Вибрана стаття
![Платівка](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a9/Bandershtadt-1-red.jpg/145px-Bandershtadt-1-red.jpg)
«Ми — хлопці з Бандерштадту» — другий студійний альбом львівського гурту «Брати Гадюкіни», вперше виданий 1991 року.
Альбом записано восени 1991 року в київському Будинку звукозапису Укртелерадіокомпанії завдяки наполегливості директорки гурту Олени Мархасьової, яка домовилася про фінансування запису із лейблом «Аудіо Україна». Вісім пісень поєднували панк-рок, регі, блюз-рок та ска, та іронічні тексти галицькою говіркою, написані фронтменом гурту Сергієм Кузьмінським. Концептуальна платівка складалася з червоної та чорної сторін, згідно з кольорами радянського прапору та прапору анархістів, що разом на обкладинці утворювали червоно-чорний революційний прапор ОУН. Альбом висвітлював теми, актуальні для країни, що щойно стала незалежною, як-то патріотизм, комунізм та націоналізм.
Альбом вийшов не на звичних касетах, а на грамофонних платівках, та посів перше місце в Україні за кількістю продажів. Чільна композиція, присвячена львівським батярам, не лише зробила з «Братів Гадюкіних» зірок української рок-музики, але й стала джерелом неологізму «Бандерштадт» (від Бандера + нім. Stadt — «місто»), неформальної назви міста Львів. Кавер-версію цієї пісні записували рок-гурти «Кому вниз» та «Мертвий півень», а на честь «міста Бандери» було засновано фестиваль альтернативної музики «Бандерштат». З часом «Ми — хлопці з Бандерштадту» став вважатися одним із кращих українських альбомів 1991 року.
Добра стаття
![Партитура для фортепіано та голосу](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/af/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.pdf/page1-106px-%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.pdf.jpg)
Держа́вний гімн Украї́ни, або сла́вень, — один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла Україна» на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького, написана у 1862—1863 роках.
1917 року «Ще не вмерла Україна» була проголошена гімном Української Народної Республіки, однак після поразки національно-визвольних змагань її заборонили. Після Другої світової війни гімном Української РСР обрали пісню «Живи, Україно, прекрасна і сильна». Коли тоталітарний радянський режим ослаб, вперше після тривалої заборони «Ще не вмерла Україна» публічно прозвучала на фестивалі «Червона рута» 1989 року.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року «Ще не вмерла Україна» заспівали просто в залі Верховної Ради. Офіційна музична редакція гімну ухвалена 15 січня 1992 року, а текст затверджено законом України «Про Державний гімн України» 6 березня 2003 року.
Вибране зображення
Вибраний список
![Медаль Золота зірка](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/10/Medal_of_Golden_Star_Ukraine.jpg/90px-Medal_of_Golden_Star_Ukraine.jpg)
Це список усіх відомих Героїв України. Звання Герой України — найвища державна нагорода України. Герою України вручається орден «Золота Зірка» або орден Держави. Орден «Золота Зірка» вручається за здійснення визначного геройського вчинку, орден Держави — за визначні трудові досягнення. Одна особа може бути нагороджена кожним з цих орденів не більше одного разу. На 2025 рік жодна особа не була нагороджена двома різними орденами.
Станом на 20 січня 2025 року оприлюднені укази щодо присвоєння звання Героя України 1021 особі. Шести з них було позбавлено звань, ще на трьох рішеннями Ради національної безпеки і оборони України накладено тимчасові санкції у вигляді позбавлення державних нагород. Низка указів 2022—2024 років про присвоєння звання не публікувалася, але з різних джерел відома інформація про присвоєння звання ще щонайменше 25 особам. Таким чином загальна кількість нагороджених — не менше 1046 осіб.