Енди Ворхол

Енди Ворхол
Особни податки
Ориґиналне мено	Ендру Вархола
Датум родзеня	6. авґуст 1928.
Место народзеня	Питсбурґ, ЗАД
Датум шмерци	22. фебруар 1987 (58)
Место шмерци	Нюйорк, ЗАД

Енди Ворхол (анґ. Andy Warhol;*Питсбурґ, 6. авґуст 1928—†Нюйорк, 22. фебруар 1987), америцки уметнїк-маляр, режисер, публицист, ґлумец и найзначнєйша фиґур поп-арта.

Биоґрафия

Ендру Вархола родзени у Питсбурґу у Пенсилваниї. Енди одроснул у тим покус шивим варошу, точнєйше у часци вароша хтору имиґранти наволовали Руска долїна дзе фамелия Вархолових бивала у скромней хижи. Народзени є як наймладши син у фамелиї Андрея Вархола (його презвиско у Европи глашело „Varhola“ алє є пременєте на Ворхола кед емиґрировал до ЗАД) и мацери Юлиї Юстини Завацкей. Обидвойо, и Андрей и Юлия, бешедовали лєм по русински або словацки так же за їх трох синох анґлийски язик бул други язик хтори научели. Його родичи були имиґранти зоз шорох роботнїцкей класи, були русинского походзеня зоз валалу Mikó, Угорска (нєшка Микова, Словацка). Фамелия була член Русинскей грекокатолїцкей церкви и упражньовала грекокатолїцке виросповиданє. У рижних биоґрафских жридло найдзене же ше Ендру Ворхол народзел медзи 1928. и 1931. роком. Познєйше Енди твердзел же 1931. рок як рок його родзеня бул фалсификат у матичних кнїжкох. Найчастейше ше наводзи як датум його родзеня 6. авґуст 1928. року. Його оцец, и попри того же у вецей биоґрафийох було наводзене же робел у рудокопох, найчастейше робел на вибудови будинкох у Питсбурґу и околїску. Енди мал двох старших братох, Пола и Джона.

У трецей класи основней школи Енди Ворхол ше похорел од хореї, неуродеґенеративней хороти хтора спричинює корчи мускулох. Тота хорота приведла и до пременки у пиґментациї Ендийовей скори, а познєйше вон достал и гипохондрию и страх од лїкарох и шпиталю. Понеже бул вязани за посцель як мали, Енди нє мал достаточно контакти з дружтвом своїх парнякох та постал барз вязяни за мацер. Кед бул у посцелї вон любел райзовац, слухац радио и зберал слички филмских гвиздох хтори лїпел коло посцелї. Енди Ворхол познєйше свойо хорйовите дзецинство описал як барз важни период за розвой його особи и його способносцох.

Факт же Енди бул, праве у рокох кед ше формовала його особа, значи од 1928. по 1949. рок, под уплївом рижних образох хтори були узвичаєни у обисцох такволаних Русинох Американцох, бул окружени зоз молитвенїками, и ходзел часто до церкви дзе шицка атмосфера, обряд, образи и други ствари уплївовали на його дух, односно, були то основни слики з його младосци.

Вон вчас указал свой талант за уметносц та студирал дизайн на универзитету Карнеґи Мелон у Питсбурґу. Чим дипломовал Енди Ворхол ше 1949. року преселєл до Нюйорку и почал успишну кариєру у єдним часопису, занїмаюци ше з илустрацию и оглашками. Єден з Ендийових стабилнєйших анґажманох бул за Glamour маґазин. Уж теди Енди мал барз ясни циль и жаданє же би постал наисце успишни комерцияли уметнїк. Упарти и безконєчно вредни и продуктивни Енди посцигує успих и як маляр и як модни илустратор. Енди теди робел за Vogue, Harper’s Bazaar и The New Yorker, ушорйовал викладни облаки Бонвит Телер, дизайновал рамики за албуми фирми Columbia records, дизайновал крачунски винчованки.

