Хакам I
  • Collins, Roger (1983). Early Medieval Spain. New York: St. Martin's Press. pp. 188—189. ISBN 0-312-22464-8.
  • Ulrich Haarmann: Geschichte der Arabischen Welt. C.H. Beck München, 2001, ISBN 3-406-38113-8
  • Nagendra Kr Singh, International encyclopaedia of Islamic dynasties, Anmol Publications PVT. LTD., 2002
  • André Clot, L'Espagne musulmane (viiie~xve siècle), Paris, Perrin,‎ 1999 (réimpr. 1999), 429 p. [détail des éditions] (ISBN 2-262-01425-6)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аль-Хакам_I&oldid=40706491