Альбський ярус
Система/ Період |
Відділ/ Епоха |
Ярус/ Вік |
Вік (млн років) | |
---|---|---|---|---|
Палеоген, |
Палеоцен, |
Данський, |
молодше | |
Крейда, K | Верхня/Пізня, K2 | Маастрихтський, K2m | 66,0 | 72,1 |
Кампанський, K2km | 72,1 | 83,6 | ||
Сантонський, K2s | 83,6 | 86,3 | ||
Коньякський, K2k | 86,3 | 89,8 | ||
Туронський, K2t | 89,8 | 93,9 | ||
Сеноманський, K2c | 93,9 | 100,5 | ||
Нижня/Рання, K1 | Альбський, K1alb | 100,5 | ~113,0 | |
Аптський, K1apt | ~113,0 | ~125,0 | ||
Баремський, K1br | ~125,0 | ~129,4 | ||
Готерівський, K1g | ~129,4 | ~132,9 | ||
Валанжинський, K1v | ~132,9 | ~139,8 | ||
Беріаський, K1b | ~139,8 | ~145,0 | ||
Юра, J | Верхня/Пізня, J3 | Титонський, J3tt | древніше | |
Підрозділи Крейдової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. | ||||
Альбський вік і ярус, альб (рос. альбский ярус, альб; англ. Albian; нім. Alb, Albien) — верхній (шостий знизу) геологічний ярус ранньокрейдової епохи крейдової системи[2]. Включає відклади, утворені протягом альбського віку, що тривав від приблизно 113 до 100,5 млн років тому[3]. Вперше встановлений 1842 року французьким натуралістом і палеонтологом Альсідом д'Орбіньї біля річки Альба (тепер Об) у Франції[2].
Альбський ярус підрозділяється на три під'яруси: нижній, середній та верхній. Деякі геологи називали альбський ярус гольтським ярусом (гольтом).
Провідними окам'янілостями альбського ярусу є амоніти:
- Stoliczkaia dispar,
- Hoplites dentatus,
- Douvilleiceras mammillatum,
- Leymeriella tardefurcata
а також белемніти, пелециподи, форамініфери, спори та пилок.
Відклади альбу:
- морські — глини, аргіліти, мергелі, фліш піскувато-глинистий, гравеліти, пісковики;
- континентальні — піскувато-глинисті, вуглисті і каолінітизовані утворення; вулканогенні породи[2].
Потужність відкладів альбу становить від 4 до 800 м[2]. Альбські відклади залягають з перервою, або безперервно на аптських утвореннях, і перекриваються згідно (рідко з перервою) відкладами сеноманського ярусу. Відклади альбського ярусу перспективні на поклади нафти й природного газу[2].
Відклади альбського яруса поширені в: Середньому Поволжі, Урало-Ембинському районі, Копет-Даг, у Північній Америці, Західній Європі та ін[2].
В України відклади зустрічаються в Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Карпатах, на Кримському півострові)[2]. На території України ярус вперше виділений К. М. Феофілактовим 1851 року.
- ↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
- ↑ а б в г д е ж Альбський вік і ярус [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ International Chronostratigraphic Chart (PDF) (англ.). International Commission on Stratigraphy. 2017-02. Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2017.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.
← |
|