Перейти до вмісту

Автократія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Автокра́тія (грец. αυτός — сам, κράτος — влада), самодержа́вство[1] — форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єктові. Цей суб'єкт — глава держави — є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб'єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь має формальний характер й істотно не впливає на функціонування державних інститутів. Автократичні форми держави характеризуються також міцною централізованою владою, при якій місцеві органи є лише виконавцями волі вищих органів.

Автократію за способом заміщення глави держави можна класифікувати так:

  • Спадкоємна автократія (абсолютна монархія);
  • Легальна автократія, що виникає в результаті виборів осіб (інституцій), яким надаються необмежені повноваження;
  • Нелегальна автократія, що виникає внаслідок насильницького захоплення влади.

У залежності від обсягу функцій управління громадським життям (у тому числі її економічною сферою), взятих на себе державними органами, автократії поділяються на :

  • Тоталітарні — засновані на моральній підтримці більшості населення, припускають його формально-демонстраційну участь у формуванні органів державної влади й активне втручання держави в усі сфери громадського життя;
  • Авторитарні — прояв відносної самостійності держави і його апарату, незалежності останніх від певних соціальних сил.

Втручання авторитарної держави в суспільне життя обмежене, як правило, лише політичною сферою.

До автократій відносять деспотії Давнього сходу, імперії Риму, Візантії, абсолютні монархії.

Неповний перелік держав з автократичною формою правління

[ред. | ред. код]
  1. Стародавній Схід;
  2. Малі окремі старогрецькі держави;
  3. Римська імперія;
  4. Візантійська імперія;
  5. Російська імперія;
  6. Третій Рейх[2];
  7. Радянський Союз[3]
  8. Російська Федерація[4][5][6][7];
  9. Північна Корея[8].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Самодержавство // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. Gurr, Ted Robert; Jaggers, Keith; Moore, Will H. (1990). «The Transformation of the Western State: The Growth of Democracy, Autocracy, and State Power Since 1800». Studies in Comparative International Development. p. 90. doi:10.1007/BF02716906. ISSN 0039-3606. S2CID 154432421.(англ.)
  3. Mauk, Marlene (2019). Citizen Support for Democratic and Autocratic Regimes. — Oxford University Press. ISBN 978-0-19-885485-2. p. 1.(англ.)
  4. Джозеф Лемуан, Ден Негреа, Патрік В. Квірк. Чому і як авторитарна модель розвитку Китаю та Росії поступається моделі вільних суспільств // Texty.org.ua. — 16 січня 2024
  5. Екатерина Шульман. Опора режима. Есть ли в российской автократии устойчивые институты // Carnegie Russia Eurasia Center / Берлинский центр Карнеги по изучению России и Евразии. — 10 января 2024. (рос.)
  6. Буряченко О. В. Демократія vs автократія на тлі російсько-української війни // Вісник НТУУ «КПІ» Політологія. Соціологія. Право. № 2(58) (2023)
  7. Громенко С. Джерела російської автократії та української демократії. Частина перша: Русь // Локальна історія. — 10 лютого 2023
  8. Siaroff, Alan (2013). Comparing Political Regimes: A Thematic Introduction to Comparative Politics, Third Edition. University of Toronto Press. ISBN 978-1-4426-0702-6. pp. 237—238. (англ.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]