Ниновичі
| село Ниновичі | |
|---|---|
 Церква Св. Юрія, 1892 р. Світлина 2017 р.
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Шептицький район |
| Тер. громада | Сокальська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120110290081358 |
| Основні дані | |
| Населення | 112 |
| Площа | 0,989 км² |
| Густота населення | 113,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80013 |
| Телефонний код | +380 3257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°32′24″ пн. ш. 24°8′8″ сх. д. / 50.54000° пн. ш. 24.13556° сх. д. |
| Водойми | річка Варяжанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80013, Львівська обл., Шептицький р-н, с. Хоробрів, вул. Шевченка, 50 |
| Староста | Сава Володимир Йосипович |
| Карта | |
  Ниновичі | |
 Ниновичі | |
| Мапа | |
| |
Ниновичі — село в Україні, у Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 112 осіб.
В радянський час село було перейменовано на Дружелюбівка. В 1993 р. відновлено історичну назву Ниновичі.
За спогадами старожилів села Володимира Федини і Марії Блонської, колись Ниновичі називалися Млиновичі, бо ще вдавнину за селом на річці Варяжанці був млин. Згодом місцевий пан нібито назвав село Ниновичами, на честь свого сина Нина.
Понад 100 років Ниновичі були прикордонним селом Австро-Угорщини.
Станом на 1880 р. в Ниновичах налічувалось 387 мешканців, серед яких 30 римо-католиків, решта — греко-католики[1]. Наявна нині дерев'яна церква Св. Юрія була зведена у 1880 р.[2] Була дочірньою церквою від парафії Нісмичі Варязького деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви.
У міжвоєнний період в селі діяли початкова школа, читальня товариства Просвіта, працювала українська кооператива і цегельня.
В 1946 р. жителі села були примусово виселені до Радянського Союзу, оскільки село відійшло до Польщі. 6-15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Ниновичів на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 49 українців[3]. У селі залишилося 12 поляків[3].
За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР[3]. Частина колишніх мешканців змогли повернутися до рідного села.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 112 | 100% |
- ↑ Slownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Архів оригіналу за 16 березня 2018.
- ↑ Церква Св. Юрія 1880. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 26 жовтня 2019.
- ↑ а б в Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
