Демогоргон
| Демогоргон | |
|---|---|
 Медіафайли у Вікісховищі |
| Частина серії статей на тему: |
| Давньогрецька міфологія |
|---|
 Кадм бореться з драконом, амфора, Лувр, Париж |
|
 Категорія •  Портал •  Портал |
Демогорго́н (англ. Demogorgon) чи Демогано́н (лат. Daemoganon) — табуйоване ім'я демона підземного світу з античних текстів. Приписується до грецької міфології, хоча воно, імовірно, виникло в IV столітті внаслідок неправильного прочитання переписувачем коментаря до латинської поеми I ст. Ім'я в такому разі є спотвореним словом деміурго́н (грец. δημιουργόν, творець).
Найпоширеніша наукова точка зору виводить ім'я Демогоргон, яке вперше згадується в коментарі Лактанція Плацидуса (близько 350–400 рр. н. е.) з латинської поеми I ст. н. е. «Тебаїда» (Фіваїда) Публія Папінія Стація[1]. Воно виникло наслідок неправильного прочитання переписувачем коментаря IV століття грецького слова грец. δημιουργόν (dēmiourgón, у формі знахідного відмінку від грец. δημιουργός, «деміург»)[2].
Коментар Лактанція Плацидуса, що спирається на посилання до більш ранніх відомих йому рукописів став найпоширенішим середньовічним коментарем до цієї поеми Стація і передається у більшості ранніх видань до 1600 р[3]. Коментар помилково приписувався іншому Лактанцію, християнському авторові Луцію Целію Фірміану Лактанцію, хоча коментатор, схоже, був прихильником мітраїзму[4].
В коментарях до «Тебаїди» (Фіваїди) Демогоргон з'являється як «верховна істота троїстого світу» (лат. triplicis mundi summum). В одному рукописі автор говорить про Стація:
|
«Dicit deum Demogorgona summum, cuius scire nomen non licet» (Він каже, що бог Демогоргон, владика, імені якого не дозволено знати)[5]. |
|
Демогоргон ніде не згадувався до Лактанція жодним письменником, язичником чи християнином. Однак, існує кілька різних рукописних традицій, у тому числі така, що дозволяє більшості критичних редакторів вказувати на «демоіргон», як на певну форму помилки грецького «деміургон».
В X столітті Демогоргон згадується у серії коротких приміток до «Фарсалії» Марка Аннея Лукана відомих як «Довідник з Лукана» (лат. Adnotationes super Lucanum), що входив до «Бернських коментарів» Лукана (італ. Commenta Bernensia)[6].
В XIV ст Боккаччо в своїй визначній ''«Genealogia Deorum Gentilium»''[en] посилається на загублені зараз роботи Теодонтія[en][7] (лат. Theodontius) та визнаний візантійський твір цього майстра «Афінський Пронапід», як на авторитетне джерело того, що Демогоргон є попередником усіх богів.
Історик мистецтва Жан Сезнец[en] (англ. Jean Seznec) доводив — «Демогоргон — це граматична помилка від „стань богом“»[8].
Варіанти назв, наведені науковцем Рікардом Янке (Ricardus Jahnke), включають латинські «demoirgon», «emoirgon», «demogorgona», «demogorgon», причому перший критичний редактор Фрідріх Лінденброг (Фрідрікус Тіліоброга — Fridericus Tiliobroga) використав «δημιουργόν» (dēmiourgón), як прототип у 1600 році.
Інші теорії виводять назву від поєднання слів грец. δαίμων — англ. daemon (демон, як в ранньому середньовіччі називали духів узагалі) та грец. γοργός (gorgós) — швидкий або грец. Γοργών (Gorgṓn) — горгони давньогрецькі чудовиська, вперше засвідчені в Теогонії Гесіода[9].
Демогоргон зображувався християнськими письменниками як демон пекла. Джон Мілтон в своїй поемі «Утрачений рай» «англ. Paradise Lost» (II. 966.) писав:
|
|
«Оркус і Адес, і страшне ім’я Демогоргона» |
|
Однак, Мілтон мав на увазі не мешканців християнського Пекла, а неоформлений простір, де панує Хаос разом з Ніччю. В епічній поемі Мілтона Сатана проходить цим регіоном, подорожуючи з Пекла на Землю.
