Південний Кавказ

Південний Кавказ
Континент	Азія
Країна	Грузія,  Вірменія і  Азербайджан
У межах природно-географічного об'єкта	Кавказ
Спільний кордон із	Середній Схід
Південний Кавказ у Вікісховищі

Півде́нний Кавка́з, інколи — Закавка́ззя (абх. Аладатәи Кавказ, азерб. Cənubi Qafqaz, вірм. Անդրկովկաս, груз. სამხრეთი კავკასია, ос. Фæскавказ, Хуссар Кавказ) — регіон, розташований на південь від Головного, або Вододільного, хребта Великого Кавказу. До Закавказзя відносяться велика частина південного схилу Великого Кавказу, Колхідська низовина і Куранська западина, Карабаське нагір'я, Джавахетсько-Вірменське нагір'я, Талиські гори з Ленкоранською низовиною. В межах Закавказзя розташовані три міжнародно визнані країни — Грузія, Азербайджан і Вірменія. Межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Ісламською Республікою Іран та Туреччиною. На заході омивається Чорним морем, а на сході Каспійським морем.

Історія

Південний Кавказ, як і весь Кавказ, — важливий геополітичний регіон, з глибокої давнини представляв сполучну ланку між країнами Сходу і Заходу і знаходився на перехресті торгових шляхів між Середнім Сходом і Європою, міграційних хвиль, армій завойовників, що прагнули опанувати стародавніми і середньовічними державами Закавказзя. Широкі були торгові та культурні зв'язки цих держав між собою і з суміжними країнами Європи та Сходу — Іраном, Індією, Китаєм тощо. Тут в IX—VI століттях до н. е. розташовувалася одна з найдавніших держав світу — Урарту, що охоплювала в період своєї могутності все Вірменське нагір'я, а ближче до нашої ери — Колхидське царство, Кавказька Албанія. Від стародавніх цивілізацій залишилися шедеври архітектури, видатні літературні пам'ятники.

Наявність родючих земель, водних ресурсів і м'якого клімату сприяла створенню розвиненого сільського господарства — зрошуваного землеробства, пасовищного тваринництва. Торгівля призводила до розвитку ремесел, будівництва міст, розвитку транспорту.

З іншого боку, багаті землі постійно привертали увагу сильних і войовничих сусідів — спочатку це була Римська імперія, потім — Візантія, араби. У XIII–XV століттях — татаро-монголи і Тамерлан. Потім Закавказзя стала об'єктом суперництва між Персією і Османською імперією.

Середньовіччя було часом нескінченних війн, геноциду, работоргівлі, феодальних розбратів і спустошливих походів чужоземних завойовників. Особливо жорстоко південні сусіди обходилися з християнами — грузинами та вірменами. Трохи легше було народам, що прийняли іслам.

Знайдений в Еблі (сучасне городище Тель-Мардіх, Сирія) унікальний клинописний архів XXIV ст. до н. е. свідчить про сталий імпорт благородних металів з Південного Кавказу.

Південний Кавказ у складі СРСР

На загальносоюзному рівні використовувалися ті економічні переваги, які має у своєму розпорядженні Закавказзя— високий гідроенергетичний потенціал, наявність родовищ залізних і поліметалевих руд, нафти, можливості для розвитку курортно-санаторного господарства, плодівництва і виноградарства, виноробства, чаївництва, пасовищного тваринництва.

В той самий час рівень розвитку продуктивних сил залишався недостатнім для повного використання людських ресурсів, особливо в сільській місцевості, що приводило до відтоку населення в міста і за межі Закавказзя; значну частку місцевої економіки складала економіка тіньова, що приводило до украй високого рівня корупції місцевої радянської, партійної і господарської номенклатури, правоохоронних і судових органів; культивувалася система кланів, що розподіляли між собою пости в радянській і господарській ієрархії; існувало значне майнове розшарування серед населення.

