Альбер I (князь Монако)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альбер I
фр. Albert Ier
Ім'я при народженніфр. Albert Honoré Charles Grimaldi[1]
Народився13 листопада 1848(1848-11-13)[2][3][…]
колишній 10-й округ Парижаd, Париж, Франція[1]
Помер26 червня 1922(1922-06-26)[2][3][…] (73 роки)
Париж, Франція
ПохованняСобор Святого Миколая
Країна Франція
Діяльністьокеанолог, політик
Alma materКолеж Станіслава в Парижі
Знання мовфранцузька
Учасникфранцузько-прусська війна
ЧленствоПетербурзька академія наук, Російська академія наук, Паризька медична академія і Іспанська королівська академія точних, фізичних і природничих наук[6]
ТитулКнязь Монако
ПосадаКнязь Монако
Конфесіякатолицька церква
РідГрімальді
БатькоШарль III
МатиАнтоінета де Меродеd
У шлюбі зМарія Вікторія Гамільтон і Alice Heined
ДітиЛуї ІІ
Нагороди

Альбер I (фр. фр. Albert Ier; 13 листопада 1848 — 26 червня 1922) — князь Монако (1889-1922) з династії Грімальді.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Альбер народився у Парижі у родині Карла III (1818—1889), князя Монако, й Антуанети Мероде-Вестерлоо (1828—1864), бельгійської аристократки. Після відповідного навчання Альбер поступає до військово-морських сил Іспанії. Тут він проходить службу до 1870 року — початку франко-пруської війни. В цьому ж році Альбер переходить до військово-морських сил Франції. Бере участь у бойових діях. За свої успіхи він отримує Орден Почесного Легіону.

У цей же час Альбер починає цікавитися дослідженням моря, він все більше поринає у нову на той час науку — океанографію.

Правління

[ред. | ред. код]

10 вересня 1889 року Альбер після смерті свого батька стає новим князем Монако. Тут він багато зусиль приділяє розвитку океанографії. Саме Альбер I організує багато досліджень морів та океанів. У 1896 році бере участь у дослідженні Банки Княгині Аліси біля Азорських островів. А у 1910 році зусиллями Альбера у Монако створюється Музей океанографії.[7] Він організує вивчення течії Гольфстриму, біології Світового океану, за ініціативи Альбера I складено першу мапу глибин Світового океану, яка не втратила свого наукового значення.

Водночас князь Монако цікавитися дослідженням походження людини. Альбер організує у Парижі Інститут палеонтології людини, який займався вивчення цього напрямку в науці. за це у 1909 році він стає членом Британської академії наук. Багато науковців та дослідників стають товаришами та друзями князя Альбера I. До того ж він стає фактичним засновником Міжнародного інституту миру. Цей заклад повинен був спрямовувати свої зусилля для попередження воєн, інших збройних конфліктів, об'єднання людей.

Водночас з науковою діяльністю Альбер I активно займався управлінням країною та європейською політикою. Проте події всередині Монако змусили Альбера I у 1911 році прийняти конституцію країни. Альбер став конституційним монархом. Виконавча влада стала належати князю, уряд складався з державного міністра, трьох радників, законодавча влада перейшла до обираємої народом Національної ради.

При цьому Альбер I став засновником всесвітньо відомого казино у Монте-Карло, що в подальшому позитивно вплинуло на економічне становище країни й обумовило економічну незалежність Монако. Князі Монако стали досить заможними монархами світу.

Нащадком на троні став син Альбера — Луї. Наступною спадкоємицею Альбера I мала стати його онука Шарлота. Вона була позашлюбною донькою Луї, сина Альбера I, і танцюристки кабаре (за іншими даними — пралі). Шарлота стала дружиною графа П'єра Полін'яка, якого Альбер I змусив прийняти прізвище Гримальді, щоб зберегти назву династії. Проте спадкоємцем трону за Луї став син Шарлоти — Реньє.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Марія Вікторія Гамільтон (1850—1922), донька Вільгельма, герцога Гамільтона

Діти:

Докладніше: Герб Монако

Червоні ромби на білому тлі. Девіз роду Гарімальді: «Deo Juvante» (лат. З Божою поміччю).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Archives de Paris — С. 17.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б в Encyclopædia Britannica
  4. а б Lundy D. R. The Peerage
  5. Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  6. http://www.rac.es/2/2_ficha.php?id=704
  7. Океан на благо людства [1] [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Françoise de Bernardy, Princes of Monaco: the remarkable history of the Grimaldi family, ed. Barker, 1961

Посилання

[ред. | ред. код]