Вибрана стаття
Волтер Елаяс Дісней — американський художник-мультиплікатор, кінопродюсер, актор озвучування та підприємець. Піонер американської індустрії мультиплікації, який впровадив низку інновацій у виробництво мультфільмів. Як кінопродюсер, Дісней встановив рекорд за кількістю отриманих премій «Оскар»: 22 нагороди, а також за кількістю номінацій на цю премію для однієї особи — 59. Крім того, він був удостоєний двох спеціальних «Золотих глобусів» за особливі досягнення та премії «Еммі». Кілька його робіт були включені до Національного реєстру фільмів Бібліотеки Конгресу, а Американський інститут кіномистецтва визнав їх одними з найкращих фільмів в історії кінематографа.
Волт Дісней з раннього віку проявляв інтерес до малювання. У дитинстві він відвідував уроки мистецтва, а у 18 років почав працювати рекламним ілюстратором. На початку 1920-х він переїхав до Каліфорнії, де разом із братом Роєм заснував студію Disney Brothers Studio (нині відому як The Walt Disney Company). 1928 року Волт Дісней спільно з художником Абом Айверксом створив персонажа Мікі Мауса, який став його першим значним успіхом. У перші роки Дісней сам озвучував цього персонажа. Із розширенням студії він почав активно впроваджувати новаторські технології: синхронний звук, повнокольорову трисмугову технологію «Техніколор», повнометражні мультфільми та технічні вдосконалення кінокамер. Ці інновації знайшли відображення у таких роботах, як «Білосніжка і семеро гномів» (1937), «Піноккіо», «Фантазія» (обидва 1940), «Дамбо» (1941) і «Бембі» (1942), що сприяли розвитку анімаційного кіно. Після Другої світової війни студія Діснея продовжила створювати нові мультфільми та художні фільми, зокрема успішні «Попелюшка» (1950), «Спляча красуня» (1959) і «Мері Поппінс» (1964), останній з яких отримав п'ять «Оскарів».
Добра стаття
Тугра (тогра; араб. طغراء, тур. tuğra, крим. tuğra) — персональний знак правителя (султана, халіфа, хана, шехзаде), його «підпис», оформлений каліграфічно переплетеними вензелями за спеціальною формулою, що містить ім'я можновладця, ім'я його батька (іноді діда) та титул. Спершу тугру використовували для візування офіційних документів — вона була обов'язковим елементом, що надавав султанським ферманам чи грамотам юридичної сили.
Тугрою користувалися Великі сельджуки, Анатолійські сельджуки, мамелюки, Анатолійські бейліки, султани та шехзаде Османської імперії, а також Кримські хани. Московські царі також мали тугри — для скріплення грамот і послань мусульманським володарям. В Османській імперії тугра з часом набула функції державного герба й почала застосовуватися не лише на документах, а й на будівлях, зброї, одязі, прапорах, державних нагородах, бланках тощо.
Вибране зображення
.jpg)
Вибраний список
Дискографія композитора Бена Джонстона містить понад тридцять музичних альбомів, до яких входили його музичні твори, переважно в складі збірок, на грамофонних платівках або компакт-дисках.
Американський композитор Бен Джонстон почав писати сценічну, камерну та симфонічну музику наприкінці 1940-х років. Після закінчення Коледжу Вільяма і Мері та навчання у Гаррі Парча та Даріуса Мійо на початку 1950-х років, він викладав в Університеті Іллінойсу та писав неокласичну музику для тогочасних академічних музикантів, драматургів та хореографів. Перші твори авторства Джонстона було опубліковано в середині 1960-х років, але широкому загалу його музика стала відома 1970 року, після виходу на лейблі Nonesuch Records грамофонної платівки із записом твору HPSCHD композитора-авангардиста Джона Кейджа та Струнного квартету № 2 Джонстона у виконанні The Composers Quartet; анотацію до альбому написав американський музикознавець Пітер Єтс.
