Ноторикт
| Ноторикт | |
|---|---|
| |
| Notoryctes typhlops | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Інфраклас: | Сумчасті (Marsupialia) |
| Ряд: | Ноториктоподібні (Notoryctemorphia) |
| Родина: | Ноториктові (Notoryctidae) |
| Рід: | Ноторикт (Notoryctes) Stirling, 1891 |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Notoryctes
| |
Ноторикт, або сумчастий кріт[1] (Notoryctes) — рід ссавців з підкласу сумчастих, єдиний рід ряду ноториктоподібні (Notoryctiformes). Родове ім'я утворене від грец. νῶτος — «спина» і грец. ὀρύκτης — «копач»[2].
Рід Ноторикт є єдиним родом родини ноториктових (Notoryctidae) та ряду ноториктоподібних (Notoryctiformes).
Включає два види, які населяють піщані ґрунти в посушливих частинах північно-західної та у центральній Австралії:
- «Ноторикт північний» (Notoryctes caurinus)[3][4], або «північно-західний сумчастий кріт» (Notoryctes typhlops)
- «Ноторикт південний», або «південний сумчастий кріт» (Notoryctes caurinus).
Родина Notoryctidae, окрім сучасного роду Notoryctes, містить вимерлий рід †Naraboryctes з єдиним відомим видом †Naraboryctes philcreaseri.
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 150–205 мм, довжина хвоста: 15—40 мм, середня вага: 180 г (максимальна відома для самців: 360, самиць: 326)[5].
Опис. Живе під землею і тому має відповідні пристосування до способу життя. Очі рудиментарні, покриті шкірою, безлінзові, і, як зазначено у імені виду N. typhlops (грец. typhlops означає «сліпий»), нефункціональні. Ніздрі вузькі. Зубна формула: I 4-3/3, C 1/1, P 2/3, M 4/4 = 44-42, але різці варіюють в кількості. Передні кінцівки кремезні, кігті пальців три і чотири сильно збільшені і функціонують разом, як лопата, інші пальці зменшені. Центральний три пальці задніх ступнів мають збільшити кігті. Малий перший палець має ніготь, і п'ятий палець рудиментарний. Шерсть довга і тонко текстурована, розрізняються за кольором від сріблясто-білої до жовтувато-червоної[6].
Сумчастий кріт, мабуть, не такий підземний, як справжній кріт (Talpa). Він може прорити нору на порівняно невелику відстань, а потім вийти і переміщуватися по поверхні, просуваючи себе головним чином задніми лапами і залишаючи своєрідний потрійний слід, утворений двома задніми ногами і хвостом. Під час риття він часто рухається на відстані близько 8 см під поверхнею, але потім може зануритися вертикально на глибину більше 2,5 м. Активний, боязкий, мабуть солітарний, схильний однаково і до денної й до нічної діяльності. Один полонений екземпляр виявився надзвичайно активним і пересувався безперервно по його житлу в пошуках їжі. Його ніс завжди був звернений вниз. Він засинав раптом кілька разів і прокидався так само раптово, щоб відновити свою гарячкову діяльність. Незважаючи на появу високого нервування, він, здавалося, не обурювався триманню в руках, в такому становищі навіть швидко споживав молоко, а потім раптом знову засинав. Наявна інформація свідчить про те, що найкращою поживою для нього є личинки деяких жуків і метеликів, а також мурахи й насіння[5].
Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=20[7].
- ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 249.
- ↑ [1]
- ↑ В австралійській глибинці сфотографували рідкісного сумчастого крота. // Автор: Каталіна Маркуш. 09.04.2024
- ↑ Українські назви не усталені і у спеціальній літературі відсутні!
- ↑ а б Ronald M. Nowak Walker's marsupials of the world — JHU Press, 2005, pp. 133–134
- ↑ Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski Mammalogy / Jones & Bartlett Learning, 2010, p. 98
- ↑ Stephen J. O'Brien, Joan C. Menninger, William G. Nash Atlas of mammalian chromosomes / John Wiley and Sons, 2006, p. 35
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