У Крістофера Марлоу в III сцені його п'єси «Доктор Фауст[en]» (між 1589 та 1592) ім'я Демогоргона промовляє Фауст, викликаючи Мефістофеля латинським заклинанням.
Голландський демонолог XVI століття Йоганн Вейєр описав Демогоргона як володаря долі в ієрархії пекла[10].
Згідно з роботою італійського поета XVI ст Лудовіко Аріосто «I Cinque Canti» (1516)[11], Демогоргон має чудовий храмовий палац у горах Імаво (сучасні Гімалаї), куди кожні п'ять років богині Долі та духи викликаються, щоб з'явитись перед ним і дати звіт про свої дії. Вони подорожують повітрям різними дивними засобами, і нелегко знайти відмінності між цим збором та відьомським шабашем. Коли на основі поеми Аріосто Філіп Кіно[ru] поставив лібрето до опери Жана Батіста Люллі «Роланд», що виконувалася у Версалі, 8 січня 1685, Демогоргон був королем фей і майстром церемоній.
В фантазійній настільній рольовій грі Dungeons & Dragons (укр. «Підземелля і дракони») — Демогоргон виписаний самопроголошеним могутнім князем демонів, якого визнають і смертні і його побратими. Демогоргон в останньому друкованому випуску журналу Dragon був названий одним із найбільших лиходіїв в історії D&D[12].
Демогоргон — ім'я істоти з паралельного світу в американському науково-фантастичному серіалі виробництва Netflix — «Дивні дива» (англ. Stranger Things) 2016 року[13]. Ця істота була натхненна грою Dungeons & Dragons і отримала свою назву від неї.
- ↑ Statius, Thebaid iv.500-518, уривок, який часто пов'язують з твором Лукана, Фарсалія vi.744–49, де, однак, Демогоргон не вказаний. Див. примітки до Lucan 6.744 у виданні Г.Вянсіно (G.Viansino) (Mondadori, 1995).
- ↑ Jahnke 1898, Sweeney 1997, Solomon 2012
- ↑ H. Anderson, The Manuscripts of Statius (Arlington, VA, 2009), vol. 2, pp. 83–85 and 191—202
- ↑ J. François, Le Scoliaste de la Thébaïde de Stace, Mémoire de licence, Liège, 1936, p. 82. R.D. Sweeney (ed., Lactantii Placidi in Statii Thebaida commentarii libri XII (Stuttgart/Leipzig: Teubner) 1997) також вказує на те, що іншого Плацидуса, християнського граматика, не слід плутати з цим Лактанцієм: «glossae Placidi (ut uidetur, Christiani) nullo modo auctori nostro sunt adscribendae» (p. viii)
- ↑ Thebaid 4.516
- ↑ «Бернська школа» [Архівовано 23 березня 2021 у Wayback Machine.]; Adnotationes super Lucanum, vi.746, (Daniel Ogden. Magic, Witchcraft, and Ghosts in the Greek and Roman Worlds, Oxford University Press, 2002, p. 198.)
- ↑ Карло Ланді (Carlo Landi) в своїй монографії «Демогоргон» 1930 р. стверджував, що згадуваний Боккаччо Теодонтій був філософом з Кампанії IX-XI століття.
- ↑ Seznec, Jean (1940). La Survivance des dieux antiques [Survival of the Pagan Gods]. Bollingen Series. Princeton, New Jersey: Princeton University Press (опубліковано опубліковано 1972). с. 221—222.
- ↑ Гесіод, Теогонія, с.270-282
- ↑ Rudwin, Maximilian (1970). The Devil in Legend and Literature (вид. 2nd). New York: AMS Press. с. 80. ISBN 0-404-05451-X.
- ↑ [1] [Архівовано 27 квітня 2021 у Wayback Machine.] Ludovico Ariosto — Opere minori (tomo I)
- ↑ Bulmahn, Jason; Jacobs, James; Mike McArtor; Mona, Erik; Schneider, F. Wesley; Todd Stewart; Jeremy Walker (September 2007). 1d20 Villains: D&D's Most Wanted; Preferably Dead. Dragon (журнал)[ru]. Paizo. 32(4) (359): 54—69.
- ↑ журнал «People» стаття: «The Stranger Things Cast Reveals What It's Really Like Working with a Demogorgon [Архівовано 25 вересня 2016 у Wayback Machine.]».