Пол Скоулз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Пол Скоулз
Пол Скоулз
Пол Скоулз
Особисті дані
Повне ім'я Пол Скоулз / англ. Paul Scholes[1]
Народження 16 листопада 1974(1974-11-16) (50 років)
  Солфорд, Велика Британія
Зріст 171 см[2][3][4][5]
Вага 70 кг
Прізвисько Рудий Принц, Мовчазний Герой
Громадянство  Англія
Позиція півзахисник
Номер 22
Юнацькі клуби
1991—1993 «Манчестер Юнайтед»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994—2011 Англія «Манчестер Юнайтед» 466 (102)
2012—2013 Англія «Манчестер Юнайтед» 33 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1997—2004 Англія Англія 66 (14)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2011–2012 Англія «Манчестер Юнайтед» (резерв, помічник)
2014 Англія «Манчестер Юнайтед» (помічник)
2019 Англія «Олдем Атлетік»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Пол Ско́улз (англ. Paul Scholes; нар. 16 листопада 1974, Солфорд, Англія) — англійський футболіст. Усю кар'єру провів у клубі «Манчестер Юнайтед», виступав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Скоулз представляв збірну Англії з футболу з 1997 по 2004. Брав участь у Євро 2000 і Євро 2004, а також у ЧС 1998 і ЧС 2002. Зіграв понад 100 матчів за збірну.[6][7]

Скоулз з'явився у стартовому складі «Юнайтед» 676 разів, що робить його 4-им у рейтингу гравців, які найбільше всіх грали за клуб. Після Райана Гіґґза (862), Боббі Чарльтона (759) і Білла Фоулкса (688).

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Скоулз народився у Столфорді, графстві Великий Манчестер. Батьки Стюард і Марина Скоулз. Сім'я переїхала в Ленглі в області Мідлтон, теж у Великому Манчестері, коли йому було 18 місяців.[8] Там вчився у навчальній школі, захоплювався футболом. Дитиною грав за клуб «Ленглі Фурровз». Скоулз також досяг успіху у крикеті. У віці 14 років почав тренуватися з «Манчестер Юнайтед».[8]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Скоулз не був членом молодіжної команди «Юнайтед», яка виграла молодіжний Кубок Ліги 1992. Та команда включала у себе майбутніх зірок футболу — Девіда Бекхема, Нікі Батта, Гарі Невілла і Раяна Гіггза. Але він був частиною команди, яка вийшла до фіналу цього турніру наступного року, поряд з Філом Невіллом.[9] Скоулз став професіоналом 23 липня 1993 і йому був виданий номер 24. Але він не прорвався до першої команди у сезоні 1994—1995. Хоча зіграв за резерв 17 матчів і забив 5 м'ячів.

Його дебют відбувся 21 вересня 1994, де він забив зразу два м'ячі у матчі проти «Порт Вейл» у Кубку Футбольної Ліги Англії. Його дебют у Прем'єр Лізі відбувся через три дні. Він вийшов у матчі проти «Іпсвіч Таун», який закінчився з рахунком 3-2 і Скоулз забив один гол. Ще 2 голи він записав на свій рахунок 10 грудня у матчі проти «Квінз Парк Рейнджерс». Він забив ще раз у переможному матчі проти «Коверті Сіті» 1 травня.[10]

У 1995-96 після того, як Марк Г'юз перейшов до «Челсі», Скоулз отримав більше можливостей з'являтись у стартовому складі. Скоулз (змінивши номер на 22) забив 14 голів в усіх турнірах, коли «Юнайтед» став першою англійською командою, яка виграла Прем'єр Лігу двічі.[11] Він взяв ще одну медаль чемпіонату 1996—1997 (змінивши ще раз номер своєї футболки на 18), але забив тільки 3 голи у 16 матчах.

