Коч (екіпаж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Візок з Коча за гравюрою 1568 року

Коч (через пол. kocz від угор. kocsi)[1] — вид старовинного екіпажа. У СУМ-11 і в Словарі української мови Б. Д. Грінченка це слово тлумачиться як «різновид коляски, фаетона»[2][3]. Кочі відомі з XVI століття і вважаються першими екіпажами, спорядженими ресорами[4]. Батьківщиною кочів є Угорщина, з місцем походження пов'язана і їхня назва: візництвом на таких екіпажах у XV—XVI століттях на ділянці між Будою та Пештом і Віднем займалися мешканці поселення Коч[5]; назва виникла внаслідок скорочення угор. kocsi szeker («кочський візок»)[1]. З угорської мови слово проникло до багатьох мов Європи: від нього походять нім. Kutsche, ісп., порт. і фр. coche, англ. coach та ін. Окрім того, від Kutsche утворене слово «кучер»[1].

Кузов перших кочів був плетеним з вербового пруття, з дерев'яною основою. Підвіска первісно влаштовувалася таким чином: на кожній осі ближче до коліс встановлювалися дві стійки з кільцями, до кілець стійок на ланцюгах чи шкіряних ременях підвішувався за кути кузов. Центри передньої і задньої осей з'єднувалися балкою-підтокою. Над кузовом влаштовувався куполоподібний дах, часто підтримуваний стовпцями, дверець не було. Коч міг умістити 6-8 осіб, упрягали в нього, залежно від регіону і наявних потреб, від 2 до 6 коней. Кочі багатих людей пишно вбиралися різьбленням, позолотою, завісами і кутасами. В Україні кочі використовували заможні верстви населення (пор. Шевченкове: «Із коча пан мій вилізає І посила за молодим…»).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. Коч // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Коч // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Strona główna. www.wynalazki.mt.com.pl. Архів оригіналу за 9 листопада 2007. Процитовано 24 листопада 2017. (пол.)
  5. Le Robert. Dictionnaire historique de la langue française. Troisième édition. Paris. 2000. (фр.)

Посилання

[ред. | ред. код]