Вибрана стаття
Волтер Елаяс Дісней — американський художник-мультиплікатор, кінопродюсер, актор озвучування та підприємець. Піонер американської індустрії мультиплікації, який впровадив низку інновацій у виробництво мультфільмів. Як кінопродюсер, Дісней встановив рекорд за кількістю отриманих премій «Оскар»: 22 нагороди, а також за кількістю номінацій на цю премію для однієї особи — 59. Крім того, він був удостоєний двох спеціальних «Золотих глобусів» за особливі досягнення та премії «Еммі». Кілька його робіт були включені до Національного реєстру фільмів Бібліотеки Конгресу, а Американський інститут кіномистецтва визнав їх одними з найкращих фільмів в історії кінематографа.
Волт Дісней з раннього віку проявляв інтерес до малювання. У дитинстві він відвідував уроки мистецтва, а у 18 років почав працювати рекламним ілюстратором. На початку 1920-х він переїхав до Каліфорнії, де разом із братом Роєм заснував студію Disney Brothers Studio (нині відому як The Walt Disney Company). 1928 року Волт Дісней спільно з художником Абом Айверксом створив персонажа Мікі Мауса, який став його першим значним успіхом. У перші роки Дісней сам озвучував цього персонажа. Із розширенням студії він почав активно впроваджувати новаторські технології: синхронний звук, повнокольорову трисмугову технологію «Техніколор», повнометражні мультфільми та технічні вдосконалення кінокамер. Ці інновації знайшли відображення у таких роботах, як «Білосніжка і семеро гномів» (1937), «Піноккіо», «Фантазія» (обидва 1940), «Дамбо» (1941) і «Бембі» (1942), що сприяли розвитку анімаційного кіно. Після Другої світової війни студія Діснея продовжила створювати нові мультфільми та художні фільми, зокрема успішні «Попелюшка» (1950), «Спляча красуня» (1959) і «Мері Поппінс» (1964), останній з яких отримав п'ять «Оскарів».
Добра стаття
Бенджамін Бервелл Джонстон молодший (англ. Benjamin Burwell Johnston Jr.; 15 березня 1926 року, Мейкон, Джорджія, США — 21 липня 2019 року, Дейн, Вісконсін, США) — американський композитор сучасної академічної музики. Бен Джонстон народився 1926 року в Мейконі, Джорджія, США. Він здобув освіту в Коледжі Вільяма і Мері та Консерваторії Цинциннаті. Серед його вчителів були Гаррі Парч, Даріус Мійо та Джон Кейдж. З 1951 по 1983 роки Джонстон викладав композицію та теорію музики в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн. Він є автором понад ста музичних творів, серед яких симфонічний Квінтет для груп, вокальна композиція Sonnets of Desolation, рок-опера «Кармілла», Соната для мікротонового фортепіано, Сюїта для мікротонового фортепіано та десять струнних квартетів.
Бен Джонстон вважається одним з провідних американських композиторів мікротональної музики. Він захопився чистим строєм під впливом учнівства у Гаррі Парча, створюючи музику, засновану на акустично чистих інтервалах, а не на загальноприйнятому рівномірно-темперованому строї. Попри значний внесок в теорію мікроінтерваліки, Джонстон все життя залишався маловідомим композитором, чиї твори зрідка виконувалися на концертах або виходили на музичних альбомах. Його називали найкращим з невідомих композиторів США, а Сьомий струнний квартет Джонстона визнавали одним з найскладніших для виконання музичних творів в історії музики.
Вибраний список
Бібліографія композитора Бена Джонстона містить понад сорока статей за його авторством, які виходили в наукових журналах, енциклопедіях, книгах та інших джерелах.
Бен Джонстон — американський композитор другої половини XX століття, найбільш відомий завдяки написанню мікротонової музики та використанню інтервалів, суттєво менших за пів тону. Окрім написання музичних композицій, протягом всього свого життя Бен Джонстон розповідав про свою музику та творчість інших виконавців, таких як Гаррі Парч або Джон Кейдж, писав музичні тексти, серед яких наукові статті, технічні статті, доповіді та позиційні статті. Його роботи публікувалися у збірках доповідей з конференцій, журналах, науково-популярних книжках, словниках та енциклопедіях.
.jpg)