Події кінця 1980-х — початки 1990-х років також продемонстрували провал національної політики КПРС, направленої на нівеляцію рівня соціально-економічного розвитку радянських націй і формування нової спільності, — радянського народу. Лібералізація політичного життя і розвиток гласності привели до різкого підйому націоналізму, до якого керівництво республік виявилося не готовим. Почалася ланцюгова реакція: виникнення націоналістичних організацій і партій, Народних фронтів — висунення політичних вимог, включаючи вимоги незалежності — спроби заспокоєння, арешти, судові процеси над націоналістичними лідерами — демонстрації протесту — застосування озброєного насильства з боку влади для розгону демонстрацій (Тбілісі) — введення військ з метою зупинити хвилю національно-визвольного руху, (Баку) — пред'явлення вимог на здійснення декларованого в конституціях права на самовизначення — багатотисячні потоки біженців і переміщених осіб (Вірменія — НКАО Азербайджан) — національні погроми, грабунки, вбивства (Сумгаїтський погром, вірменський погром в Баку, Нагірний Карабах, Вірменія) — застосування озброєних сил для придушення погромів — численні жертви серед мирного населення — ліквідація національних автономій (Абхазія, Південна Осетія, НКАО) — пред'явлення місцевими парламентами претензій до центрального керівництва і звинувачень в бездіяльності і/або підтримці одній зі сторін у конфлікті — ухвалення рішень про вихід зі складу СРСР.

Південний Кавказ після розпаду СРСР

Сучасна мапа Південного Кавказу

Події в Південному Кавказі зіграли важливу роль в розвалі Радянського Союзу. До цього моменту влада в закавказьких республіках вже знаходилася в руках радикальних націоналістичних лідерів, а з отриманням незалежності вони дістали доступ і до запасів зброї на складах і військових базах Закавказького військового округу. Частини радянських озброєних сил, дислоковані тут, в основному складалися з місцевого населення. Для управління складною бойовою технікою (авіація, ППО, танки) терміново набиралися найманці, зокрема з Росії і України. Все було готово для регіональних конфліктів. 1992—1993 роки були ознаменовані кровопролитними конфліктами між Азербайджаном, Вірменією і Нагірним Карабахом, Грузією та Абхазією, Грузією і Південною Осетією.

Азербайджан — єдина держава Південного Кавказу, що зуміла забезпечити більш-менш прийнятний рівень життя для свого населення коштом поки що не повністю вироблених і знов відкритих нафтогазових родовищ. Істотна частина валютних доходів поступає в республіку від численних громадян Азербайджану, що займаються економічною діяльністю в Росії. Побудований Основний експортний нафтопровід Баку–Тбілісі–Джейхан, який забезпечить Азербайджану альтернативний вихід на світові ринки збуту вуглеводнів. Проте Азербайджан не контролює частину своєї території — Нагірний Карабах (колишня НКАО), а також повністю або часткові сім прилеглих районів Азербайджану (включаючи територію між НКАО і Вірменією — «Лачинський коридор»); посилює соціально-економічну ситуацію наявність декількох сотень тисяч біженців, вигнаних з місць постійного мешкання у Вірменії, і внутрішніх переселенців з окупованого Карабаху і прилеглих до нього районів республіки. Вірменія повністю блокована і не має власних транспортних виходів на зовнішній світ. Залізниця через Грузію перекрита на грузино-абхазькій межі. Економіка республіки в занепаді. Країна з початку 1990-х перебуває у стані війни. Грузії доводиться вирішувати цілий клубок взаємозв'язаних проблем — економіка зруйнована, курортне чорноморське узбережжя недоступне, у внутрішній Грузії соціальну напруженість підсилює присутність декількох сотень тисяч біженців з Абхазії.

Держави Південного Кавказу

Прапор	Герб	Мапа	Назва офіційна назва	Назва державною мовою	Форма правління	Валюта	Столиця	Площа	Населення
			Азербайджан Азербайджанська республіка	азерб. Azərbaycan (Azərbaycan Respublikası)	Республіка	Азербайджанський манат	Баку	86 600	9 496,6
			Вірменія Республіка Вірменія	вірм. Հայաստան (Հայաստանի Հանրապետություն)	Республіка	Вірменський драм	Єреван	29 743	2 970,5
			Грузія Республіка Грузія	груз. საქართველო (საქართველოს რესპუბლიკა)	Республіка	Ларі	Тбілісі	69 700	4 570,9

Невизнані держави

•  Нагірно-Карабаська Республіка
•  Південна Осетія
•  Республіка Абхазія

Російські військові об'єкти на Південному Кавказі

• Азербайджан
  • РЛС «Габала»
• Грузія
  • угрупування миротворчих сил в Абхазії (близько 1600 осіб), штаб в Сухумі
  • угрупування миротворчих сил в Південній Осетії (близько 600 осіб), штаб в Цхінвалі
• Вірменія
  • 102-а військова база в Гюмрі

Див. також

• Кавказ
• Північний Кавказ

Ресурси Інтернету

• Caucasian Review of International Affairs — an academic journal on the South Caucasus
• Caucasus Analytical Digest — Journal on the South Caucasus
• Transcaucasia (The Columbia Encyclopedia article)