Перейти до вмісту

YOLO (Сімпсони)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Скорочення YOLO також має інші значення.
Серія «Сімпсонів»
«Живеш лише раз»
англ. YOLO
Гомер летить у костюмі-крило
Гомер летить у костюмі-крило
Гомер летить у костюмі-крило
Сезон №25
Серія №534
Перший показ10 листопада 2013
СценарійМайкл Наборі
Режисер(и)Майкл Полчіно
Виконавчий продюсерЕл Джін
Код виробникаRABF22
Запрошені зірки
Джон Ловітц в ролі Ллевелліна Сінклера
Особливості серії
Політ у заставціПриціл снайпера сканує весь екран і вистрілює у назву серіалу, розбиваючи її на уламки
Напис на білбордіКоліна Санти — черга вже формується! Спрінґфілдський торговий центр — ніколи не йдіть! (англ. «Santa's lap — The line is already forming! — Springfield Mall — Never leave!»)
Напис на дошці«У моєму шкільному розкладі немає прогульних днів» (англ. «My school schedule does not include a bye week»)
Сцена на диваніПародія на фільм «Паралельні світи». Меґґі сидить на дивані, а всі решта намагаються дістатися туди з інших напрямків, але сила тяжіння їх відтягує. Гомер зазнає невдачі і падає крізь стелю в небо.
Хронологія
← Попередня Наступна →
Four Regrettings and a Funeral Labor Pains
Сезон 25
Список серій

«YOLO» (англ. You Only Live Once, укр. «Живеш лише раз») — четверта серія двадцять п'ятого сезону мультсеріалу «Сімпсони», прем'єра якої відбулась 10 листопада 2013 року у США на телеканалі «Fox».

Сюжет

[ред. | ред. код]

Барт і Мілгаус граються разом у Сімпсонів. Незабаром Кірк приїжджає забрати Мілгауса на новому «Mercedes», з номерним знаком «YOLO» (укр. «ЖИЛЕР — Живеш лише раз». Виявляється, що Кірк переживає кризу середнього віку. Пізніше тієї ночі, обговорюючи як недолуго виглядав Кірк, Гомер розуміє, що стиль його життя залишиться незмінним, і впадає в депресію.

Наступного ранку Кент Брокман приїжджає зі своєю новинною командою «6 каналу» до Спрінґфілдської початкової школи. Він бере інтерв'ю у директора Скіннера, щоб викрити постійне списування в школі. Прокручуючи камери, Брокман передає Скіннеру викривальні докази обману (включно із 30 однаковими творами «Моє літо на Косумелі»). Незважаючи на благання Скіннера, Брокман випускає репортаж у той же день.

Тим часом Гомер вирішує кинути скаржитися на своє життя і почати копирсатися в минулому. Він показує Мардж листи і фотографії свого старого іспанського друга за листуванням Едуардо з Барселони. Протягом 5 класу переписувались про свої мрії й амбіції у майбутньому. Мардж вирішує запросити його у Спрінґфілд. Едуардо прибуває, хоча спочатку і здивувався станом (зовнішнім і внутрішнім) Гомера. Едуардо вирішує допомогти втілити всі найбільш реальні дитячі мрії Гомера з його альбому по листуванню.

Наступного дня Гомер та Едуардо готуються здійснити останню дитячу мрію Гомера — літати, як птах надівши костюми-крило. У літаку над Землею Гомер починає сумніватися в ідеї, але Едуардо його виштовхує і вони обоє пливуть по небу Спрінґфілда. Гомер поступово звикає до польоту…

У школі Ліса розробляє рішення шкільного скандалу — «Кодекс честі». Ця пропозиція отримує підтримку як батьків, так і вчителів. Кодекс може стати активним, якщо довіритись учням. Вони присягнуть не обдурювати і видавати обманщиків, ніхто не буде обдурювати систему, бо вони і будуть системою. Через деякий час всі учні успішно його виконують.

Одного разу Лісі випадково дістається рюкзак Барта і вона виявляє, що той списував. Дівчинка розуміє, що якщо вона розповість про це, це підтвердить, що її система з «Кодексом честі» не працює і провалиться. Вона намагається примусити брата у всьому зізнатися. Однак Барт говорить, що зробить так, якщо отримає божий знак. У цей самий момент Гомер несподівано врізається у хмарочос і приземляється прямо на Барта, і хлопчик погоджується із сестрою, за що його карають. Гомера доставляють до загальної лікарні Спрінґфілда, де Едуардо вітає його із втіленням його мрій.

У фінальній сцені Гомер прокидається у своєму ліжку вдома і приходить до висновку, що всі попередні події були лише сном. Однак, з'являється Едуардо і нагадує, що той обіцяв відвезти до аеропорту. Гомер запитує, куди саме його провести, на що Едуардо відповідає: «Іди так далеко, як захоче твоє серце». В результаті, Гомер і Едуардо опиняються в Барселоні…

Цікаві факти і культурні відсилання

[ред. | ред. код]
  • Сюжет серії — пародія на фільм 2007 року «Список останніх бажань»
  • Перед стрибком Гомер зізнається, що його героїнею була не летюча білка Роккі з «Шоу Роккі і Бульвінкля», а акторка яка її озвучувала — Джун Форей.

Ставлення критиків і глядачів

[ред. | ред. код]

Під час прем'єри серію переглянули 4,2 млн осіб з рейтингом 1.8, що зробило її найпопулярнішим шоу на каналі «Fox» тієї ночі[2].

Денніс Перкінс з «The A.V. Club» дав серії оцінку B сказавши, що серія — «великий крок уперед» порівняно з попередньою серією. Він додав: «Якби мені довелося побачити спершу щасливого Гомера, який втілює мрії дитинства, а потім — різні бездарні відсилання на поп-культуру, я б вибрав перше»[3].

Тоні Сокол з «Den of Geek» дав серії три з половиною з п'яти зірок, похваливши відсилання до Джун Форей і «Шоу Роккі і Бульвінкля» і описавши розваги Сімпсонів як «завжди першокласні, що змушують пишатися Джея Ворда [творця „Роккі і Бульвінкля“]»[1].

Сайт «Bubbleblabber» оцінив серію на 6/10[4].

Водночас Тереза Лопес з «TV Fanatic» дала серії дві з половиною з п'яти зірок, сказавши:

Прагнучи залишатися в курсі подій, Сімпсони цього тижня взяли популярну (ну, в даний час популярну) фразу «YOLO». І Ви подумали, що це було б трохи захоплюючим… Натомість, це було ще однією безглуздою та нудною частиною тривалого серіалу[5].

У лютому 2014 року сценариста серії Майкла Наборі було номіновано на премію Гільдії сценаристів Америки в області анімації 2013 року[6].

Згідно з голосуванням на сайті The NoHomers Club більшість фанатів оцінили серію на 3/5 із середньою оцінкою 3,09/5[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The Simpsons: YOLO, Review. Den of Geek (англ.). 11 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  2. ↑ Sunday Final Ratings: ‘Revenge’ & ‘The Simpsons’ Adjusted Down, Plus Unscrambled CBS & Football Numbers - Ratings | TVbytheNumbers. web.archive.org. 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 29 січня 2021. [Архівовано 2013-11-12 у Wayback Machine.]
  3. ↑ The Simpsons: "YOLO". The A.V. Club (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  4. ↑ Green, Gonzo (11 листопада 2013). Review: The Simpsons ‘YOLO’. Bubbleblabber (англ.). Процитовано 29 січня 2021.
  5. ↑ Lopez, Teresa (10 листопада 2013). The Simpsons Review: You Only Die Once. TV Fanatic (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  6. ↑ Milligan, Mercedes (5 грудня 2013). 'Simpsons' & 'Futurama' Dominate WGA Nominations. Animation Magazine (англ.). Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 29 січня 2021.
  7. ↑ R&R Yolo. The No Homers Club (англ.). Процитовано 30 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=YOLO_(Сімпсони)&oldid=44039852