G (латиниця)
G | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Латинська абетка | ||||||||||
A | B | C | D | E | F | G | ||||
H | I | J | K | L | M | N | ||||
O | P | Q | R | S | T | U | ||||
V | W | X | Y | Z | ||||||
Додаткові і варіантні знаки | ||||||||||
À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | ||||
Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | ||||
Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | ||||
Č | Ɗ | Ď | Ð,ð | Ɖ,ɖ | Đ,đ | È | ||||
É | Ê | Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | ||||
Ə | Ɠ | Ĝ | Ğ | Ġ | Ģ | Ƣ | ||||
Ɡ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | Î | Ï | ||||
Ī | Į | İ | I | IJ | Ĵ | Ķ | ||||
Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | Ł | Ĺ | ||||
Ľ | Ŀ | LJ | Ñ | Ń | Ņ | Ň | ||||
N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | NJ | Ò | Ó | ||||
Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | Œ | ||||
Ơ | Ƥ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | ||||
Ɽ | ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | ||||
Š | Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | ||||
Ʈ | T̈ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | ||||
Ŭ | Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | ||||
Ẋ | Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | ||||
Ẕ | Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž |
G, g («ґе») — сьома літера латинського алфавіту, присутня практично в усіх графічних системах на його основі.
Літера g впроваджена до латинської абетки в докласичний період як графічний варіант літери c: для розрізнення звуків /ɡ/ і /k/, що доти позначалися однією c. Винахідником літери вважається вільновідпущеник Спурій Карвілій Руґа (Spurius Carvilius Ruga)[1], перший римлянин, який відкрив приватну школу (близько 230 р. до н. е.). У цей час запозичена ще з етруського алфавіту k виходить з ужитку, а c, що передавала /ɡ/ і /k/, починає передавати тільки /k/ (у будь-яких позиціях).
Положення літери g в абетці Руґи вказує на те, що абетковий порядок, пов'язаний з числовими значеннями букв згідно з грецькою системою, зберігав важливість і в III ст. до н. е. Згідно з деякими письмовими свідченнями, у ранній латинській абетці сьомою літерою була z, вилучена десь на початку III ст. до н. е. цензором Аппієм Клавдієм, який знайшов її безсмачною і чужоземною[2].
Часто, але не завжди, позначає звук [g] — дзвінкий м'якопіднебінний проривний приголосний.
Називається в латинській та німецькій мовах «ґе», у французькій мові — «же», в англійській мові — «джі», в іспанській мові — «хе».
Літера g використовувалася в деяких системах українського правопису для передачі звука /g/, який зараз позначається буквою ґ[3] (gраты, gроно, проgресъ, Gанжа, Gалаgанъ). У 19 столітті цю літеру вживали Амвросій Метлинський (1839), Левко Боровиковський («Байки й прибаютки», 1852), Пантелеймон Куліш («Граматка», 1857, та ін.), видавці журналу «Основа» (1861—1862), упорядник збірника «Українські приказки, прислів'я і таке інше» М. Номис (1864). Останнім прихильником цього варіанту запису був харківський літератор М. Лободовський, який 1910 р. обстоював латинську літеру, бо «і чепурна, і навчає чужої мови букву».
- У біохімії — символ гліцину і гуанозину, також тип білка (G-білки).
- В астрономії — префікс попереднього позначення комет, астероїдів і малих планет, відкритих з 1 по 15 квітня будь-якого року.
- У міжнародній системі номерних знаків транспортних засобів — позначення Габону.
- У музиці — літерне позначення ноти соль.
- У фізиці — гравітаційна стала.
- У фізиці — одиниця прискорення, викликаного гравітацією.
- ₲ — символ парагвайського гуарані.
- У масонській символіці літеру пов'язують з Богом (God, Gott) і геометрією.
- У мовах програмування G — мова програмування, що використовується в LabVIEW.
- У фінансах — на Нью-Йоркській фондовій біржі позначає компанію «Gillette».
- У поштових індексах перша буква: в Канаді позначає провінцію Квебек; у Великій Британії — Глазго.
- У кіно G — рейтинг General audiences по системі рейтингів Американської кіноасоціації — «Фільм демонструється без обмежень»
В юнікоді прописна G записується U+0047 , а мала g — U+0067.
Код ASCII для великої G — 71, для малої g — 103; або у двійковій системі 01000111 та 01100111, відповідно.
Код EBCDIC для великої G — 199, для малої g — 135.
NCR код HTML та XML — «G» та «g» для великої та малої літер відповідно.
Фонетичний алфавіт НАТО | код Морзе | ||
Golf | |||
Морський прапорний сигнал | Семафорна абетка | Американська мова жестів (ASL) | Шрифт Брайля |
- ↑ Gnanadesikan, Amalia E. (13 вересня 2011). The Writing Revolution: Cuneiform to the Internet (англ.). John Wiley & Sons. ISBN 9781444359855.
- ↑ Encyclopaedia Romana. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ Лащенко Христина. Вживання букв ґ/кг (чи інших написань) в історичному розвитку мови [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.]. — Перекладацька Майстерня 2000—2001.
- Lewis and Short Latin Dictionary: G [Архівовано 4 листопада 2015 у Wayback Machine.](англ.)