Вікіпедія

Kepler-160

зоря

Кеплер-160 (KOI-456)  — зірка головної послідовності, розташована в сузір'ї Ліри. Має планетну систему, відкриту місією «Кеплер». Зірка дуже схожа на Сонце за масою і радіусом, на червень 2020 року мала дві підтверджені екзопланети та дві непідтверджені.[12]

Kepler-160
Каталожний код Gaia DR2 2102587087846067712[1], KIC 7269974[1], 2MASS J19110565+4252094[1], Kepler-160[1][2], KOI-456[1][2], UCAC4 665-072643[1], Gaia DR3 2102587087846067712[1], TIC 158555483[1] і SPOCS 3679[1]
Сузір'я Ліра
Підлегле тіло Kepler-160bd, Kepler-160cd і Kepler-160dd
Відстань від Землі 939,496 ± 13,5929 парсек[3]
Швидкість обертання зорі 1,7 ± 0,6 км/с[4]
Паралакс 1,0644 ± 0,0154 кутова мілісекунда[3]
Власний рух за схиленням −5,233 ± 0,019 кутова мілісекунда на рік[3]
Власний рух за прямим піднесенням 3,477 ± 0,016 кутова мілісекунда на рік[3]
Радіальна швидкість −21,71 ± 3,93 км/с[5]
Тип змінної зорі обертальна змінна зоря[6][7]
Спектральний клас G5[8]
Видима зоряна величина 14,777 ± 0,04[9]
Світність 1,0084367 ± 0,0496617 L☉[10]
Металічність 0,265[8]
Радіус 1,1178492 ± 0,0150669 сонячний радіус[10]
Діаметр 1 450 000 км[11]
Епоха J2000.0[10][1]
Пряме піднесення 5,022595992711 радіан[3]
Схилення 0,748210398 радіан[3]
Ефективна температура 5649 K[8]
Поверхнева гравітація 25 640 сантиметр на секунду в квадраті[8]

Характеристики

ред.

Кеплер-160 досить стара, у неї не виявлено навколозоряного диска.[13]

Планетна система

ред.

Два перших кандидати в екзопланети в зоряній системі Кеплер-160 були відкриті у 2010 році місією «Кеплер», яка націлена на пошук екзопланет земної групи. У 2014 році вони були підтверджені.[14] Планети Kepler-160b і Kepler-160c не перебувають в орбітальному резонансі, попри те, що співвідношення їх орбітальних періодів близьке до 1:3.

У червні 2020 року астрономи з інституту Макса Планка повідомили про відкриття у системі ще двох кандидатів в екзопланети[15]. Третя кам'яниста планета в придатній для життя зоні виявлена за проходженням перед диском зорі (транзитним методом). Передбачалося, що в системі є ще одна екзопланета-гігант — Kepler-160d.[12]

Kepler-160d не проходить на тлі диска своєї зорі, тому не була помічена в даних попередніх спостережень. Друга нововідкрита планета — KOI-456.04 —, радіус якої оцінюється всього в 1,9 радіуса Землі, причому повний оберт навколо зорі вона робить за 378 діб. Таким чином, KOI-456.04 дуже схожа на Землю як сама по собі, так і за характеристиками своєї зорі. За словами астрономів, досі не було відомо жодної подібної далекої системи[15].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ а б Енциклопедія позасонячних планет — 1995.
  3. ↑ а б в г д е Gaia Early Data Release 3 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2020.
  4. ↑ Brewer J. M., Fischer D. A. Spectral Properties of Cool Stars: Extended Abundance Analysis of Kepler Objects of Interest // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 2018. — Vol. 237, Iss. 2. — P. 38. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.3847/1538-4365/AAD501 — arXiv:1804.00673
  5. ↑ Gaia Data Release 3 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2022.
  6. ↑ Mazeh T. Photometric amplitude distribution of stellar rotation of KOIs--Indication for spin-orbit alignment of cool stars and high obliquity for hot stars // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2015. — Vol. 801, Iss. 1. — P. 3. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/801/1/3 — arXiv:1501.01288
  7. ↑ Rajpaul V., Aigrain S. Inferring probabilistic stellar rotation periods using Gaussian processes // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2017. — Vol. 474, Iss. 2. — P. 2094–2108. — 15 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STX2109 — arXiv:1706.05459
  8. ↑ а б в г Su, Tianhao, Zhang, Li-yun, Long, Liu et al. Magnetic Activity and Physical Parameters of Exoplanet Host Stars Based on LAMOST DR7, TESS, Kepler, and K2 Surveys // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 2022. — Vol. 261, Iss. 2. — 20 p. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.3847/1538-4365/AC7151
  9. ↑ Henden A. VizieR Online Data Catalog: UCAC4 Catalogue (Zacharias+, 2012) — 2012. — Vol. 1322.
  10. ↑ а б в Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
  11. ↑ Howell S. B. Spectroscopy of faint Kepler mission exoplanet candidate host stars // The Astrophysical Journal Letters — IOP Publishing, 2013. — Vol. 771. — P. 107. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1088/0004-637X/771/2/107 — arXiv:1305.0578
  12. ↑ а б René Heller, Michael Hippke, Jantje Freudenthal, Kai Rodenbeck, Natalie M. Batalha. Transit least-squares survey - III. A 1.9 R⊕ transit candidate in the habitable zone of Kepler-160 and a nontransiting planet characterized by transit-timing variations : [арх. 7 червня 2020] : [англ.] // Astronomy & Astrophysics. — 2020-06-01. — Vol. 638. — С. A10. — ISSN 1432-0746 0004-6361, 1432-0746. — DOI:10.1051/0004-6361/201936929.
  13. ↑ S. M. Lawler, B. Gladman. Debris Disks in Kepler Exoplanet Systems : [арх. 6 червня 2020] : [англ.] // ApJ. — 2012-06. — Vol. 752, no. 1. — С. 53. — ISSN 0004-637X. — DOI:10.1088/0004-637X/752/1/53.
  14. ↑ The Extrasolar Planet Encyclopaedia — Kepler-160 b. exoplanet.eu. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  15. ↑ а б Євген Опанасенко (6 червня 2020). У глибокому космосі знайдено копії Землі й Сонця. СЬОГОДНІ. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Kepler-160&oldid=41946401