Перейти до вмісту

Нісмичі

Координати: 50°33′56″ пн. ш. 24°7′10″ сх. д. / 50.56556° пн. ш. 24.11944° сх. д. / 50.56556; 24.11944
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Нісмичі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Шептицький район
Тер. громада Сокальська міська
Код КАТОТТГ UA46120110300081247
Основні дані
Населення 174
Площа 0,519 км²
Густота населення 335,26 осіб/км²
Поштовий індекс 80013
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°33′56″ пн. ш. 24°7′10″ сх. д. / 50.56556° пн. ш. 24.11944° сх. д. / 50.56556; 24.11944
Водойми Варяжанка
Місцева влада
Адреса ради 80013, Львівська обл., Шептицький р-н, с.Хоробрів, вул.Шевченка,50
Староста Сава Володимир Йосипович
Карта
Нісмичі. Карта розташування: Україна
Нісмичі
Нісмичі
Нісмичі. Карта розташування: Львівська область
Нісмичі
Нісмичі
Мапа
Мапа

Нісмичі (до 1993 року — Подільське[1])— село в Україні, у Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 174 особи.

На деяких картографічних ресурсах досі позначене за своєю старою назвою, як Подільське.

Історія

[ред. | ред. код]
Нісмичі на мапах
Нісмичі на австрійській військово-топографічній мапі 1779–1783 років
Нісмичі на російській військово-топографічній мапі 1867—1879 років (рос. дореф.)

Понад 100 років Нисмичі були прикордонним селом Австро-Угорщини.

Місцева греко-католицька церква Успення Пр. Богородиці була дерев'яною, зведена в 1712 р., відремонтована в 1927 р., була парафіяльною, належала до Варяжського деканату Перемишльської єпархії.

На 01.01.1939 в селі проживало 440 мешканців, з них 410 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 євреїв[2]. Село входило до гміни Хоробрув Сокальського повіту Львівського воєводства Польської республіки.

Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі[3]. 16-20 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Нісмичів на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 51 українця[3]. У селі залишився 21 поляк[3].

За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 172 98.85%
білоруська 2 1.15%
Усього 174 100%

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A036?rdat1=09.02.2009&vf7551=613[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 81.
  3. а б в г Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних