Ібік
| Ібік | |
|---|---|
| дав.-гр. Ἲβυκος | |
 | |
| Народився | 6 століття до н. е. Реджо-Калабрія, Калабрія, Італія[1] |
| Помер | 6 століття до н. е. Коринф, Пелопоннес, Греція |
| Діяльність | письменник, поет |
| Галузь | лірика[2] |
| Знання мов | давньогрецька |
Ібік — давньогрецький ліричний поет та співак VI ст. до н. е.
Народився у м. Регія, що у південній Італії. Став продовжувачем справи Стесіхора. Стосовно особистого життя мало відомостей. У 550-х роках до н. е. існувала гетерія (група осіб), які намагалися допомгти Ібіку захопити владу у Регії. Це свідчить про відомість та популярність Ібіка. Проте цей план не вдався, і він залишив рідне місто.
Ібік подорожував по різним містам Стародавньої Греції. Надовго затримувався при дворах тиранів — Полікрата з Самосу, Періандра з Коринфу. Тут він отримував гарний та привітний прийом. Придворні умови життя наклали свій відбиток на поезії Ібіка, в якій значну частину займають мотиви придворних лестощів та еротики. В таких умовах він створив особливий вид схвальної оди, так званої «енкомії». Прикладом їй може слугувати поема на славу тирана Полікрата Самоського. До нас дійшло лише трохи близько 40 віршів цієї поеми. В ній Ібік на противагу героям Троянської війни хвалить Полікрата.
Найбільшу славу здобув Ібік своїми піснями про кохання. На жаль, збереглося лише кілька невеличких уривків.
Невідомо за яких обставин сталася смерть Ібіка. За легендою, Ібік під час подорожі (можливо це сталося по дорозі в Коринф, куди поет їхав на Істмійські ігри) був убитий розбійниками. Свідками цього злочину стали лише пролітаючі журавлі. Коли розбійники прийшли на свято до міста, на площі якого стривожені громадяни чекали прибуття уславленого поета, в небі раптом з'явилися журавлі. Злочинці подумали, що птахи можуть їх виявити, кинулися тікати і самі себе викрили. Ця легенда стала широковідомою завдяки баладі Фрідріха Шиллера «Ібікові журавлі».
Олександрійські вчені II—III ст. до н. е. . зібрали твори Ібіка в сім книг, які, на відміну від текстів інших ліриків, не мали назв, а були просто пронумеровані. До 1920х років з усих збережених текстів Ібіка було лише два фрагменти (7 і 13 рядків) і близько п'ятидесяти рядків, розкиданих по античних коментарях. У наш час в Єгипті (а саме Ель-Бахнаса, що в давнину мав назву Оксірінхе) були виявлені папіруси, які містять фрагменти текстів, що, як зараз вважається, входили до олександрійської збірки. Збережені фрагменти налічують 40 віршів і містять зразки монодичної(сольної) та хорової лірики. Для ранньої поезії Ібіка, ймовірно під впливом Стесіхора, характерна розповідь з області міфології (при цьому поет часто модифікує первісну легенду, знижуючи героїчний тон). Потрапивши на Самос, Ібік звертається до більш легкої любовної поезії, і саме цей жанр прославив його в античності. Головною темою творчості Ібіка в цей період стала любов до красивих хлопчиків і дівчаток. Як припускають, ці пісні могли виконуватися хорами хлопчиків на змаганнях краси (які проводилися наприклад на о. Лесбос). Ібік виступає сполучною ланкою між західною і східною грецькою поезією. Він писав на дорійскому діалекті і використовував розміри, що виникли в дорійській школі, в той час по тону і змісту твори Ібіка дуже близькі до еолійської школи. Тексти Ібіка — це складна суміш «публічного» хорового стилю Стесіхора і «приватного» сольного стилю Сапфо та Алкея. Сучасні дослідники припускають, що твори Ібіка могли виконуватися як хором, так і солістом під звичайний акомпанемент струнного інструменту, і що взагалі всі праці Ібіка були власне монодичними. У той же час Ібік будує свої твори на основі розробленої Стесіхором тріади: строфа — антистрофа — епод — і слідує моделі так тісно, що навіть його співучасники з великими зусиллями розрізняли стилі цих двох поетів. Деякі дослідники вважають образи Ібіка хаотичними, однак виправдовують цю хаотичність як художню особливість стилю поета, а сам стиль називають «витонченим і пристрасним».
На жаль, українських доцільних перекладів вірші Ібіка ще не мають. На російську мову поета античності перекладали В. Вересаєв, Г. Церетелі, В. Іванов, Н. Казанський та М. Гаспаров. Нижче наведені їх переклади.
О Евриал, Харит лучезарных ветвь, Ты, о питомец Муз пышнокудрых! Кипридою И нежною Пейфо ты Под розами вскормлен, цветущими пышно.
Эрос влажномерцающим взглядом очей
Своих черных глядит из-под век на меня
И чарами разными в сети Киприды
Крепкие вновь меня ввергает.
Дрожу и боюсь я прихода его.
Так на бегах отличившийся конь неохотно под старость
С колесницами быстрыми на состязанье идет.
Переклад В. Вересаєва
Первым, молвят, был Зевсу Геракл поборник Вместе с сильной духом Палладой-девой, Наилучшего дщерью. Ее же один рождал он: Всколебалось темя у бога... Переклад Н. Казанського
(У творі розповідається про боротьбу олімпійських богів з гігнтами; Ст. 3 Ее же один рождал он… — поява Афіни з голови Зевса)
Из-под сумрачных вежд вот опять на меня
Влажным оком своим загляделся Эрот.
Этот взгляд у него полон чар и огня.
В сеть Киприды меня он насильно влечет.
Я дрожу, лишь почую его пред собой:
Точно конь призовой оробеет, дрожит
Под ярмом скаковым в колеснице лихой,
Когда станет уж стар и несмело бежит.
Переклад М. Гаспарова
- Andreas Bagordo: Ibykos. // Bernhard Zimmermann (Hrsg.): Handbuch der griechischen Literatur der Antike, Band 1: Die Literatur der archaischen und klassischen Zeit. C. H. Beck, München 2011, ISBN 978-3-406-57673-7, S. 196—199. (нім.)
- ↑ Smith W. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology / W. Smith — 1849. — 1219 p.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних