Перейти до вмісту

Кашлик

Координати: 58°08′58″ пн. ш. 68°31′14″ сх. д. / 58.14942° пн. ш. 68.52048° сх. д. / 58.14942; 68.52048
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кашлик
58°08′58″ пн. ш. 68°31′14″ сх. д. / 58.14942° пн. ш. 68.52048° сх. д. / 58.14942; 68.52048
Країна Росія
РозташуванняPreobrazhenkad
Типнаселений пункт
городище і археологічна пам'ятка

Кашлик. Карта розташування: Росія
Кашлик
Кашлик
Кашлик (Росія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
На карті Гергарда Меркатора, опублікованій в 1595 році, місто (і регіон) Sibier розташований на лівій притоці річки Об. Меркатор правильно розмістив Сибір близько 58 ° північної широти

Кашлик (Сибір, Сибір, Сібер, Ібер, Іскер) — місто, столиця Сибірського ханства. Існувало на правому березі Іртиша біля місця впадінні річки Сибірки, 17 км вище сучасного Тобольська. Нині пам'ятка археології «Кучумове городище»[1].

Історія міста

[ред. | ред. код]

Місто Іскер виникло ще до монгольської навали. Територія міста, як і вся земля Сибіру, неодноразово була заселена різними племенами і народами, імовірно, починаючи з епохи бронзової доби (I тисяча років до нашої ери). Свого часу цю землю називали «Кашлик», а також «Сибір» — від назви стародавнього народу Сабірів, що колись заселяли територію Зауралля.[2]

До початку XIII століття Іскер був уже значним поселенням.[3] За повідомленнями джерел, в 1224 році серед інших володінь Чингісхан передав в улус Джучі також і «Ібірь-Сибір».[4]

Іскер був столицею Сибірського ханства з кінця XV до початку XVI століття.

Марджані Шігабутдін стверджував, що в XIII столітті в Кашлику перебувала ставка Шиба, п'ятого сина Джучі і онука Чингісхана, засновника улусу Шиба й роду засновників Сибірського ханства Шібанідів.[5]

Вперше місто згадують в 1367 році на карті братів Франциска і Домініка Піццигані, де воно є під назвою Sebur[6]. Через 8 років під тією ж назвою вказано в Каталонському атласі.[7]

У 1495 році Мухаммед Тайбуга (Махмет), розгромивши своїх супротивників Шібанідів, переніс столицю з Чинги-Тури до Кашлика. У 1563 році Шібаніди в особі хана Кучума повернули собі владу, але столиця залишилася в Кашлику.

26 жовтня 1582 року, після поразки сибірського війська в битві при Чуваському мисі, місто зайняв Єрмак Тимофійович. Напередодні заняття його жителі і сам хан Кучум спішно втекли в Ишимські степи. За переказами, козаки знайшли тут багату здобич. Після загибелі Єрмака в місті знову намагалася утвердитися династія тайбугінів в особі Сейд Ахмеда (Сейд Ахмат, Сейтек, Сейдяк), що знайшла підтримку в Казахського ханства. Але після полону в 1588 році в Тобольську Сейд Ахмеда і «царя Салтана» (казахського царевича Ураза-Мухаммеда) Кашлик запустів і став розвалюватися, почасти руйнувала річка Іртиш.

На початку XX століття місто являти собою купу цегли і каменів, порослих дерном і деревами.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Етнічно змішаний склад населення Сибірського ханства відбився і на назві його столиці:

  • Кашлик (тюрк.) — фортеця, укріплене поселення, родинно широко відомому терміну «кишлак». Мовою сибірських татар «Кишлик» означає «зимовий», «зимник».
  • Искер (обсько-угорський.) — від йіс — «старий» і кер (кар) — «місто». Цей же корінь зустрічається в назвах Сиктивкар, Кудимкар. Варіант — від татарського «позові» або тюркського «Ескі» — старий, древній.
  • Сибір (темного походження) — 1. На ім'я Сабіров, угорських міфологічних персонажів, від назв на кшталт Тяпар-вош («тяпарське містечко»), в значенні, близькому російському « Чудское городище», «занедбане поселення колишніх жителів місцевості». 2. Від монгольських слів Сібері — «чистий», «гарний» або Шібірь — «болото».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. История Сибири с древнейших времён до наших дней, Ленинград, 1968, cited after The Great Soviet Encyclopedia, 3rd Edition (1970—1979).
  2. Петрухин В. Я., Раевский Д. С. Очерки истории народов России в древности и раннем средневековье. — М. : Знак, 2004. — С. 416. — ISBN 5-94457-107-1. (рос.)
  3. Левашова В. П. О городищах Сибирского юрта // Советская археология, 1950. — № 13. — С. 341—351. (рос.)
  4. Краткая история сибирских татар. Архів оригіналу за 26 Серпня 2011. Процитовано 23 Червня 2020.
  5. Атласи Х. История Сибири. — С. 43. [Архівовано 25 Червня 2020 у Wayback Machine.]
  6. Егоров В. Л. Глава третья. Города Золотой Орды и некоторые вопросы экономической географии государства // Историческая география Золотой Орды в XIII-XIV вв. — М. : Наука, 1985. — 11 000 прим.
  7. Buchon J. A.[en]. Troisième carte // Notice d'un atlas en langue catalane, manuscrit de l'an 1375 conservé parmi les manuscrits de la Bibliothèque royale sous le numèro 6816, fonds ancien, in-folio maximo. — 2nd. — Paris : Imprimerie royale, 1839. — P. 131.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]