Tu quoque
Tu quoque (укр. і ти також, а сам який) — латинський вираз, яким позначається логічна хиба, котра полягає в спробі дискредитувати позицію опонента, вказуючи на неспроможність діяти послідовно, згідно з його позицією. Цим робиться спроба показати, що критика або заперечення так само стосується людини, яка його робить. Хиба вважається видом атаки ad hominem оскільки зосереджується на атаці на одну зі сторін, а не на твердження.[1]
Схема аргументу Tu quoque:
- Особа А каже твердження X.
- Особа Б стверджує, що дії або попередні заяви А суперечать правді твердження X.
- Тому X є хибним.[2]
Приклад:
Петро: «На основі аргументів, які я представив, очевидно, що з моральної точки зору неправильно використовувати тварин для їжі або одягу».
Дмитро: «Але ви вдягнені в шкіряну куртку, і у вас є сандвіч з запеченою яловичиною в руці! Як ви можете казати, що використання тварин для їжі та одягу це неправильно?».[2]
Це хиба, оскільки моральний характер чи попередні дії противника, як правило, не мають відношення до логіки аргументу.[3] ЇЇ часто використовують як тактику червоного оселедця та вона є особливим випадком хиби ad hominem, яка є категорією хиб, в яких претензії чи аргументи відхиляються на підставі фактів про особу, яка подає чи підтримує скаргу чи аргумент.[1]
Під час суду над нацистським злочинцем Клаусом Барбі суперечливий адвокат Жак Вержес спробував представити те, що визначалося як оборона Tu quoque, тобто, що під час Алжирської війни французькі офіцери, такі як генерал Жак Массу, вчинили військові злочини, подібні до тих, за якими звинувачували Барбі, і тому французька держава не мала морального права судити Барбі. Це заперечення було відхилено судом, який признав Барбі винним.[4]
- ↑ а б Logical Fallacy: Tu Quoque. www.fallacyfiles.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2009.
- ↑ а б Fallacy: Ad Hominem Tu Quoque. Nizkor project. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 24 листопада 2015. [Архівовано 2018-09-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Bluedorn, Nathaniel (2002). The Fallacy Detective. с. 54. ISBN 0-9745315-0-2.
- ↑ Cohen, William «The Algerian War, the French State and Official Memory» pages 219—239 from Réflexions Historiques, Vol. 28, No. 2, Summer 2002 page 230.
- Яценко С. Софістика. — К. : ТОВ «Сік Груп Україна», 2016, 208 с. ISBN 978-617-7092-95-6
- Agassi, Joseph (2008). Rationality and the tu quoque argument. Inquiry. 16 (1–4): 395—406. doi:10.1080/00201747308601691.
- van Eemeren, Frans H.; Houtlosser, Peter (2003). More about Fallacies as Derailments of Strategic Maneuvering: The Case of Tu Quoque. University of Windsor. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 18 грудня 2017.
- Govier, Trudy (1980). Worries About Tu Quoque as a Fallacy. Informal Logic. 3 (3): 2—4. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 18 грудня 2017.
- Shapiro, Irving David (January 2011). Fallacies of Logic: Argumentation Cons (PDF). Etc. 64 (1): 75—86. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2018. Процитовано 18 грудня 2017.
- Marcus, Kenneth L. (2012). Accusation in a Mirror. Loyola University Chicago Law Journal. 43 (2): 357—93. SSRN 2020327. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 18 грудня 2017.
- Tu Quoque Fallacy [Архівовано 26 травня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- Tu quoque fallacy – Internet Encyclopedia of Philosophy (англ.)