Постал познати по своїх нєобовязних поцагох при райзованю ципелох. Тото приведло до його першей вистави у Нюйорку. Року 1952. мал свою першу самостойну виставу у Хюґо ґалериї у Ню Йорку. Теди дизайновал и сценоґрафию за театрални представи и офарбел власи на блядо, подобнє слами.

Вонка з обисца Ворхол жил на способ за хтори чежко мож повесц же бул смерни и змирени: окружел ше зоз живописнима женами як цо то Палома Пикасо, Еди Седвик, Бянка Джеґер, Лайза Минели, Ли Радзвил, Елизабет Тейлор.

1960-и

У 1960-их рокох Ворхол од илустратора постал єден з найпознатших уметнїкох Америки. На велї способи Ворхол и круг людзох позбераних коло нього дефиновали тоту децению.

Од початку тей децениї Ворхол почал мальовац познати америцки продукти як, наприклад, Кока-кола, як и познати популарни икони як цо то Мерилин Монро и Елизабет Тейлор. Вон 1963. року основал ателє з меном The Factory и коло себе позберал малярох, писательох, музичарох и познати андерґраунд особи. Почал ше озбильно занїмац зоз друкованьом на платну, зоз ситодрукованьом, и вирабял малюнки у серийох, посцигуюци так нє лєм же ше занїма зоз уметносцу масовней продукциї, алє же и сама уметносц постава масовни продукт. Виявююци же жада буц машина и зменшуюци значносц своєй креативносци у продукциї своєй уметносци, Ворхол витворел револуцию у уметносци. Його робота барз швидко постава контроверзна и популарна.

Од того часу його робота ше одвива коло америцкей поп (популарней) култури. Друковал слики банкнотох, гвиздох, брендираних продуктох и слики з новинох.

У цеку 1950-их рокох Ворхол, як илустратор, хасновал асисентох же би звекшал свою продуктивносц. Сотруднїцтво з другима останє препознатлїви (и контроверзни) аспект його способу роботи у цалей його кариєри, а окреме у цеку 1960-их. Єден спомедзи його найважнєйших сотруднїкох з того периоду то Ґерард Маланґа, хтори му помагал у друкарстве, у знїманю филмох, при виробку скулптурох та и других роботох. Спомедзи сотруднїкох з його ґрупи треба спомнуц и Фредие Херко, Роналда Тавела, Мари Воронов, Бриґид Берлин (од хторей достал идею же би знїмал свойо телефонски розгварки).

У цалей тей децениї Ворхол розвивал свою боемску ексцентричносц зоз хтору презентовал свойо Ворхолово Суперстарс, медзи хторима були Едие Сеґвик, Вива (Ворхолова супергвизда), Нико, Канди Дарлинґ и други. Тоти людзе участвовали у знїманю филмох у Factory-и и даєдни з нїх, як Берлин, остали Ворхолово приятелє до його шмерци. Значни особи зоз нюйоршкого андерґраунд уметнїцкого и филмского швета зявйовали ше у його филмох, цо указує на Ворхолову повязаносц зоз рижнима уметнїцкима кругами у тим периодзе. Концом децению Ворхол уж и сам бул гвизда и явял ше часто у преси вєдно зоз своїма Суперстарами зоз студия Factory.

Медзи 1962. и 1964. роком вон виробел вецей як 2.000 малюнки у його Factory. Мож повесц же, у сущносци, найвекша часц його найпознатших, найквалитетнєйших малюнкох и других проєктох, була зробена у шейсцрочним периодзе, медзи 1962. и 1968. роком.

У периодзе януар на фебруар 1964. року Енди Ворхол мал свою першу виставу у Европи. Вистава була поставена у Ґалериї Илеани Сонабенд у Паризу, Французка. У цеку 1965. року Ворхол мал вецей вистави у Европи – Париз, Милано, Торино, Есен, Штокхолм, алє и у Буенос Аиресу и Торонту.

Пробованє забойства

Валери Соланас ше у юнию 1968. року зявела у Factory и штреляла до Ворхола. Марио Амаиа тиж бул мета.