Скоулз грав на позиції півзахисника і атакуючого півзахисника у сезоні 1997-98, замість Роя Кіна, який травмував коліно. Тоді «МЮ» залишився без титулу чемпіона. Тільки в другий раз з початку 90-х років.[12]

У сезоні 1998—1998 Скоулз грав ключову роль в команді, яка виграла Прем'єр Лігу, Кубок Англії і Лігу Чемпіонів УЄФА. Він забив один з двох голів проти «Ньюкасла» у фіналі Кубка Англії. І також проти «Інтера» у чвертьфінальному матчі Ліги Чемпіонів. Він вийшов на заміну у півфінальному матчі проти туринського «Ювентуса»[13]. Сер Алекс Фергюсон замінив ним Нікі Бута. У цьому матчі він отримав жовту картку, яка стала другою за 2 матчі, і тому він пропустив фінальний матч з «Баварією (Мюнхен)» через дискваліфікацію.[14]

У 2001-02 «Манчестер Юнайтед» завершив підписання півзахисника Аргентини Хуана Себастьяна Верона.[15] Для того, щоб використовувати Скоулза і Верона, Сер Алекс Фергюсон перейшов на схему складу 4-4-1-1. Скоулз грав роль під нападаючим Рудом ван Ністельроєм, тоді як Рой Кін і Верон у центрі півзахисту.[16] На Євро арені Скоулз змінювався позицією з Кіном і разом з Вероном грав у центрі.[17] Не зважаючи на часту зміну позиції Рудий Принц вдало пристосовувався до такої системи.

Скоулз домігся свого найбільшого показника по забитим голам у 2002-03. Тоді від його ноги у ворота суперника залетіло 20 голів. У наступному році 14. Він допоміг команді потрапити до фіналу Кубка Англії у 2005, але вони втратили перемогу, коли воротар «Арсеналу» Єнс Леманн відбив останній пенальті.

У другій половині сезону 2005-06 був виключений зі складу команди через проблеми з зором. Причиною затуманення очей не було визначено, тому викликало побоювання, що він закінчить кар'єру. Але він подолав проблему по закінченню сезону і з'явився у останньому матчі проти «Чарльтон Атлетик». Як повідомлялось «зір Скоулза не повністю налагодився».[18]

Пол Скоулз

22 жовтня 2006 року у матчі проти Ліверпуля, який закінчився 2-0 і в якому він забив 1 гол — Пол Скоулз приєднався до гравців Юнайтед, які зіграли більше 500 матчів. Він став вже дев'ятим таким гравцем.

Скоулз був видалений у матчі з «Ліверпулем» 3 березня 2007 за відмашку рукою. Це було перше видалення з 5 квітня 2005 року.[19] Місяць після цього він був відправлений у роздягальню чвертьфінального матчу ЛЧ з «Ромою».

23 серпня 2007 обирався до Зали Слави англійського футболу, але у кінцевому рахунку глядачі проголосували за Денніса Бергкампа.[20]

Скоулз і Оуен Харгрівз.

Скоулз пошкодив зв'язки коліна під час тренування напередодні матчу ЛЧ з київським «Динамо» 23 жовтня 2007 і вибув з ладу до кінця січня 2008. Він повернувся, вийшовши на заміну у переможному матчі проти «Тоттенхем Хотспур». Четвертий раунд Кубка Англія завершився з рахунком 3-1.

23 квітня 2008 Скоулз зіграв свій 100-й матч ЛЧ — проти «Барселони». Цей матч закінчився з рахунком 0-0, але у 101 матчі-відповіді Скоулз забив переможний м'яч з дальньої дистанції і вивів «Юнайтед» до фіналу турніру.[21] У фіналі проти «Челсі» він отримав травму і жовту картку після зіткнення з Клодом Макелеле. Був замінений на Раяна Ґіґґза і не брав участі у серії пенальті, яка завершилась з рахунком 6-5. Перемогу приніс Едвін ван дер Сар відбивши останній пенальті. Ця перемога принесла МЮ третій в історії кубок ЛЧ.

Скоулз все-таки був обраний до Зали Слави англійського футболу у 2008 році.[22][23] У грудні 2008 Скоулз оприлюднив інформацію про те, що завершить свою кар'єру протягом двох років."[24]

24 січня 2009 Пол забив свій перший гол у сезоні проти «Тоттенхема» у Кубку Англії з-за меж штрафного майданчика.[25] А 18 лютого забив перший гол у новому сезоні чемпіонату. Воротар «Фулхема» Марк Шварцер не зміг відбити його дальній постріл.[26] 22 квітня він зіграв шестисотий матч за клуб, зігравши проти Портсмута. Матч завершився перемогою «червоних дияволів» з рахунком 2-0.

27 січня 2010 Скоулз забив свій перший гол за 7 років у Кубку Ліги у матчі проти «Манчестер Сіті».[27] 16 лютого 2010 Скоулз забив свій третій гол у сезоні Ліги Чемпіонів у матчі з «Міланом»; це був перший виїзний гол Юнайтед проти них. Цей матч приніс першу перемогу МЮ над Міланом на виїзді, а також зробив Скоулза першим гравцем, який забив «Інтеру» і «Мілану» на стадіоні «Сан-Сіро». 6 березня 2010 Скоулз став 19 гравцем чемпіонату Англії, який забив 100 голів, а також третім після Раяна Ґіґґза і Вейна Руні у складі «Юнайтед».100 гол він забив у матчі з «вовками» — це був єдиний гол, який приніс перемогу.[28] 16 квітня 2010 Скоулз підписав новий контракт на рік і це означає, що він буде у клубі до кінця сезону 2010—2011.[29] 17 квітня 2010 Скоулз забив гол на останній хвилині проти «МС» і це був чудовий спосіб відзначити підписання нового контракту. Цей гол також був другим у двох останніх матчах-дербі проти своїх міських суперників.[30]

У червні 2010 Скоулз оголосив про свій намір завершити виступи наприкінці сезону 2010-11.[31] Однак, через місяць, сказав, що поновить контракт, якщо він буде показувати гарний футбол і робити вдало те, що вимагає від нього тренер.[32]

Скоулз почав сезон 2010—2011 на високому рівні. Отримав звання Героя Матчу Суперкубка Англії проти «Челсі» 8 серпня.[33] А через 8 днів у першому матчі сезону Прем'єр Ліги проти «Ньюкасла» асистував 2 голи. Матч завершився домашньою перемогою 3-0.[34] Перший м'яч у сітку він відправив у матчі про «Фулхема» 22 серпня і це був його 150 гол за «Юнайтед».[35] За яскравий початок сезону Скоулз був удостоєний винагороди Гравця Серпня.[36]

У 2011 завершив професіональну кар'єру[37]. Але, на прохання сера Алекса Фергюсона, легендарний півзахисник «Манчестер Юнайтед» повернувся до складу Червоних Дияволів, де знову дебютував на 59 хвилині у матчі проти «Манчестер Сіті» у Кубку Англії[38].

Кар'єра у збірній

[ред. | ред. код]

Скоулз дебютував за збірну Англії у товариському матчі 1997 року проти збірної ПАР, який закінчився з рахунком 2-1 на «Олд Траффорді». І він був включений до складу на Чемпіонат світу 1998. Англія була у групі з Колумбією, Тунісом і Румунією. У першій грі проти Тунісу він забив гол дальнім пострілом у верхній кут.

27 березня 1999 зробив хет-трик у матчі з Польщею. У кваліфікації до Євро-2000 забив обидва голи проти збірної Шотландії, який закінчився 2-1. Це дало Англії участь у турнірі в Бельгії і Нідерландах.

Скоулз став видним гравцем півзахисту, тому першим потрапив до складу на ЧС 2002. Але після турніру Скоулз побачив спад у своїй грі, тому що тренер Свен-Йоран Ерікссон розміщав його на лівому фланзі півзахисту, щоб Стівен Джеррард і Френк Лемпард грали в парі у центрі.[39] Скоулз оголосив про відхід зі збірної в серпні 2004, посилаючись на його сімейне життя і свою футбольну кар'єру за «Манчестер Юнайтед», як важливіші.[40]

Після того, як Ерікссон відійшов від збірної у липні 2006 — пішла розмова про повернення, під новим керівником Стівом Маклареном. Але нічого не вийшло.[41] У травні 2010 Маклерена замінив Фабіо Капелло, який просив Скоулза повернутися напередодні ЧС 2010. Але гравець відхилив пропозицію, кажучи, що він вважав за найкраще провести час зі своєю сім'єю.[42]

