Перейти до вмісту

Russia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мапа Герарда Меркатора «Russia cum Confinijs» 1595 року. «Russia» одночасно виступає назвою як Московського царства, так і Руського воєводства.

Russia (лат. Rvssiae, Rusie, Russie) — екзонім східнослов'янських територій Русі в історичних джерелах.

Першопочатково вживаний виключно в латинських джерелах, пізніше був запозичений іншими мовами зокрема англійською. Після анексії земель Білої Русі (лат. Alba Russia) та ліквідації Руського воєводства, відомого в тому числі як Червона Русь (лат. Russia Rubra), в кінці XVIII ст. остаточно закріпився за східними землями підконтрольними Російській імперії, а в історіографічній літературі дотичої західних земель був витіснений його синонімом — Ruthenia.

Історія

[ред. | ред. код]

Документована номенклатура назв руських земель в західних документах бере свій початок з документів папської канцелярії з кінця XI ст., коли для позначення земель почали використовувати екзонім Russia, а для позначення її мешканців-русинів Rutheni. Назва на руських землях почала поширюватись в часи Галицько-Волинського князівства, зокрема на князівській печатці в форматі лат. Regnum Russiæ[1] / Rusie[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Гравюри

[ред. | ред. код]

Печатки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. XXXI [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.] / Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis[hu]. Tomi IX. Volvmen 4. Ab Anno Christi 1367—1374. Budae, 1834. — 1004 S.
  2. Regnum Rusie, S. 263, «C. XXVI. De alia divisione Scithie» (nach Paulinus Minorita, De mapa mundi (1320). Ms. Biblioteca Apostolica Vaticana lat. 1960 fol. 16v) / Anna Dorothee von den Brincken. «… ut describeretur universus orbis». Zur Universalkartographie des Mittelalters, S. 249—278 in: Albert Zimmermann (Hrsg.), Methoden in Wissenschaft und Kunst des Mittelalters [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.] / Mediävistentagung, vom Thomas-Institut der Universität Köln veranstaltet im Jahre 1968 (Miscellanea Mediaevalia [Архівовано 1 липня 2018 у Wayback Machine.], Tom 7), De Gruyter, Berlin, 1970. — 358 S.

Література

[ред. | ред. код]