Пред тим Соланас була марґинална особа у Factory. Основала „ґрупу“ (вона була єдини член у нєй) под назву S.C.U.M. - Society for Cutting Up Men (Дружтво за резанє хлопох) и написала S.C.U.M Manifest, радикално феминистични напад на патриярхат. Соланас ше зявйовала у Ворхоловим филму з 1968. року I, A Man. Кус скорей того дня Соланас вимагала же би єй врацели сценарио хтори дала Factory, алє го єй нє врацели. Сценарио бул, уствари, затрацени.

Ворхол бул озбильно ранєти и лєдво остал живи (дохторе му мушели отвориц перши и масирали му шерцо же би го стимуловали). Физични пошлїдки вон церпел до конца живота (мушел, наприклад, ношиц корсет хтори му притримовал абдомен). Пробованє забойства мало тирваци пошлїдки и на його живот и на уметносц.

Соланас була гарештована наступного дня. Под час вишлїдзованя вона виявела: „Мал превельку контролу над моїм животом.“ После пробованя забойства амбиєнт у Factory постал твардейши пре контроли и мири осторожносци. Велї то доживйовали як конєц студия Factory зоз 60-их.

Енди Ворхол (1977. рок)

1970-и

У поровнаню зоз успихом и скандалами зоз 1960-их нова децения була вельо мирнєйша. Ворхол тераз почал приводзиц нови, богатши особи, хтори портретовал. Його познати портрет Мао Цедунґа настал 1973. року. Ворхол ше вноци забавял, а по дню мальовал. Робел на 50 до 100 поручених портретох рочнє, а позировали му людзе як цо то Труман Кепот, Майкл Джексон, Мик Джеґер, ирански шах, принцеза Каролина од Монака, Ив Сен Лоран, Брижит Бардо, Ґолда Меир, Мугамед Али и за тото ище и масно плацели.

Ворхол виходзел до познатих ноцних клубох у Менхетну. Бул описовани як поцагнути, ганблїви и як припатрач хтори обачує рижни деталї.

1980-и

У цеку 1980-их Ворхол ознова доживйовал успих при критичарох як и на финансийним планє, з добрей часци и пре його нови приятельства зоз младима уметнїками.

Ворхол, тиж так, ценєл интензивни голивудски ґламур. Раз вон дал таку вияву: „Любим Лос Андєлес. Любим Голивуд. Вони таки красни. Шицко пластичне, а я любим пластику. Жадам буц пластични.“

Сексуалносц

Ворхол бул єден спомедзи перших водзацих ґей америцких уметнїкох хтори були отворени у вязи питаня своєй сексуалносци. Велї о нїм думали же вон асексуална особа або лєм воаєр. Тото медзитим одруцене з боку його биоґрафох. Питанє як його сексуалносц уплївовала на його уметносц и як формовала його одношенє спрам уметнїцкого швета то главна тема историчарох уметносци, як и питанє хторе сам поставял у интервюох, у розгваркох зоз сучаснїками и у публикацийох.

Под час своєй кариєри Ворхол правел еротични фотоґрафиї и рисунки голих хлопох. Велї його познати дїла упиваю моц або отворено виглєдую зложеносц сексуалносци и сексуалного жаданя. Велї його филми премиєрно приказовани у ґей порно биоскопох. Даєдни з найинтересантнєйших приповедкох о його розвою як уметнїка у вязи зоз препреченями хтори його сексуалносц на початку представяла док ше трудзел дац розмах своєй кариєри. Перши його роботи хтори придал ґалериї були хомоеротични рисунки хтори одбити бо були пребарз отворени. У кнїжки мемоарох Попизем:Ворхолово шейдзешати, уметнїк ше здогадує розгварки зоз филмским творительом Емил де Антониом, на тему проблемох хтори мал пре свою отворену гомосексуалносц. Тото очежало Ворхолови установиц дружтвени одношеня зоз теди надалєко познатшима поп уметнїками як цо то Джаспер Джоунс и Роберт Раушенберґ хтори обидвоме були гомосексуалци алє то крили од явносци. Де Антонио пояшнєл же Ворхол пребарз свиш (америцки термин за феминизоване и кемп справованє). Ворхол потим виявел: Нє мал сом нїч понукнуц як одвит на тото. То була евидентна правда. Так же сом одлучел же бим ше о тим вецей нє старал, бо то були ствари хтори сом и попри шицкого нє жадал меняц и за хтори сом тримал же их нє мушим меняц.