Матчі і голи за збірну

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Англія Англія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
24/05/1997 Манчестер Англія Англія 2 – 1 ПАР ПАР товариський матч -
4/06/1997 Нант Італія Італія 0 – 2 Англія Англія товариський матч 1
10/06/1997 Париж Бразилія Бразилія 1 – 0 Англія Англія товариський матч -
10/09/1997 Лондон Англія Англія 4 – 0 Молдова Молдова товариський матч 1
15/11/1997 Лондон Англія Англія 2 – 0 Камерун Камерун товариський матч 1
22/04/1998 Лондон Англія Англія 3 – 0 Португалія Португалія товариський матч -
23/05/1998 Лондон Англія Англія 0 – 0 Саудівська Аравія Саудівська Аравія товариський матч -
15/06/1998 Марсель Англія Англія 2 – 0 Туніс Туніс ЧС 1998 - 1-й етап 1
22/06/1998 Тулуза Румунія Румунія 2 – 1 Англія Англія ЧС 1998 - 1-й етап -
26/06/1998 Ланс Колумбія Колумбія 0 – 1 Англія Англія ЧС 1998 - 1-й етап -
30/06/1998 Сент-Етьєн Аргентина Аргентина 2 – 2
(4 - 3 п.п.)		 Англія Англія ЧС 1998 - 1/8 фіналу -
5/09/1998 Стокгольм Швеція Швеція 2 – 1 Англія Англія Відбір до ЧЄ 2000 -
10/10/1998 Лондон Англія Англія 0 – 0 Болгарія Болгарія Відбір до ЧЄ 2000 -
14/10/1998 Люксембург Люксембург Люксембург 0 – 3 Англія Англія Відбір до ЧЄ 2000 -
10/02/1999 Лондон Англія Англія 0 – 2 Франція Франція товариський матч -
27/03/1999 Лондон Англія Англія 3 – 1 Польща Польща Відбір до ЧЄ 2000 3
5/06/1999 Лондон Англія Англія 0 – 0 Швеція Швеція Відбір до ЧЄ 2000 -
8/09/1999 Варшава Польща Польща 0 – 0 Англія Англія Відбір до ЧЄ 2000 -
13/11/1999 Глазго Шотландія Шотландія 0 – 2 Англія Англія Відбір до ЧЄ 2000 2
17/11/1999 Лондон Англія Англія 0 – 1 Шотландія Шотландія Відбір до ЧЄ 2000 -
23/02/2000 Лондон Англія Англія 0 – 0 Аргентина Аргентина товариський матч -
27/05/2000 Лондон Англія Англія 1 – 1 Бразилія Бразилія товариський матч -
31/05/2000 Лондон Англія Англія 2 – 0 Україна Україна товариський матч -
3/06/2000 Валлетта Мальта Мальта 1 – 2 Англія Англія товариський матч -
12/06/2000 Ейндговен Португалія Португалія 3 – 2 Англія Англія ЧЄ 2000 - 1-й етап 1
17/06/2000 Шарлеруа Англія Англія 1 – 0 Німеччина Німеччина ЧЄ 2000 - 1-й етап -
20/06/2000 Шарлеруа Англія Англія 2 – 3 Румунія Румунія ЧЄ 2000 - 1-й етап -
2/09/2000 Париж Франція Франція 1 – 1 Англія Англія товариський матч -
7/10/2000 Лондон Англія Англія 0 – 1 Німеччина Німеччина Відбір до ЧС 2002 -
11/10/2000 Гельсінкі Фінляндія Фінляндія 0 – 0 Англія Англія Відбір до ЧС 2002 -
28/02/2001 Бірмінгем Англія Англія 3 – 0 Іспанія Іспанія товариський матч -
24/03/2001 Ліверпуль Англія Англія 2 – 1 Фінляндія Фінляндія Відбір до ЧС 2002 -
28/03/2001 Тирана Албанія Албанія 1 – 3 Англія Англія Відбір до ЧС 2002 1
