Духмяноцвіт
| Духмяноцвіт | |
|---|---|
.jpg)
| |
| духмяноцвіт запашний (Osmanthus fragrans) — типовий вид | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Маслинові (Oleaceae) |
| Рід: | Духмяноцвіт (Osmanthus) Lour., 1790 |
 Вікісховище: Osmanthus
| |
Духмяноцвіт[1]; османт (Osmanthus) — рід квіткових рослин родини маслинові (Oleaceae). Об'єднує приблизно 28 видів[2], більшість з яких є ендеміками Східної Азії (Китай, Корея, Японія, Індокитай) та Гімалаїв. Деякі види поширені на Кавказі, Новій Каледонії, Суматрі. Висота — від 2 до 12 м. Вічнозелене дерево. Цвіте навесні, влітку й восени. Квітки до 1 см, у формі малих волоті, із сильним приємним запахом. Плід — маленька однонасінна ягода темного кольору, розміром 10—15 мм. У східноазійських країнах називається «корицевим деревом» (кит. і яп. 木樨), або «корицевим цвітом» (кит. і яп. 桂花). Поширена назва (з помилковою передачею латинських іменників) — «османтус».
В Україні зростає два види: духмяноцвіт запашний (Osmanthus fragrans) і духмяноцвіт різнолистий (Osmanthus heterophyllus) — у садах, парках, скверах Південного берега Криму[1][3].
- ↑ а б Osmanthus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Osmanthus Lour.. Plants of the World Online / Kew Science. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 12.12.2020.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 245.
- Історія розвитку латинської мови та її роль у формуванні міжнародної наукової термінології. [1]
- Балалаєва О.Ю. Латинська мова та основи ботанічної систематики : навч. посібник / О.Ю. Балалаєва, І.І. Вакулик. – К. : Фітосоціоцентр, 2012. – 324 с.