.

Релиґийни прешвеченя

Ворхол практиковал грекокатолїцки обряд. Поряднє волонтирал у социялних установох за бездомних и худобних и описовал себе як релиґиозну особу. Велї його познєйши уметнїцки твори маю у себе прикрити релиґийни теми. Поряднє нащивйовал служби божи, а священїик у церкви на Менгетну гварел же Ворхол приходзел до тей церкви скоро каждого дня. На його роботу мала уплїв и традиция мальованя образох восточного християнства. Ворхол бул стаємни член грекокатолїцкей парохиї Св. Мариї на Восточней 15-тей улїчки на Менгетну.

Ворхолов брат гварел же Ворхол бул правдиво релиґиозни, алє же нє жадал же би людзе тото знали бо то була приватна ствар.

Шмерц

Ворхол умар вчас, у своїм 58. року, 22. фебруара 1987. року на 6:32 у Нюйорку. Спрам новинских звитох вон ше добре окрипйовал после рутинскей операциї жовчу пред тим як умар у сну од нєсподзиваного инфаркта. Больнїцки персонал нє провадзел добре його стан и после операциї го „наполнєлиˮ зоз чечносцу, прецо пришло до гипергидратациї, пре цо Ворхолов адвокат поднєсол тужбу.

Ворхолов гроб

Вовторок, 26. фебруара 1987. року, Енди Ворхол мал традицийне грекокатолїцке хованє зоз Службу Божу. Служба служена на анґлийским язику алє у даєдних єй часцох шпиване по церковнославянски. Посмертни остатки Ендия Ворхола поховани на Св. Джона Баптисти католїцким теметове у Бетел Парку, у южней часци Питсбурґа. Енди поховани такой коло своїх родичох. Медзи людзми хтори отримали посмертни бешеди була и Йоко Оно.

Велька Служба Божа за покой души Ендия Ворхола отримана 1. марца 1987. року у катедрали Св. Патрика у Ню Йорку. Зишли ше ту вецей як 2000 особи зоз швета уметносци, рок музики и филма, припаднїки медзинародного jetseta и громада звичайних жительох Ню Йорка.

Малюнки

По початок 1960-их Ворхол бул удатни рекламни илустратор. Вон бул нательо успишни як комерциялни илустратор же го нїхто нє видзел и нє похопйовал як уметнїка.

Хаснуюци исту технїку хтору хасновал у илустрацийох, Ворхол зробел серию рисункох и предложел их ґалериї, хтор го одбила. Почал анализовац и роздумовац о одношеню медзи комерциялну уметносцу и уметносцу и место же би их вон видзел и доживйовал як процивносци (цо бул случай зоз другима уметнїками) вон их почал злучовац витворююци так поп-арт.

Поп арт була теди експериментална форма хтору даскелї уметнїки нєзависно єдни од других почали усвойовац. Даєдни спомедзи нїх, як Рой Лихтенштайн, познєйше постали синоними за за тот уметнїцки рух. Ворхол хтори постанє познати як Папа попа („Pope of Pop“) прилапел тот стил. Його перши малюнки приказую особи зоз рисованих филмох и рекламох хторих вон вирабял ручно. Познєйше, Ворхол свойо теми глєда у самих иконом попа - у брендох, гвиздох и доларох - и виключує кажди шлїд „руки“.

Ворхол глєдал свойо теми хтори би го розликовали од других поп уметнїкох. Приятелє му гуторели най малює ствари хтори найбаржей люби. Вон на свой власни способ почал мальовац свойо наймилши ствари. За свою першу вельку виставу намальовал конзерви Кембеловей юшки, хтори полудньовал цалого свойого живота. Ворхол любел пенєж та прето мальовал банкноти. Любел гвизди та и їх мальовал на платнох.