25/05/2001 Дербі Англія Англія 4 – 0 Мексика Мексика товариський матч 1
6/06/2001 Афіни Греція Греція 0 – 2 Англія Англія Відбір до ЧС 2002 1
15/08/2001 Лондон Англія Англія 0 – 2 Нідерланди Нідерланди товариський матч -
1/09/2001 Мюнхен Німеччина Німеччина 1 – 5 Англія Англія Відбір до ЧС 2002 -
5/09/2001 Ньюкасл-апон-Тайн Англія Англія 2 – 0 Албанія Албанія Відбір до ЧС 2002 -
6/10/2001 Манчестер Англія Англія 2 – 2 Греція Греція Відбір до ЧС 2002 -
10/11/2001 Манчестер Англія Англія 1 – 1 Швеція Швеція товариський матч -
13/02/2002 Амстердам Нідерланди Нідерланди 1 – 1 Англія Англія товариський матч -
17/04/2002 Ліверпуль Англія Англія 4 – 0 Парагвай Парагвай товариський матч -
21/05/2002 Согвіпхо Південна Корея Південна Корея 1 – 1 Англія Англія товариський матч -
26/05/2002 Кобе Камерун Камерун 2 – 2 Англія Англія товариський матч -
2/06/2002 Сайтама Англія Англія 1 – 1 Швеція Швеція ЧС 2002 - 1-й етап -
7/06/2002 Саппоро Аргентина Аргентина 0 – 1 Англія Англія ЧС 2002 - 1-й етап -
12/06/2002 Осака Нігерія Нігерія 0 – 0 Англія Англія ЧС 2002 - 1-й етап -
15/06/2002 Ніїґата Данія Данія 0 – 3 Англія Англія ЧС 2002 - 1/8 фіналу -
21/06/2002 Фукурой (Сідзуока) Англія Англія 1 – 2 Бразилія Бразилія ЧС 2002 - чвертьфінал -
12/10/2002 Братислава Словенія Словенія 1 – 2 Англія Англія Відбір до ЧЄ 2004 -
16/10/2002 Саутгемптон Англія Англія 2 – 2 Північна Македонія Північна Македонія Відбір до ЧЄ 2004 -
12/02/2003 Лондон Англія Англія 1 – 3 Австралія Австралія товариський матч -
29/03/2003 Вадуц Ліхтенштейн Ліхтенштейн 0 – 2 Англія Англія Відбір до ЧЄ 2004 -
2/04/2003 Сандерленд Англія Англія 2 – 0 Туреччина Туреччина Відбір до ЧЄ 2004 -
22/05/2003 Дурбан ПАР ПАР 1 – 2 Англія Англія товариський матч -
3/06/2003 Лестер Англія Англія 2 – 1 Чорногорія Чорногорія товариський матч -
11/06/2003 Мідлсбро Англія Англія 2 – 1 Словенія Словенія Відбір до ЧЄ 2004 -
20/08/2003 Іпсвіч (Англія) Англія Англія 3 – 1 Хорватія Хорватія товариський матч -
11/10/2003 Стамбул Туреччина Туреччина 0 – 0 Англія Англія Відбір до ЧЄ 2004 -
18/02/2004 Фару Португалія Португалія 1 – 1 Англія Англія товариський матч -
1/06/2004 Манчестер Англія Англія 1 – 1 Японія Японія товариський матч -
5/06/2004 Манчестер Англія Англія 6 – 1 Ісландія Ісландія товариський матч -
13/06/2004 Лісабон Франція Франція 2 – 1 Англія Англія ЧЄ 2004 - 1-й етап -
17/06/2004 Коїмбра Англія Англія 3 – 0 Швейцарія Швейцарія ЧЄ 2004 - 1-й етап -
21/06/2004 Лісабон Хорватія Хорватія 2 – 4 Англія Англія ЧЄ 2004 - 1-й етап 1
24/06/2004 Лісабон Португалія Португалія 2 – 2
(6 - 5 п.п.)		 Англія Англія ЧЄ 2004 - чвертьфінал -
Усього Матчів 66 Голів 14