Од таких початкох Ворхол розвил свой познєйши стил. Место же би виберал теми по хторих го буду препознавац, вон виберал препозаваюци стил зоз хторого помали елиминовал руку у процесу твореня. Малюнки почал робиц як друкованє на платнє. Од маляра Ворхол постал дизайнер малюнка. Кед бул на верху слави, Ворхол мал даскелїх асистентох хтори робели по його инструкцийох.

Ворхол ше занїмал и зоз комичнима и з озбильнима темами, вибераюци предмети од конзерви юшки по електрични карсцель. Хасновал исту технїку - друкованє на платнє, серийна репродукция и хаснованє шветлєйших фарбох - без огляду на тото чи малює ґламурозни гвизди, предмети зоз каждодньового живота або малюнки самозабойства, транспортних нєщесцох и подобного. Малюнки зоз сериї „Dead and Disaster“ (1962—1963), як цо то „Red Car Crach“, „Purple Jumping Man“, „Orange Disaster“, трансформую особну траґедию до явного спектакла и опоминаю медиї же нєпреривне приказованє таких сликох у медийох отупює публику.

Єдинствени елемент його роботи то його китоновски (Бастер Китон) стил - подполна безвиразносц. Тото мож було видзиц и у його справованю - часто ше „правел глупиˮ у медийох и одбивал пояшньовац свою роботу. Познати є по тим же гварел же шицко цо треба же би ше знало о нїм и о його роботи воно уж ту - на поверхоносци. У такей поверховосци, без назнакох щиросци, припатрач охабени же би ше питал и пренаходзел цо „прави Ендиˮ дума. Чи Енди престрашени од шмерци а чи му вона можебуц шмишна? Чи його конзерви юшки цинична заувага о безвредносци популарней култури, або су „homage“ єдноставного комфору дома? Без жаданя же би давал одвити на тоти питаня, його робота постава интересантнєйша - вон охабял публики же би вона интерпретовала його значенє.

Филми

Ворхол робел у велїх медийох - малярство, фотоґрафия, рисунки и скулптура. Попри того, вон знїмал филми. Медзи 1963. и 1968. роком вон знял прейґ 60 филми. Його найпопуларнєйши филм хтори достал и найлєпши критики то Chelsea Girls (1966). Филм приказує два филми источасно, з розличнима приповедками.

После пробованя його забойства Ворхол, хтори тераз жил поцагнутше, одустал од знїманю филмох.

Филми хтори режировал Енди Ворхол

Рок		Жридлова назва
1963.		Blow Job
1963.		Eat
1963.		Haircut
1963.		Kiss
1963.		Naomi's Birthday Party
1963.		Sleep
1964.		13 Most Beautiful Women
1964.		Batman Dracula
1964.		Clockwork
1964.		Couch
1964.		Drunk
1964.		Empire
1964.		The End of Dawn
1964.		Lips
1964.		Mario Banana I
1964.		Mario Banana II
1964.		Messy Lives
1964.		Naomi and Rufus Kiss
1964.		Tarzan and Jane Regained... Sort of
1964.		The Thirteen Most Beautiful Boys
1965.		Beauty #2
1965.		Bitch
1965.		Camp
1965.		Harlot
1965.		Horse
1965.		Kitchen
1965.		The Life of Juanita Castro
1965.		My Hustler
1965.		Poor Little Rich Girl
1965.		Restaurant
1965.		Space
1965.		Taylor Mead's Ass
1965.		Vinyl
1965.		Screen Test
1965.		Screen Test #2
1966.		Ari and Mario
1966.		Hedy (film)
1966.		Kiss the Boot
1966.		Milk
1966.		Salvador Dalí
1966.		Shower
1966.		Sunset
1966.		Superboy
1966.		The Closet
1966.		Chelsea Girls
1966.		The Beard (film)
1966.		More Milk, Yvette
1966.		Outer and Inner Space
1966.		The Velvet Underground and Nico
1967.		The Andy Warhol Story
1967.		Tiger Morse
1967.		****
1967.		The Imitation of Christ
1967.		The Nude Restaurant
1967.		Bike Boy
1967.		I, a Man
1968.		San Diego Surf
1968.		The Loves of Ondine
1969.		Blue Movie
1969.		Lonesome Cowboys
1972.		L'Amour
1968.		Flesh (film)
		Flesh for Frankenstein (1973) aka Andy Warhol's Frankenstein (USA) Blood for Dracula (1974) aka Andy Warhol's Dracula (USA)

Музика

Ворхол потримал и прилапел бенд Velvet Underground як єден зоз своїх проєктох у цеку 1960-их, „продукуюциˮ їх перши албум The Velvet Underground and Nico и правяци насловни слики. Його „продукцияˮ того албума ше состояла лєм у тим же плацел час у студию за знїманє. После того албума Ворхол и Лу Рид ше почали зражовац коло идеї у хторим напряме бенд треба же би ше розвивал и конєчно вони претаргли контакт.

Ворхол дизайновал насловни боки двох албумох Ролинґстонсох: Sticky Fingers (1971) и Love You Live (1977). Ворхол 1975. року зробел даскельо портрети Мика Джеґера.

Лу Рид 1990. року знял албум Sons for Drella (єдно з Ворхолових назвискох було Дрела, як комбинация менох Дракула и Cinderella (Пепелюґа)) зоз Джоном Кейлом. На тим албуме Рид модлєл Ворхола за пребаченє пре зраженє.

Ворхол бул приятель з велїма музичарами, уключуюци ту и Боба Дилана и Джона Ленона. Ворхол дизайновал насловни бок Ленонового албума Menlove Avenue, хтори постгумно видати 1986. року. Ворхол ше зявює як бармен у споту писнї Hello Again ґрупи The Cars и у споту за синґл Misti ґрупи Curiosity Killed the Cat.

Ворхол мал вельки уплїв на новогабови/панк рок бенд Дево, як и на Дейвида Боувия, хтори знял аж и писню под назву Енди Ворхол за албум Hunky Dory (1971).

Кнїжки

У 50-их рокох Ворхол обявел самостойно даскельо кнїжки, а од познєйших 1960-их „пише“ даскельо кнїжки хтори були комерциялно обявйовани:

A, a novel (. 1968. ISBN 978-0-8021-3553-7.) – препис, хтори ма гришки у писаню, як и фонетски призначки звукох у другим планє и брунданє, авдио-запису єдного вечара у Factory.

The Philosophy of Andy Warhol; from A to B and back again}-. 1975. ISBN 978-0-15-671720-5.) – спрам твердзеньох Пар Хекет у уводу за -{The Andy Warhol Diaries, вона пририхтала кнїжку на основу дньових телефонских розгваркох и авдио касетох хтори єй Енди дал. На спомнутих касетох були розгварки зоз Бриджит Берлин и зоз бувшим редактором часопису Interview, Бобом Колацелом.

Popism: The Warhol Sixties. 1980. ISBN 978-0-15-672960-4.), пририхтали ю Ворхол и Пат Хекет. То ретроспектива 1960-их и улоги поп арта.

The Andy Warhol Diaries. 1989. ISBN 978-0-446-39138-2. – Пририхтала ю Пат Хекет на основу Ворхолового дньовнїка хтори єй вон каждодньово диктовал прейґ телефона. Ворхол почал водзиц дньовнїк же би мал увид до своїх трошкох, алє познєйше у дньовнїку були и його роздумованя о култури и особних стварох.

Ворхол основал модни часопис Interview хтори ше и нєшка видава.

Рисованє: Ворхол свою кариєру почал як рисовч. Найпознатши його рисунки ципелох. Даєдни з його рисункох обявени як кнїжочки: Yum, Yum, Yum – о поживи; Ho, Ho, Ho – о Крачунє и, напевно, „Shoes, Shoes, Shoes“. Уметнїцки найценєнша кнїжка рисункох то The Gold Book, у хторей рисунки младих хлопох.

Audio: Єден час Ворхол вшадзи зоз собу ношел диктафон и знїмал шицко и каждого з ким приповедал. Даєдни з тих записох були основа за його литературну роботу.