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Перший досвід тренерської роботи отримав протягом 2011—2012 років, під час паузи в ігровій кар'єрі, працював помічником головного тренера резервної команди «Манчестер Юнайтед». Згодом, протягом частини 2014 року, виконував аналогічну функцію у тренерському штабі основної команди манкуніанців.

11 лютого 2019 року очолив тренерський штаб команди четвертого за силою англійського дивізіону «Олдем Атлетік», в якій пропрацював лише до 14 березня того ж року. За цей час команда встигла провести сім матчів, у яких здобула лише одну перемогу.

Восени 2020-го на один місяць став тренером Солфорд Сіті з ліги 5-го рівня.

Кар'єрна статистика

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]
Клуб Сезон Перм'єр-ліга Кубок Англії Кубок Ліги Ліга Чемпіонів Інше[43] Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Манчестер Юнайтед 1994-95 17 5 3 0 3 2 2 0 0 0 25 7
1995-96 26 10 2 1 1 2 2 1 0 0 31 14
1996-97 24 3 2 2 2 1 4 0 1 0 33 6
1997-98 31 8 2 0 1 0 7 2 1 0 42 10
1998-99 31 6 6 1 1 0 12 4 1 0 51 11
1999-2000 31 9 - 0 0 11 3 3 0 45 12
2000-01 32 6 0 0 0 0 12 6 1 0 45 12
2001-02 35 8 2 0 0 0 13 1 1 0 51 9
2002-03 33 14 3 1 6 3 10 2 0 0 52 20
2003-04 28 9 6 4 0 0 5 1 1 0 40 14
2004-05 33 9 6 3 2 0 7 0 1 0 49 12
2005-06 20 2 0 0 0 0 7 1 0 0 27 3
2006-07 30 6 4 0 0 0 11 1 0 0 45 7
2007-08 24 1 3 0 0 0 7 1 0 0 34 2
2008-09 21 2 2 1 3 0 6 0 3 0 35 3
2009-10 28 3 0 0 2 1 7 3 1 0 38 7
2010-11 16 1 1 0 0 0 3 0 1 0 21 1
2011–12 17 4 2 0 0 0 2 0 0 0 21 4
2012–13 16 1 3 0 0 0 2 0 – 21 1
Всього 499 107 49 13 21 9 134 26 15 0 718 155

Статистика на 23 січня 2011[44]

Міжнародна

[ред. | ред. код]
Збірна Сезон
Матчі Голи
Англія
1997 5 3
1998 9 1
1999 6 5
2000 10 1
2001 10 3
2002 11 0
2003 8 0
2004 7 1
Всього 66 14

[45][46]

Досягнення

[ред. | ред. код]

Клуб

[ред. | ред. код]

Манчестер Юнайтед

Міжнародні

[ред. | ред. код]

Юнацька збірна Англії

Англія

  • Турнір де Франс 1997

Індивідуальні

[ред. | ред. код]
  • «Джимі Мерфі» Молодий гравець року (1): 1992-93
  • «Гравець Місяця» Прем'єр Ліги (4): Січень 2003, Грудень 2003, Жовтень 2006, Серпень 2010
  • «Команда Року» за версією PFA (3): 2000-01, 2002-03, 2006-07
  • Нагорода за 10 сезонів Прем'єр Ліги (1992-93 до 2001-02): «Команда Десятиліття»
  • Англійський Зал Слави: 2008

Дисципліна

[ред. | ред. код]

За свою кар'єру Скоулз отримав 84 жовтих і 4 червоних карток у Прем'єр Лізі, що робить його четвертим гравцем у рейтингу штрафників.[6] Він також отримав 26 карток у ЛЧ. Цей показник найбільший в порівнянні з будь-якими іншими гравцями.[7] Арсен Венгер висловлювався на цю тему так:

Для мене Скоулз ніколи не був чесним гравцем. Він має так звану чорну сторону, яка мені не дуже подобається. Я поважаю його, як гравця високого класу, але мені не подобаються деякі його дії на полі

Стиль гри

[ред. | ред. код]

Зінедін Зідан одного разу сказав: «Мій найжорсткіший опонент? Скоулз. Він, безсумнівно, найвеличніший гравець свого покоління». Тьєррі Анрі сказав: «Без сумніву найкращим футболістом Прем'єр Ліги повинен бути Скоулз. Він знає, як робити..все». У той час, як Марчелло Ліппі помітив: «Всебічний півзахисник, який володіє якістю і характером». Нинішній напарник по команді Нані хвалить Скоулза: « Він найкращих півзахисник, якого я коли-небудь бачив. Він може пасувати, забивати лівою, правою, головою — він може робити все, що завгодно».

У лютому 2010 півзахисник «Барселони» Хаві оцінив Скоулза, як найкращого півзахисника двох останніх десятиліть. Він сказав про англійця:

Він зразок для наслідування, і я дійсно маю на увазі що він найкращий за останні 15, 20 років. Він захоплюючий, він вміє все: робити гольові передачи, забивати,він сильний, він не втрачає м'яч, має гарне бачення поля. Якщо він був іспанцем, можливо, був би оцінений більш високо. Гравці люблять його.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Скоулз астматик[47] і страждав від хвороби Осгуда— Шлаттера, проблема з коліном, яка впливає на атлетів.

Одружився зі своєю любов'ю дитинства[48] Клер у лютому 1999 і має трьох дітей: Аррон, Алисія і Айден.[49][50][51] Сім'я живе у Садделворсі.

Скоулза описують як «сором'язливу людину, яка проводить життя футболіста стереотипно». Сам Скоулз описує свій ідеальний день так: «Тренування вранці, забрати дітей зі школи, пограти з ними, попити чай, покласти їх у ліжко, а потім подивитись трохи телевізор».

У кінці кар'єри сказав

Я хочу подякувати нашим уболівальникам за ту підтримку, яку вони мені надавали протягом всієї кар'єри, а також хотів сказати спасибі всім тренерам і гравцям, з якими мені довелося попрацювати за ці роки. Але більше всіх я вдячний серу Алексу. З тих пір, як я прийшов клуб, він завжди був дуже відкритий зі мною. Я впевнений, що під його керівництвом команда виграє ще чимало трофеїв.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Hugman, Barry J. (2005). The PFA Premier & Football League Players' Records 1946–2005. Queen Anne Press. с. 548. ISBN 1852916656.
  2. ↑ Barnes, Justyn; Bostock, Adam; Butler, Cliff; Ferguson, Jim; Meek, David; Mitten, Andy; Pilger, Sam; Taylor, Frank OBE; Tyrrell, Tom (2001). The Official Manchester United Illustrated Encyclopedia. London: Manchester United Books. с. 109, 112. ISBN 0-233-99964-7.
  3. ↑ Hugman, Barry J. (2009). The PFA Footballers' Who's Who 2009-10. Edinburgh: Mainstream Publishing. с. 369. ISBN 978-1-84596-474-0.
  4. ↑ Rollin, Glenda; Rollin, Jack, ред. (2009). Sky Sports Football Yearbook 2009-2010. Headline. с. 502. ISBN 978-0-7553-1948-0.
  5. ↑ Player Profile – Paul Scholes. Архів оригіналу за 16 серпня 2010. Процитовано 28 січня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  6. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 16 серпня 2010. Процитовано 1 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 1 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ а б Paul Scholes on Langley. BBC. 7 квітня 2002. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 1 квітня 2022. (англ.)
  9. ↑ Oliver, Pete (12 червня 2003). Old Trafford band of brothers prepare for split. The Scotsman. Процитовано 19 грудня 2008.
  10. ↑ http://sporting-heroes.net/football-heroes/displayhero_club.asp?HeroID=43439
  11. ↑ Maxwell, Ian (17 грудня 2008). Spccoer Milestones. Процитовано 17 січня 2009.[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ Club Trophy Room. ManUtd.com. Manchester United. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 16 квітня 2009.
  13. ↑ United's glorious comeback. BBC News. 21 April 1999.
  14. ↑ Hodges, Vicki (21 травня 2008). Champions League final: Paul Scholes deserves European Cup success, says David Beckham. London: The Daily Telegraph. Процитовано 8 листопада 2008.
  15. ↑ Veron seals £28.1m Man Utd move. BBC News. 12 July 2001.
  16. ↑ Scholes caught in two minds. BBC News. 7 November 2001.
  17. ↑ Winter, Henry (22 October 2001). United aim for right balance. The Daily Telegraph. London.
  18. ↑ Bartram, Steve (1 листопада 2006). Scholes still troubled by vision problems. Manchester United. Процитовано 19 грудня 2008.
  19. ↑ O'Shea stuns Anfield [Архівовано 2007-10-18 у Wayback Machine.]. ESPNsoccernet (3 March 2007). Retrieved on 19 December 2008.
  20. ↑ Hall of Fame. BBC Sport. 29 серпня 2007. Процитовано 29 серпня 2007.
  21. ↑ McNulty, Phil (18 вересня 2008). Man Utd 1–0 Barcelona (agg 1–0). BBC Sport. Процитовано 15 квітня 2009.