Телевизия: Ворхол барз жадал мац свой ТВ шоу под назву The Nothing Special у хторим би ше бешедовало о його облюбеней теми: О нїчим. Познєйше мал два емисиї: Andy Warhol’s TV 1982 и Andy Warhol’s Fifteen Minutes за МТВ, 1986. а окрем у своїх емисийох, поряднє ше зявйовал и у емисийох других авторох.

Мода: Приповеда ше же вон гварел Дзечнєйше бим купел сукню и обешел ю на мур як малюнок.

Компютер: Ворхол хасновал Амиґу за диґиталну уметносц.

Музей модерней уметносци Ендия Ворхола у Медзилаборцох, Словацка

Музеї

Музей Ендия Ворхола у Питсбурґу то найвекши америцки музей пошвецени лєм єдному уметнїкови. Чува колекцию з вецей як 12.000 уметнїцкима предметами.

Ворхолов брат Джон Ворхол и Ворхолова задужбина зоз Нюйорку основали 1992. року Ворхолов фамилийни музей модерней уметносци у Словацкей, у месце Медзилаборци, у краю дзе родзени Ворхолово родичи.

Найпознатши вияви

♦ У будучносци кажде будзе мац свойо 15 минути шветовей слави.

♦ Уметнїк то особа хтора прави ствари хтори людзом нє потребни, алє вон пре якуш причину дума же би була добра идея же би ше им дали.

Литература

• Warhol, Andy; Hackett, Pat (1980). POPism: the Warhol 1960s. New York: Harcourt Brace Jovanovich. б. 11-12. ISBN 978-0-15-173095-7. OCLC 5673923.

• Magocsi, Paul R.; Pop, Ivan (2002). Encyclopedia of Rusyn History and Culture. University of Toronto Press. б. 539. ISBN 978-0-8020-3566-0.

• Butt, Gavin (2005). Between you and me: queer disclosures in the New York art world, 1948–1963. Durham, N.C: Duke University Press. б. 113. ISBN 978-0-8223-3486-6. OCLC 57285910.

• A symposium on Pop Art (1963). Arts Magazine. Apri. б. 36—45.. The symposium was held in 1962, at The Museum of Modern Art, and published in this issue the following year.

• Bockris, Victor (1989). Warhol. Da Capo Press. ISBN 978-0-306-80795-4.

• Celant, Germano (1999). Andy Warhol: A Factory. Kunstmuseum Wolfsbug. ISBN 978-3-7757-0773-2.

• Colacello, Bob (1990). Holy Terror: Andy Warhol Close Up. New York: HarperCollins. ISBN 978-0-06-016419-5.

• Danto, Arthur C. (2009). Andy Warhol. Yale University Press. ISBN 978-0-300-13555-8.

• Dillenberger, Jane D. (2001).The Religious Art of Andy Warhol. A&C Black. стр. 7. ISBN 978-0-8264-1334-5.

• Doyle, Jennifer, Jonathan Flatley, and José Esteban Muñoz eds. (1996). Pop Out: Queer Warhol. Durham: Duke University Press.

• Foster, Hal (1996). The Return of the Real. An October Book, MIT Press.

• Garrels, Gary (1989). The Work of Andy Warhol: Discussions in Contemporary Culture, no. 3. Beacon NY: Dia Art Foundation.

• Guiles, Fred Lawrence (1989). Loner at the Ball: The Life of Andy Warhol. New York: Bantam. ISBN 978-0-593-01540-7.

• James, James, Andy Warhol: The Producer as Author, in Allegories of Cinema: American Film in the 1960s (1989). pp. 58.–84. Princeton: Princeton University Press.

• Koestenbaum, Wayne (2003). Andy Warhol. New York: Penguin. ISBN 978-0-670-03000-2.

• Krauss, Rosalind E. "Warhol's Abstract Spectacle". In Abstraction, Gesture, Ecriture: Paintings from the Daros Collection. New York: Scalo, (1999). pp. 123.–33.

• Lippard, Lucy R. (1985) [1970]. Pop Art. Thames and Hudson. ISBN 978-0-500-20052-0.