  22. ↑ Galvin, Robert (18 вересня 2008). Paul Scholes Hall of Fame Profile. Football Hall of Fame. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 16 листопада 2008.
  23. ↑ Austin, Simon (20 травня 2008). Why Scholes is Man Utd's talisman. BBC Sport. Процитовано 13 жовтня 2008.
  24. ↑ McDonnell, David (24 липня 2008). Paul Scholes reveals he plans to retire from Manchester United in two years. The Daily Mirror. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 грудня 2008.
  25. ↑ Hughes, Ian (24 January 2009). Man Utd 2–1 Tottenham. BBC Sport. Процитовано 18 February 2009.
  26. ↑ Sanghera, Mandeep (18 February 2009). Man Utd 3–0 Fulham. BBC Sport. Процитовано 18 February 2009.
  27. ↑ McNulty, Phil (27 січня 2010). Man Utd 3–1 Man City. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 27 січня 2010.
  28. ↑ Lyon, Sam (6 березня 2010). Wolves 0–1 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 06 березня 2010.
  29. ↑ Paul Scholes signs new one-year contract with Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 16 квітня 2010. Процитовано 16 квітня 2010.
  30. ↑ McNulty, Phil (17 квітня 2010). Man City 0–1 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 17 квітня 2010.
  31. ↑ Paul Scholes to retire at the end of the season. The Guardian. London: The Guardian. 24 червня 2010. Процитовано 24 червня 2010.
  32. ↑ Paul Scholes hints at extending Man Utd playing career. BBC Sport. British Broadcasting Company. 14 липня 2010. Процитовано 14 липня 2010.
  33. ↑ Man Utd boss Alex Ferguson praises Paul Scholes display. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 8 серпня 2010. Процитовано 8 серпня 2010.
  34. ↑ Chowdury, Saj (16 серпня 2010). Man Utd 3-0 Newcastle. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 16 серпня 2010.
  35. ↑ Dawkes, Phil (22 серпня 2010). Fulham 2-2 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 22 серпня 2010.
  36. ↑ Scholes is Barclays Player of the Month. PremierLeague.com. Premier League. 10 вересня 2010. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 вересня 2010.
  37. ↑ http://www.manutd.ru/news/13211/
  38. ↑ Скоулз повертається в Манчестер Юнайтед. «Корреспондент». 8 січня 2012. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  39. ↑ Dickinson, Matt (4 серпня 2004). Retirement of Scholes adds to England woe. London: Times Online. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 19 лютого 2009.
  40. ↑ Dickinson, Matt (3 серпня 2004). Scholes quits England. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 19 лютого 2009.
  41. ↑ Bernstein, Joe (23 липня 2006). Scholes's England U-turn. Daily Mail. London: Mail Online. Процитовано 19 лютого 2009.
  42. ↑ Fabio Capello makes surprise England World Cup choices. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 11 травня 2010. Процитовано 11 травня 2010.
  43. ↑ Includes other competitive competitions, including the FA Community Shield, UEFA Super Cup, Intercontinental Cup, FIFA Club World Cup
  44. ↑ Paul Scholes. StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
  45. ↑ Paul Scholes International. National-Football-Teams.com. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
  46. ↑ Paul Scholes International Games. The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
  47. ↑ Athletes with asthma. BBC Sport. 21 October 2002. Процитовано 13 жовтня 2008.
  48. ↑ Jackson, Jamie (18 травня 2008). Simply the best. The Observer.
  49. ↑ Rich, Tim (24 July 2008). Manchester United fans have two years to savour Paul Scholes. The Independent. Retrieved on 25 March 2009.
  50. ↑ Northcroft, Jonathon (26 September 2004). New goals for Scholes. The Sunday Times. Retrieved on 25 March 2009.
  51. ↑ Boshoff, Alison (21 травня 2008). The War of the WAGSKIS: The real battle for Moscow. London: The Daily Mail. Процитовано 19 грудня 2008.
Пол Скоулз
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
CMNS: Пол Скоулз у Вікісховищі?

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пол_Скоулз&oldid=43638790