• Livingstone, Marco; Cameron, Dan; Academy, Royal (1992). Pop art: an international perspective. New York: Rizzoli. ISBN 978-0-8478-1475-6.

• Michelson, Annette (2001). Andy Warhol (October Files). Cambridge MA: The MIT Press.

• Scherman, Tony, & David Dalton, POP: The Genius of Andy Warhol, New York, NY: HarperCollins, 2009

• Suarez, Juan Antonio (1996). Bike Boys, Drag Queens, & Superstars: Avant-Garde, Mass Culture, and Gay Identities in the 1960s Underground Cinema. Indianapolis: Indiana University Press.

• Watson, Steven (2003). Factory Made: Warhol and the 1960s. New York: Pantheon. ISBN 978-0-679-42372-0.

• Warhol, Andy (1975). The Philosophy of Andy Warhol: (From A to B and Back Again). Hardcore Brace Jovanovich. ISBN 978-0-15-189050-7.

• Warhol, Andy; Hackett, Pat (1980). POPism: The Warhol Sixties. Hardcore Brace Jovanovich. ISBN 978-0-15-173095-7.

• Warhol, Andy; Pat Hackett (1989). The Andy Warhol Diaries. Warner Books.

• Yau, John (1993). In the Realm of Appearances: The Art of Andy Warhol. Hopewell, NJ: Ecco Press. ISBN 978-0-88001-298-0.

Вонкашнї вязи

https://www.imdb.com/name/nm0912238/ Енди Ворхол на сајту https://sr.wikipedia.org/wiki/IMDb  IMDb (језик: енглески)

https://web.archive.org/web/20181203055205/https://warholfoundation.org/ Ворхолова фондација у Њујорку

http://www.warhol.org/ Музеј Ендија Ворхола у Питсбургу, Пенсилванија

http://www.warholcity.com/ The Andy Warhol Museum of Modern Art - city of origin - Medzilaborce (Slovakia) - the second largest collection worldwide

https://web.archive.org/web/20060213184847/http://www.artquotes.net/masters/warhol-andy.htm Профил Ендија Ворхола Биографија, избор радова, познати цитати.

http://www.the3graces.info  Биографија Ендија Ворхола. https://web.archive.org/web/20060222125816/http://www.the3graces.info/random_warhol.htm

http://www.accuracyproject.org/cbe-Warhol,Andy.html  Интернет пројект – Енди Ворхол

http://www.doubletakeart.com/cgi-bin/dtg/dtg.psearch?a1=00594 Doubletake Gallery Ограничено издање онлајн каталога

http://www.malarze.walhalla.pl/galeria.php5?art=70  Уметничка галерија – Енди Ворхол

https://web.archive.org/web/20060216160721/http://www.gagosian.com/artists/andywarhol/ Енди Ворхол у Гагосијан галерији

http://www.gay-serbia.com/queer/warhol-andy/index.jsp?aid=829 Jonathan Katz: Andy Warhol (1928—1987)

http://www.gay-serbia.com/queer/warhol-andy/warhol-2.jsp Cowan Thomas: Andy Warhol (1928—1987)

http://www.gay-serbia.com/queer/warhol-andy/warhol-3.jsp Murray Raymond: Filmografija Andy Warhola

• Гавриїл Колєсар: http://ruskatube.x10host.com/rus/Rusnaci%20u%20svece%2012.pdf Енди Вархол, найвекша икона поп-арта (1), Руснаци у швеце, Рок V, ч. 2, Май-Авґуст, 2006 б. 1

• Гавриїл Колєсар: http://ruskatube.x10host.com/rus/Rusnaci%20u%20svece%2013.pdf Златни роки Вархоловей уметнїцкей продукциї (2), Руснаци у швеце, Рок V, ч. 3, Септембер - Децембер 2006 б. 25

• Гавриїл Колєсар: http://ruskatube.x10host.com/rus/Rusnaci%20u%20svece%2015.pdf Вархолова уметнїцка филозофия актуална и нєшка (3), Руснаци у швеце, Рок VI, ч. 2, Май-Авґуст, 2007 б. 24